Енергонезалежний щит: Тростянецька лікарня завдяки сонячній енергетиці протидіє блекаутам

Тростянецька лікарня, що на Сумщині, у березні 2022 року впродовж двох тижнів перебувала під постійними обстрілами російських танків. Дві третини її об`єктів зазнали руйнувань. Експерти радили закрити заклад до кінця війни через неможливість його експлуатації. Але попри це, травмований організм лікарні реанімували. А вразлива в період окупації її енергосистема поступово перетворюється в енергонезалежний щит, який оберігає заклад від темряви відключень.

У ворожій осаді

Перший день повно­масштабного вторг­нен­ня військ рф в Ук­раїну – 24 лютого 2022 року – став першим днем оку­пації міста Тростянець, що на Сумщині. Місто заполонила ворожа тех­ніка, на головних автодорогах росіяни облаштували свої блок-пости. Один з таких з`явився прямо перед міською лікарнею. На той час в медичному закладі перебувало до сімдесяти хворих та біля пів сотні медичних працівників. 

Сплутати лікарню з ін­шими об`єктами на­віть на відстані сотні метрів від російського блок-поста було немо­ж­ливо – на фасаді ста­ці­онару метровими лі­терами на рівні п`ятого поверху було написано “Тростянецька міська лі­карня”. Поруч – нама­льована велика лінія серцевої кардіограми. Але попри норми гума­ні­зму, моралі і зага­ль­но­прийнятих світовою спільнотою норм і зви­чаїв війни, за якими заборонено обстрілю­вати лікарні, окупанти чи не щодня били по медичному зак­ладу. 

Вперше це сталося 18 березня 2022 року, коли російський танк заїхав на територію лі­карні, став навпроти го­ловного входу стаціо­нарного корпусу і нап­равив дуло на будівлю. Пацієнти та медпер­со­нал ледь встигли збіг­ти вниз з верхніх пове­рхів, коли танк вист­ре­лив. Того ж дня пізно ввечері жінка на ім’я Яна, у підвалі при свіч­ках, народила двійню. 

– Це був жах. Все скрізь вибухало, гуділо, літало. Ми сиділи в під­валі. Тут перебували всі хворі і співробітники, та ще до нас прийшли ме­шканці сусідніх житло­вих будинків. Всі стіни ходили ходуном. Дума­ли, зараз завалиться повністю лікарня і нас накриє всіх, – згадує на той час завідуюча аку­шерсько-гінеколо­гіч­ним відділенням Тро­с­тя­нецької міської лі­ка­рні Тетяна Сидорен­ко.

На дворі ще лежав сніг, сильні морози не спадали. Від одного з обстрілів була пошкод­жена мережа опален­ня. Довелося по всій лі­кар­ні з цієї системи злити воду і котельню загасити. З середини і до кінця березня 2022 року вся лікарня жила без електропоста­чан­ня. Обстріли з російсь­ких танків не вщухали. Потім, вже після звіль­нення міста, медики порахували, що на кор­пусах лікарні залиши­лось не менше 85 влу­чань від пострілів, роз­бито понад сімсот ві­кон,   дверей, знесено дах на інфекційному відділені, голі випалені стіни залишились у триповерховій поліклі­ніці. 

До повномасштаб­но­го вторгнення елект­ро­енергія подавалася до корпусів медичного зак­ла­ду двома лініями централізованого еле­к­тр­постачання від обл­енерго. Але в умовах постійних бойових дій жодна з них довго не пропрацювала. Перша була обезживлена пі­сля того, як за кілька кі­ло­­метрів до лікарні бу­ла підірвана одна еле­к­т­роопора. Інша перес­та­ла подавати електри­ку після обстрілу транс­фо­р­маторної станції. Лікарня залишилась без електрики. Застиг­ли рентген апарати, ав­токлави, зникло світло в палатах, операційних залах, харчоблоці.

Попервах хоч якось виручав єдиний на лікарню однофазний бензиновий генератор потужністю 15 кВт. Але цього вистачало тільки щоб пастеризувати ін­ст­румент, робити під­за­рядку телефонів та пі­дігрівати воду, щоб хво­рі та персонал мог­ли попити чаю і хоч в такий спосіб погрітися. 

Коли 14 березня по всьому місту не стало світла (окупація трива­ла до 26 березня – прим. журналіста), міс­цева автозаправка пе­ре­дала лікарні потуж­ні­ший трифазний гене­ратор. Через кілька ро­сійських блок-постів до­велося їхати по нього і назад до лікарні. Не­зважаючи, що агрегат везли машиною “швид­кої допомоги”, біля од­ного з блок-постів росія­ни таки не втрималися і обстріляли цей авто­мо­біль. Добре, що обій­ш­лося без жертв. 

