За останній тиждень в інформаційному просторі з’явилося багато інформаційних атак щодо України та української влади, які Україна не змогла вчасно та переконливо розвінчати. І це тоді, коли боротьба ведеться не лише на фронті, а й за свідомість українського суспільства, яку ми на своїй території вже починаємо програвати.
Угорський удар та українські “вболівальники“
Шкідливі інформаційні кампанії, спрямовані проти України, можуть мати не менш небезпечні наслідки, ніж військові удари. Проте реакція українських державних комунікацій на низку таких атак останніх днів виявилася слабкою та запізнілою.
Одним із найнебезпечніших інформаційних епізодів стала угорська пропагандистська історія навколо українських інкасаторів «Ощадбанку». Йдеться про захоплення орбанівськими спецслужбами українських інкасаторських автомобілів. У цих автомобілях перевозили загалом 35 мільйонів євро та 40 мільйонів доларів США готівкою, а також дев’ять золотих зливків, кожен вагою кілограм. Працівники банку керували двома банківськими автомобілями, що курсували між Австрією та Україною і перевозили готівку в рамках регулярних послуг між державними банками.
Після цього Угорщина та її російські партнери одразу запустили масштабну кампанію фейків, у яку почала вірити навіть частина українських громадян. Попри те, що банки завжди перевозять цінності в інкасаторських автомобілях, а інкасаторами зазвичай працюють фізично підготовлені чоловіки, часто з досвідом роботи у спецслужбах, в Україні почала поширюватися маса абсурдних теорій.
Суть цих теорій зводилася до небезпечного для держави наративу: нібито “українська мафія та влада перевозили якісь сумнівні гроші, а Угорщина начебто цю «злочинну діяльність» зупинила”. Фактично таким чином пропаганда намагалася перевернути ситуацію, перетворивши пограбування на «боротьбу з корупцією».
Угорська орбанівська виборча кампанія, чіпляючись кігтями за владу, перейшла межі навіть закону, запускаючи численні фейки про Україну. З боку угорського уряду пролунали заяви, що «спосіб транспортування цього майна та особи, які його перевозили, викликали додаткові ризики для національної безпеки». Також з’явилася інформація про те, що невідомі особи, ймовірно громадяни України, нібито і раніше перевозили через територію Угорщини значні суми готівки. – очевидно тут невідомими громадянами названі українські інкасатори, які щодня по наших містах возять кошти і сумлінно виконують свою роботу.
Паралельно почала з’являтися ціла серія абсурдних «аргументів», у яких Віктор Орбан подавався мало не Робін Гудом, який «рятує український народ від українських корупціонерів». Серед пропагандистських тез була, наприклад, згадка про трасу, якою їхали українські інкасатори, яка нібито веде до Сербії. Хоча насправді йшлося лише про об’їзну дорогу навколо Будапешта, і це взагалі нічого не означає та жодним чином не спростовує того факту, що автомобілі інкасаторів рухалися до України.
Зрештою, мільйони людей щодня обирають інші траси, щоб уникнути заторів. Але пропагандисти намагалися подати навіть це як «доказ змови». Поширювалися також повідомлення, що золото нібито не може бути в таких зливках, хоча насправді їхні форми та стандарти можуть бути різними.
Найголовніше у цій серії фейків те, що проросійський політик і фактичний грабіжник банків Віктор Орбан у пропагандистській картині подавався як благодійник, тоді як Україна зображувалася корумпованою бандитською державою. У цій логіці навіть пограбування українського банку намагалися представити як позитивну подію, мовляв, «добре, що гроші не дісталися Україні».
При цьому пропагандисти замовчували незручний факт: інкасаторські автомобілі рухалися з Австрії до України. Тобто гроші не вивозилися з нашої держави, а навпаки – завозилися. Проте цей факт просто ігнорувався, а натомість вигадувалися нові звинувачення проти України.
На жаль, цю версію підхопили й чимало пабліків у соціальних мережах, критично налаштованих до президента Зеленського. Політиків можна зрозуміти, адже боротьбу за владу ніхто не скасовував, а президенту дійсно було б корисно краще зважувати свої дії та заяви. Але коли від подібної інформаційної кампанії страждає імідж держави і доводиться обирати між Зеленським та Орбаном, така ситуація явно не на користь Україні.
Українські органи влади зрештою повідомили спростування і назвали дії Угорщини злочинними. Однак широкої та зрозумілої комунікації з суспільством фактично не відбулося. В ефірах національних телеканалів не з’явилися українські чиновники та експерти, які могли б просто і доступно пояснити, що Угорщина фактично викрала законні гроші українських банківських установ, у тому числі й кошти, пов’язані з австрійським банком, а не якісь «гроші мафії».
