Села нема — залишилася лише пам’ять про нього. Орликівка стала одним із перших населених пунктів прикордонної Чернігівщини, які ворог безжально випалив у ході повномасштабної війни.
Колись тут вирувало життя: у дворах лунав дитячий сміх, на городах працювали господарі, а вікна хат світилися теплом вечорами. Орликівка була звичайним українським селом із багатою історією, традиціями та поколіннями людей, для яких ця земля була домом. Сьогодні ж на його місці — тиша, згарища й руїни.
Після постійних обстрілів та атак з боку російських військ село втратило можливість існувати. Оселі були знищені, інфраструктура — зруйнована, мешканці змушені покинути свої домівки, рятуючи життя. Орликівка спорожніла швидко, перетворившись на ще один символ трагедії українського прикордоння.
Для багатьох колишніх жителів це не просто точка на карті, а частина власної біографії: тут народжувалися й хрестили дітей, святкували весілля, проводжали в останню путь рідних. Пам’ять про село живе у фотографіях, родинних спогадах, назвах вулиць, які тепер існують лише в серцях людей.
Історія Орликівки — це історія сотень українських сіл, знищених війною. Ворог намагається стерти їх із землі, але не здатен знищити пам’ять, коріння й зв’язок людей зі своєю малою батьківщиною.
Орликівки більше немає фізично. Та вона залишається в пам’яті — як нагадування про ціну війни, про зруйновані долі й про обов’язок зберегти правду для наступних поколінь.
Джерело: “Життя Семенівщини“
Новину створено за матеріалами сайту “Життя Семенівщини” в межах проєкту “Посилення голосу прифронтових медіа: Партнерство для розширення впливу”, який має на меті допомогти гіперлокальним ЗМІ розширити свою аудиторію та підвищити їхній вплив на інформаційний простір. Вся відповідальність за зміст та достовірність інформації лежить на редакції сайту “Життя Семенівщини“.
Дослідницько-аналітична група InfoLight.UA здійснює загальну перевірку матеріалів сайтів, які підтримується в рамках проєкту, та виключає з нього редакції, які свідомо поширюють неправдиву інформацію та російську пропаганду.
Залишити відповідь