З новим генератором в лікарні вдалося на пев­ний період запус­тити обладнання на ко­тельній, включити на­со­сну станцію, відка­ча­ти з системи нечистоти, дати в діючі корпуси свіжу воду.

– Морози стояли за мі­нус десять. Коли ми запустили трифазний ге­нератор, навіть тріш­ки нагріли систему опа­лення. Та в цей же день російський танк по­ст­рі­лом по лікарні роз­бив систему опалення. І те­п­ла не стало зовсім, – згадує інженер-енер­гетик міської лікарні Сергій Федченко.

Чотири місяці – і перша станція запрацювала

Війна показала, наскі­ль­ки важливою в екстре­маль­них ситуаціях є наявність джерел резервного забез­печення ресурсів. Першо­чер­говою є електрика. З нею буде і вода, і тепло. То­му відразу після звільнення міста з окупації, в міській раді і її комунальному під­приємстві “Тростянецька міська лікарні”, почали вив­чати можливості запро­вадження резервних видів енергетики. 

І не тільки вивчати, а й говорити на різних рівнях про бажання реалізувати цей задум. Першими їх почули в Асоціації “Енер­гоефективні міста України”,  де запропонувала вста­но­вити у Тростянецькій лі­карні сонячну електростан­цію потужністю 45 кВт. 

Фінансову підтримку на­дала Швейцарська конфе­де­рація, яка зробила це в рамках впровадження Єв­ропейської Енергетичної Відзнаки. 

– Ця Відз­нака дається за до­ся­гнення у збереженні дов­кілля, зменшенні вики­дів у повітря вуглекислого газу чи скорочення спо­жи­вання традиційних енерго­носіїв, як газ, вугілля, дрова. Пра­гнення рухатися в цьо­му напрямку задекларував і Тростянець. Тому Швей­ца­р­­ська компанія, дотична до Європейської Енергетичної Відзнаки, профінансувала наш проєкт, – розповів зас­тупник Тростянецького мі­сь­кого голови з інвести­цій­ної діяльності Максим Синя­він.

Ось так зірки і зійшлися. Маючи фінансування від швейцарських донорів, Асоціація енергоефектив­них міст провела тендер, підібрала проектантів і під­рядників. Далі було будівництво. 

Символічно, що першу в лікарні сонячну станцію встановили на даху дитя­чого відділення.  

– Роботи почалися напри­кінці листопада 2022 року, а 14 лютого 2023-го станція вже була введена в експ­луатацію. Панелі на даху, обладнання в щитовій. Зав­дяки спеціальним інвер­торам, які встановлені у підвальному приміщенні лі­карні, лишки “зеленої” ене­р­гії накопичувалися в аку­му­ляторах. Коли сонячної енергії було обмаль, якраз звідти електроенергію і брали, – розповідає інже­нер-енергетик КНП “Трос­тянецька міська лікарня” Сергій Федченко. 

Вже перші місяці роботи сонячної електростанції вра­зили ефективністю – у зимові місяці економія становила біля 10 тисяч грн., а коли сонечко пригрі­ло і почало світити по-літ­ньому, то власної електро­енергії почали виробляти за місяць на 60-75 тис. грн.

– Напруга йде напряму від сонячних панелей по ме­режі. Звичайно, що в осін­ньо-зимовий період її мен­ше, тож основна користь весною, влітку та на початку осені. Керування цією стан­цією здійснюється за пультом станції, а контроль можна вести за допо­могою спеціального додатку в смартфоні. То ж для мене зручно, бо все під рукою, – розповідає далі інженер-енергетик Сергій Федчен­ко. – Сьогодні її потужності вистачає, щоб забезпечити електроенергією два пове­р­хи дитячого корпусу, крім рентгенівського та флюо­рографічного кабінетів. 

Свої плюси очевидні і в збереженні довкілля – за словами експерта Прог­ра­ми “U-LEAD з Європою” з енергоефективності та відновлювальних джерел енергії Андрія Баруліна, який допомагав запускати сонячну електростанцію в Тростянці, в лікарні за пер­ші три місяці не тільки зе­ко­номили для закладу 30 тис. гривень на  електро­енергії, а й зменшили на 5 тон викидів вуглекислого газу в атмосферу. І ця цифра дедалі буде наростати.

Апетит приходить під час їжі 

Побудувавши першу соня­чну електростанцію, отри­ма­вши очевидні вигоди від зовнішніх ризиків та еко­номію власних коштів, захо­тілося більшого. І відразу зай­нялися ідеєю змонтува­ти в лікарні ще одну сонячну електростанцію. Причому, більшу, потужнішу.

