Новий інструмент цензури блогосфери в комуністичному Китаї невдовзі може стати прикладом для наслідування в інших країнах, в тому числі й демократичних. Адже поширені властиві риси значної частини блогерів – некомпетентність, продажність і брехня – дедалі більше викликають занепокоєння в суспільстві.
Від медіуму до фільтра: нова роль платформ
У Китаї посилили контроль за контентом інфлюенсерів. Відтепер блогери, які висловлюються на професійні теми – такі як медицина, фінанси, юриспруденція чи освіта, – повинні офіційно підтверджувати свою кваліфікацію документально. Такі вимоги запроваджено відповідно до нових правил, які набули чинності нещодавно.
Згідно з новими нормами, відповідальність за перевірку дипломів і ліцензій блогерів покладається безпосередньо на соціальні платформи. Такі сервіси, як Douyin (китайський аналог TikTok), Weibo та Bilibili, тепер зобов’язані перевіряти достовірність кваліфікаційних документів своїх користувачів. У разі порушення цих вимог компанії ризикують отримати штрафи до 100 тисяч юанів – 14 000 доларів США.
Причиною запровадження нових правил стала низка інцидентів, коли блогери без відповідної освіти поширювали неперевірені або сумнівні поради. Один із таких випадків трапився в Пекіні. Там агентство повідомило про ситуацію з популярною блогеркою – колишньою вчителькою, яка створювала контент про освіту. Хоча вона мала педагогічну ліцензію, платформа попередила її через те, що кваліфікація не була офіційно підтверджена відповідно до нових вимог.
Китайські регулятори прагнуть унеможливити ситуації, коли непрофесійні поради можуть вводити користувачів в оману. Відтепер кожен блогер, який ділиться медичними рекомендаціями, фінансовими порадами, юридичними коментарями або міркуваннями щодо освіти, має підтвердити свою компетенцію дипломом чи відповідною ліцензією.
Платформи повинні не лише перевіряти достовірність цих документів, а й зберігати їх у своїх базах даних, щоб у разі перевірки надати підтвердження регуляторам.
Ці зміни вплинули не лише на блогерів, а й на бренди, які співпрацюють з інфлюенсерами. Компанії тепер змушені ретельніше підходити до вибору своїх амбасадорів, особливо якщо мова йде про теми, пов’язані зі здоров’ям, фінансами або освітою. У разі порушення вимог співпраця може бути зупинена, а рекламні кампанії – заблоковані.
Раніше соціальні мережі виконували роль посередника між контентом і аудиторією, не втручаючись у його зміст. Тепер їхня функція змінюється: вони стають фільтрами, що відповідають за достовірність інформації, яку транслюють блогери.
Такий підхід демонструє прагнення китайської влади до суворішого контролю над інформаційним простором і формування «безпечного медіасередовища».
Приклад для наслідування?
Китайські нововведення можуть стати прецедентом для інших держав, які прагнуть обмежити поширення недостовірної або непрофесійної інформації в соцмережах. Сьогодні соцмережі буквально засмічені інфлюенсерами, котрі можуть давати шкідливі фінансові чи медичні поради, не маючи ні відповідної компетенції, ні знань, а дуже часто й совісті. Натомість сотні тисяч, а то й мільйони їхніх підписників, котрі некритично споживають на перший погляд «переконливий» контент з Інтернету, стають жертвами цих некомпетентних порад. Дехто навіть ніколи не зрозуміє, хто й де його обдурив, — але зробленого вже не виправити.
Не секрет, що чимало блогерів займаються латентною рекламою й рекомендують товари чи послуги, які можуть бути руйнівними для гаманця, здоров’я, психіки, стосунків і навіть життя.
Вони легко розповідають про це своїй аудиторії, переконують, нібито «самі користувалися» цими порадами, і не несуть жодної відповідальності за свої слова.
Криптоблогери, псевдомедики, фальшиві психологи, тарологи, астрологи та «тренери успішного успіху» заполонили блогосферу й уми мільйонів громадян, засмічуючи суспільну свідомість небезпечними рекомендаціями.
Звісно, в авторитарній КНР цензуру блогерів запровадили не стільки з турботи про суспільство – адже всім відомо, що китайська влада ніколи не переймалася добробутом своїх людей, вважаючи їх лише дешевим ресурсом для свого правління. Обмеження стосуються насамперед ідейного контролю над масами, який дозволятиметься лише тим, хто пройшов «теоретичні фільтри» в китайських університетах.
Однак, враховуючи масштаб проблеми з інформаційним сміттям у блогосфері та, особливо, з небезпечними порадами, не варто виключати, що невдовзі якусь форму китайської практики цензури можуть запровадити й інші країни – зокрема, країни Заходу, де нині відбувається переосмислення цінностей, а результати виборів демонструють зростання запиту на «порядок і справедливість».
Цілком ймовірно, що подібні механізми хоча б часткової перевірки кваліфікацій інфлюенсерів у майбутньому можуть з’явитися і там, де вже активно обговорюють питання відповідальності блогерів за свій контент.
Інструменти інформаційної гігієни та медіаграмотності, освітні курси й грантові програми, спрямовані на розвиток критичного мислення, не справляються з напливом фейків. І зі зростанням запиту на справедливість та безпеку навіть демократії можуть перейняти елементи китайського досвіду контролю Інтернету – якщо він виявиться ефективним.
Залишити відповідь