У результаті українці в YouTube, Viber та Telegram побачили безліч абсурдних, але добре оформлених і аргументованих звинувачень проти України. Натомість від власної держави вони не почули настільки ж переконливого пояснення.
А саме зараз триває війна за свідомість українського суспільства. І коли державні комунікаційні структури не можуть належним чином пояснити людям, що відбувається, виникає парадоксальна ситуація: Орбан грабує український банк, а в очах частини суспільства Україна ще й виглядає винною.
Ситуація ускладнилася ще й тим, що угорський міністр фактично визнав політичні мотиви конфіскації коштів. Міністр транспорту Угорщини Янош Лазар заявив, що конфіскація коштів «Ощадбанку» є відповіддю на нібито блокування Україною роботи нафтопроводу «Дружба». Про це повідомило угорське видання Telex. Лазар підтвердив, що грошовий вантаж, який інкасатори везли в Україну, був затриманий не випадково. За його словами, цей крок пов’язаний із нібито блокуванням нафти на нафтопроводі «Дружба», і до відновлення постачання нафти конфісковані золото, долари та євро Україні не повернуть. Водночас австрійське агентство APA повідомляло, що вже кілька років через Угорщину перевозять готівку в Україну після закриття українських аеропортів у 2022 році. Тобто подібна практика не є чимось новим чи підозрілим.
Але навіть цієї переконливої новини не було доступно донесено до всіх українців, котрі досі достеменно не знають, чи “крала українська мафія гроші” чи то “троянський кінь Путіна в ЄС” просто пограбував український банк?
“Останні” українські ППО для Перської затоки?
Іншим комунікаційним провалом української влади стала історія з українською допомогою ППО і збиттю іранських дронів над країнами Перської затоки.
Чимало українців, почувши новини про те, що Україна відправляє три бригади фахівців для боротьби з іранськими дронами, сприйняли це як зраду і послаблення захисту українського неба. Влада не змогла доступно і масово пояснити громадянам, що не всі ППО вивезли до Перської затоки і йдеться про перспективні можливості для України.
Звичайно, військова таємниця залишається важливою. Але влада могла б пояснити суспільству хоча б базові речі. Наприклад, що дрони-перехоплювачі Україна не віддає безкоштовно, а продає за значні кошти. Що до Перської затоки направили далеко не всіх найкращих фахівців, а невелику групу тих, хто і так перебував у відпустці або на закордонних полігонах підготовки ЗСУ. Що реальна кількість спеціалістів, які захищають українське небо, від цього не зменшилася.
Крім того, влада могла б прямо сказати, що йдеться про вимушений дружній крок для підтримки партнерів, які раніше суттєво допомагали Україні. Тепер наша держава демонструє готовність підтримати союзників, щоб після завершення іранської війни ці країни знову допомагали Україні.
Також можна було б пояснити, що відправлення українських фахівців до Перської затоки може стати шансом відновити масштабну підтримку США. Дональд Трамп добре пам’ятає тих, хто допомагає його союзникам. Він знатиме, що Путін передавав Ірану координати американських баз і кораблів, тоді як Україна надіслала допомогу системам ППО.
Іншими словами, обмежено допомагаючи союзникам сьогодні, Україна може отримати значно більшу військову підтримку завтра. Але ці аргументи влада так і не донесла до суспільства в достатньо зрозумілій формі.
Десь на сайтах окремих відомств і з’явилися скупенькі повідомлення зі спростуваннями угорських фейків чи про “зраду” на користь Перської затоки. Проте вони явно не охопили широку аудиторію. А саме це і є одним з головних завдань держави – захищати суспільство від ворожої дезінформації.
Спростування фейків щодо угорських звинувачень або історії з українськими ППО в Перській затоці не пролунали широко ні в ефірі телемарафону «Єдині новини», ні в інших масштабних інформаційних каналах. Зеленський звісно скромно розповів у зверненні про потребу допомогти союзникам, але це не потрапило в заголовки новин і натомість більше українці прочитали в соцмережах про ослаблення українського неба.
У підсумку постає очевидний висновок. Українській державі необхідно робити спростування фейків масовими та системними. Для цього варто розпочати широку інформаційну кампанію – у школах, на телебаченні, в армії, у трудових колективах та в соціальних мережах.
Коли ворог бреше про нас з кожної інформаційної «праски», а держава відповідає лише скромним спростуванням на одному сайті, не варто дивуватися, чому частина населення дедалі більше розчаровується у власній державі. І чому з часом може зменшуватися кількість людей, готових захищати Батьківщину. У сучасній війні інформаційний фронт потребує не меншої уваги, ніж фронт військовий.
Залишити відповідь