Партнерів довго шукати не довелося. Німецьке то­вариство міжнародного спів­робітництва (GIZ) і раніше допомагало Тростянцю в різних проєктах. Ще до пов­номасштабної війни місь­ка рада отримувала від них грант на 100 тисяч євро на утеплення інфекційного від­ділення. Коли ж в цій компанії дізналися про жахи, які пережила лікарня за час ворожої окупації, що росіяни розбили полік­лі­ніку і той корпус, на утеп­лення якого вони давали кошти, то німці відразу ж запропонували додаткову допомогу. Інвестори з GIZ, на час відновлення стаціо­нарної полі­клініки, встано­ви­ли на території лікарні тим­часову модульну полік­лініку з усім обладнанням, а ще дали кошти на сонячну електростанцію.

– Німецькі інвестори від­разу запропонували вста­новити сонячну електро­ста­нцію, щоб електрики було з запасом і поліклініці, і на потреби інших приміщень лікарні, що розташовані поруч, – говорить заступник тростя­нецького мера з інвести­ційної діяльності Максим Синявін.  

Через пів року, на початку червня 2023 року, на те­риторії міської лікарні зап­рацювала і друга станція – сильніша за першу. Її проектна потужність скла­да­ла 63 кВт. Змонтували її на даху стаціонарного корпусу. Вироблена тут електроенергія постачає­ться на той же п`ятипо­вер­ховий корпус, будівлю полі­клініки та на ряд приміщень з технічним та найбільш енерговитратним облад­нанням і апаратурою, як то рентген, автоклав, поруч – харчоблок, насосна станція, пральня. Через рік від 

– Встановлені сонячні елек­тростанції дають нам сьогодні суттєву економію коштів на електроенергії. Наприклад, за минулий рік ми отримали електричної енергії від сонячних станцій 105,3 тис. кВт.год. на суму 1 млн. 105,6 тис. грн., – по­ра­хувала нам директорка Тростянецької міської лі­кар­ні Лілія Гонтар. 

Сьогодні тут не бояться бле­каутів. Крім сонячних станцій в запасі у медиків вісім потужних дизельних генераторів, а ще – 1,4 ти­сячі літрів дизельного па­ль­ного і 213 літрів бензину. Причому, всі ці резерви – благодійна допомога. Нап­риклад від Червоного Хре­ста медики отримали ге­нератор KGP-45 вартістю 392 тис. грн., благодійний фонд “НАГД Здорові” пере­дав зарядну станцію Eco Flow E2000 вартістю 70,5 тис. грн.

В доповнення до енер­гонезалежності подбали і про енергоощадливість, аби в корпусах було і світло, і тепло . В позаминулому році провели термомодер­нізацію стаціонарного кор­пусу (19,6 млн. грн.), в ми­нулому – провели капіта­ль­не утеплення поліклініч­ного і дитячого відділень (19,8 млн. грн.), і термо­мо­дер­нізацію інфекційного від­ділення (8,9 млн. грн.). Причому на всі ці роботи не було витрачено жодної ко­пій­ки з місцевого бюджету – або через допомогу дер­жавного Фонду ліквідації наслідків збройної агресії – стаціонарний корпус, полік­лініка і дитяче відділення, або ж міжнародні парт­нери. Наприклад, на уте­плення інфекційного відді­лення 200 тис. євро про­фінансувала німецька ко­м­панія GIZ за дорученням урядів Німеччини та Швейцарії. Майже 950 тис грн. виділило Посольство Федеративної республіки Німеччина в Україні на оновлення реанімаційного та хірургічного відділень. 

І крапка на цьому не ставиться.

– Вже в цьому році нам обіцяють поставити в лікар­ні ще дві потужні сонячні  електростанції – одну про­фі­нансує аграрна компанія “Кернел”, а іншу – Укра­їн­сько-нідерландський бла­годійний фонд LifeLine Ukraine. Загалом, за два-три наступних роки плану­ємо, що лікарня буде пов­ністю енергонезалежною від обленерго, – каже Трос­тянецький міський голова Юрій Бова.

Аргументи для інвесторів

В Сумському обласному управління охорони здоро­в`я розповіли, що мода на встановлення альтернатив­них джерел енергетики в медзакладах області має місце. Однак, відбува­лося це переважно до  повнома­с­штабного вторгнення ро­сіян в Україну. Тоді цей про­цес був більше піарний, аби продемонструвати, так би мовити, європейськість. 

Унікальність же прикладу Тростянецької лікарні по­лягає в тому, що тут почали будувати сонячні електро­станції вже в період повно­масштабної війни, зрозу­мівши, після пережитої во­рожої окупації, практичне значення   енергонезалеж­но­сті. Вона в такі періоди стає рятівною. 

