ГО «Фонд сприяння демократії» та ГО «Український безпековий клуб» 20
листопада 2025 року провели у львівському коворкінгу Lem Station круглий стіл
в гібридному форматі (онлайн та офлайн) «Оборонна демократія як елемент
нового суспільного договору. Довгострокове планування в умовах війни» за
підтримки Фонду Ганнса Зайделя в Україні. Дискусію модерував Юрій
Гончаренко — керівник Дослідницько-аналітичної групи InfoLight.UA та
голова Українського безпекового клубу. Разом із науковцями, військовими та
політиками він обговорював, як держава й суспільство мають реагувати на
політичні та безпекові кризи в умовах повномасштабної війни, зокрема на тлі
скандалів, що поставили під сумнів легітимність влади.
Політична криза: «ідеальний шторм» і виклик для демократії
Юрій Гончаренко окреслив поточний момент у державному управлінні як
критичний. Він наголосив, що події, які зараз розгортаються в Україні,
потребують уваги громадянського суспільства.
Він порівняв виклик, який постає перед державним управлінням, зі скандалами
минулого:
«У результаті все це довело нас до того, що ми, по суті, опинилися в
такому собі “ідеальному штормі”. Те, що сьогодні відбувається в
державному управлінні, той виклик, з яким воно живе щодня, на мою
особисту думку, можна порівняти з плівками Мельниченка за масштабом
і силою впливу».
Гончаренко підкреслив, що активна реакція громадянського суспільства є
ключовою, наводячи як приклад реакцію на виклики демократії влітку, коли
люди виходили з «картонками». Небезпека поточної ситуації посилюється тим,
що нею «намагається скористатися росія, тиснучи на нас щодо умов перемир’я
чи миру, а по суті це капітуляція».
Концепція оборонної демократії: баланс між силою та свободою
Модератор наголосив, що Український безпековий клуб претендує на те, щоб
бути першим в Україні, хто підняв тему оборонної демократії. Він пояснив, що
ця концепція має вирішити фундаментальне протиріччя в умовах війни:
«Оборонна демократія – це ситуація, коли держава має забезпечити і
одночасно стійкість, і здатність воювати, вести бойові дії, І при цьому
не скочуватися в диктатуру».
Гончаренко наголосив, що саме демократія є тим, що відрізняє Україну від
росії, і втрата цього сенсу означає втрату мети війни.
Аналізуючи історичні приклади, він зазначив, що впровадження обмежень під
час війни (як-от цензура в США та Британії або призупинення дії певних
елементів судочинства) повинно відповідати чітким критеріям,. Головний
висновок з історичного досвіду полягає в тому, що якщо держава вводить
обмеження, вони мають бути:
«Повинні бути не просто задекларовані, а чітко виписані: з конкретними
термінами, доки це триває, і зрозумілими критеріями, коли ми можемо
сказати, що повернулися до нормального життя».
Запит на новий суспільний договір та єдність
Юрій Гончаренко зазначив, що країна потребує «формування нового
суспільного в якомусь сенсі договору».
Він підкреслив, що саме зараз відбувається той момент, коли є можливість
умовно створити нові суспільні договори. У дискусії лунали різні думки про
механізм цього перезавантаження: хтось пропонував «уряд національної
єдності», а хтось – «широку коаліцію».
Гончаренко підсумував неочікувану думку, висловлену в ході дискусії, про те,
що скандал може бути «шикарною можливістю» для чинної влади
«частково зняти з себе відповідальність і поділити її з опозицією — піти
на створення спільного уряду національної єдності, до якого увійдуть
представники різних політичних сил».
Довгострокове планування та єдність у дії
Юрій Гончаренко закликав переходити від короткострокової реакції до
стратегічного мислення. Він зазначив, що однією з головних проблем на рівні
держави є те, що ми «постійно реагуємо на загрози», а не дивимося наперед.
«Ми маємо дивитися на ситуацію стратегічно і разом із державними
інституціями залучати до вироблення рішень експертне середовище.
Нам треба не розходитись по різних таборах, а єднатися — у спільній
роботі це і буде реальна єдність у дії».
На думку Юрія Гончаренка, незважаючи на кризу та «ідеальний шторм»,
українське суспільство демонструє «здорову демократію», оскільки громадяни
розуміють, що наразі «краще зараз зайнятися тим, аби вийти з ситуації і не
втратити державу», відклавши з’ясування відповідальності на післявоєнний
час.
Таким чином, ключовим завданням моменту є не лише збереження державності
та обороноздатності, але й створення професійної рамки «оборонної
демократії», яка вимагає єдності активних громадян та експертного
середовища у стратегічних діях.
Залишити відповідь