Російська інформаційна війна проти України дедалі рідше спирається на грубу пропаганду. Натомість Москва активно використовує більш витончені інструменти дезінформації: фейкові «розслідування», підроблені сайти авторитетних інституцій, маніпуляції з іменами міжнародних організацій та системну експлуатацію теми корупції. Мета одна – підірвати довіру до української держави, Збройних сил і західних партнерів, які допомагають Україні протистояти російській агресії.
Фейк №1. «НАБУ розкрило корупційну схему щодо 100 Rafale»
Протягом кількох останніх місяців Ерефія запустила серію фейків про “страшенні масштаби корупції”, з акцентом на дискредитацію та підрив військового постачання України з Європи.
Один з найбільш показових прикладів – вигадана «новина» про нібито викриту НАБУ багатомільярдну корупційну схему навколо закупівлі 100 французьких винищувачів Rafale. У повідомленні стверджується, що українські та французькі чиновники буцімто привласнили 2 мільярди євро, а решту коштів планували «відмити» через офшори. Апогеєм абсурду стає твердження про прослуховування автомобіля колишнього очільника ОП Андрія Єрмака і «таємні зустрічі» з начальником штабу французької армії.
Ключовий елемент цього фейку – використання фальшивого сайту, який імітує офіційний ресурс НАБУ через підміну домену. Це класична тактика російських спецслужб: створити зовні правдоподібне джерело, розраховуючи на те, що більшість читачів не перевірятиме адресу сайту і справжність публікації.
Насправді ця історія не має нічого спільного з реальністю. Вона спрямована одразу по кількох цілях: дискредитації української оборонної політики, підриву довіри до антикорупційних органів, очорненню французької військової допомоги та особисто президента Франції Емманюеля Макрона. Саме Макрон є одним з найпослідовніших противників політики Путіна, активним захисником незалежності України, європейської безпеки та демократичних цінностей. Саме тому він регулярно стає мішенню російських інформаційних атак. Москва знає, якщо вона захоче напасти на Балтію чи Польщу, Франція на чолі з Макроном, буде знищувати російських військових на полі бою, тому Макрон є чи не першочерговою ціллю російської дезінформації у ЄС.
Фейк №2. «Україна витратила 120 млн доларів на роботів для фіззарядки військових»
Другий кейс – не менш абсурдна історія про те, що Україна нібито закупила роботів для проведення фізичних вправ для військових на суму 120 мільйонів доларів. Для надання фейку ваги російські пропагандисти приписали цю «інформацію» Інституту вивчення війни (ISW).
ISW ніколи не публікував нічого подібного. Сюжет повністю вигаданий і є прикладом давньої дезінформаційної тактики створення «двійників» – фальшивих копій або псевдопосилань на відомі аналітичні центри, медіа чи організації. Росіяни добре знають, що ISW має високий рівень довіри в Україні та на Заході, тому свідомо використовують його образ для поширення антиукраїнської брехні.
Окремий акцент тут зроблено на корупції та «марнотратстві», що має викликати у читача обурення і зневіру. При цьому російська пропаганда цинічно замовчує реальний стан речей, зокрема той факт, що рівень корупції в Україні не є ані унікальним, ані вищим, ніж у самій Росії чи навіть у багатьох західних державах.
Фейк №3. «Голова RSF закликав Трампа провести операцію проти Макрона»
Третій приклад – відверто брутальний фейк із використанням логотипу організації «Репортери без кордонів» (RSF). У фальшивому відео стверджується, що голова RSF нібито закликав Дональда Трампа провести «операцію» проти Емманюеля Макрона через «розкрадання допомоги Україні», супроводжуючи це образливими й абсурдними деталями.
Жодних подібних заяв RSF не робив. Це ще одна спроба легітимізувати брехню через посилання на авторитетне міжнародне джерело. Розрахунок простий: більшість людей не перевіряє першоджерела, а отже фейк може швидко поширитися і охопити значну аудиторію.
Чому Росія робить ставку саме на тему корупції?
Корупція – один з найпотужніших психологічних методів в арсеналі російської пропаганди. Для цього є об’єктивні передумови: українське суспільство добре усвідомлює наявність корупційних проблем, а рівень відповідальності та доброчесності влади справді дуже-дуже далекий від ідеалу. Саме тому ця тема легко резонує і викликає емоційну реакцію.
Проте Росія свідомо бреше про масштаби української корупції, системно їх перебільшуючи. Мета – дискредитувати українську владу, Міністерство оборони та ЗСУ, посіяти відчуття безнадійності. Москва намагається нав’язати українцям думку, що за «таку корумповану державу» не варто воювати, що все вже нібито продано і втрачено, а служба в ЗСУ і оборона своєї країни не має сенсу.
Водночас російська пропаганда замовчує ключову річ: громадянська зневіра і пасивність у такій ситуації не ведуть до «очищення», а прямісінько до окупації та встановлення жорстокого диктаторського режиму. Російська держава є значно більш корумпованою, закритою і репресивною. Якщо з українською корупцією суспільство ще має інструменти боротьби, то в умовах російської диктатури шансів на це не залишиться взагалі.
Показово й те, що в Україні НАБУ розслідує кримінальні справи навіть проти людей з найближчого оточення президента. Водночас у деяких західних державах президенти без особливого спротиву призначають своїх зятів чи друзів на стратегічні і пронизані корумпованістю напрями, і це чомусь не закінчується судами, арештами чи відставками.
З корупцією в Україні необхідно і надалі жорстко боротися – системно, відкрито і без винятків. Але не менш важливо не дозволяти значно більш корумпованому і агресивному ворогу дискредитувати нашу державу брехнею, маніпуляціями та свідомим перебільшенням проблем. Мета таких атак – не «викриття», а ослаблення України, деморалізація суспільства і використання самих українців як інструменту руйнування власної держави. Критичне мислення, перевірка джерел і розуміння логіки ворожих інформаційних операцій сьогодні є не менш важливою складовою оборони, ніж зброя на фронті.
Залишити відповідь