Це має особливу вагу для прикордонних з рф терито­рій. Війна три­ває. Країна-агресор зовсім поруч – яки­хось тридцять кілометрів від Тростянця. І невідомо ще які сюрпризи дове­де­ть­ся пережити від підступного сусіда. Тому енер­гонеза­лежність виступає і як важ­ливий фактор забезпе­чення функціонування закладів медицини за будь-яких несподіваних обста­вин. Навіть за найкри­тич­ніших, коли раптом не стає централізованого електро­пос­тачання, а потрібно оперувати поранених. І всі ці проблеми знімає енер­гонезалежність.   

Генератором ідей висту­пає все ж не лікарня, а її балансоутримувач – міська ра­да. Вхожа вона в най­більш відомі всеукраїнські фор­мування, як то Асо­ціа­ції “Малі міста України“, “Енерго­ефек­тивні міста Ук­раїни”, підт­ри­мую­ться контакти з тре­тім сектором, як то Екоклубом. В струк­турі апа­рату міської ради створено спеціальний від­діл – про­ектної діяльності і міжна­родних інвестицій. Тут сфор­мована база даних де­сятків донорських стру­ктур і благодійних фондів, з якими вже співпрацюють чи до яких ще планують звертатися. І коли виникає потреба, треба просто зро­бити крок назустріч або телефонний дзвінок. 

– Коли у нас через росій­ські обстріли почастішали відключення електрое­нер­гії, міжнародні партнери самі активізували нам до­помогу. Днями, наприк­лад, нам передали з Німеч­чині від партнерського міста Монтабаур 600 па­нелей до сонячних електро­станції. Ще дві сонячні стан­ції ми отримаємо через пару тижнів від тієї ж Ні­меччині через компанія GIZ, – коментує мер Ю.Бова. 

Енергонезалежність – дорога до ЄС

Маючи позитивні резуль­тати в енергоефективності, у Тро­с­тянці вирішили пере­нести локальний досвід лікарні на всю громаду. Це передбачає і Мастер-план (містобудівний документ – генеральний план), роз­ро­б­лений у 2023 році спеціа­льно для Тростянецької гро­мади компанією з Австрії CES Clean Energy Solutions спільно з неза­леж­ними міжнародними консультантами. Цей прак­тичний документ довгост­рокового планування і роз­витку передбачає посту­пову, але майже повну від­мову громади від спалю­вання газу. 

Виконавчий директор ком­панії CES Clean Energy Solutions Андреас Хельбль зокрема зазначив, що “ме­режі електро- і теплопос­тачання в Тростянці Сум­ської області частково зруй­новані. І концепція подаль­шого розвитку енергосис­тем така сама, як у Східній і Центральній Європі”. Він додав, що для міста роз­­ро­блено дві окремі стратегії – для периферії та центру. 

За його словами, пер­спектив­ним для центру є теплова генерація із вико­ристан­ням біогазу, а для при­ват­них будинків – ін­дивідуальні теплові насоси. Також за­пропоновано бу­дівництво великої сонячної електрос­танції на ділянці площею 13,5 га та дахових СЕС на тисячі приватних будинків. За його словами, якщо слі­дувати розробленій ними концепції, сонячна енергія в Тростянецькій громаді вже найближчі двадцять років зможе забезпечити до 77% потреб міста.

Скажете, якась магія енер­гонезалежності? Ні. Це більше розрахунок і стра­тегія на шляху до ене­ргетичної свободи. Сонячні панелі у Тростянця сьогодні можна побачити на дахах шкіл і дитсадків, будинків культури і адмінбудівель. Їх у громаді вже дванадцять. 

А почалося все з міської лікарні. В цьому році пла­нують встановити по місту ще не менше десяти  соняч­них електростанцій. Чим не прик­лад для інших громад. 

В глобальному ж плані важливо те, що реалізація таких проектів посилює довіру іноземних компаній в підтримці інвестиційних проектів в Україну попри продовження війни і най­краще за будь-які гасла пе­ре­конує Захід в тому, що Україна здатна бути час­ти­ною Євросоюзу.

Павло Зленко.

Джерело: “Тиждень“

Новину створено за матеріалами сайту “Тиждень” в межах проєкту “Посилення голосу прифронтових медіа: Партнерство для розширення впливу”, який має на меті допомогти гіперлокальним ЗМІ розширити свою аудиторію та підвищити їхній вплив на інформаційний простір. Вся відповідальність за зміст та достовірність інформації лежить на редакції сайту “Тиждень“.

Дослідницько-аналітична група InfoLight.UA здійснює загальну перевірку матеріалів сайтів, які підтримується в рамках проєкту, та виключає з нього редакції, які свідомо поширюють неправдиву інформацію та російську пропаганду.

Автор: Пушкарьова Світлана