На інформаційному фронті в РФ розгортається паралельна реальність. Поки на справжній мапі бойових дій російські війська стикаються з жорстким спротивом та стратегічними прорахунками, у звітах російського Міністерства оборони Куп’янськ уже давно став «тиловим містом».
Анатомія брехні: Розбір доповідей МО РФ
Аналіз останніх заяв російського генерала Сергія Кузовлєва та реакція Інституту вивчення війни (ISW) демонструють глибинну кризу російської пропаганди, яка змушена замінювати реальні перемоги вигаданими звітами.
Джерело з російських медіа цитує доповідь командувача угрупованням «Запад» Сергія Кузовлєва міністру нападу Ерефії Андрію Бєлоусову. Це діалог у стилі «потьомкінських селищ». Тут присутня і термінологічна маніпуляція, і географічний абсурд. Адже міністр нападу РФ Бєлоусов розповідає про «режим зачистки у Куп’янську», що є жалюгідною спробою легітимізувати брехню про повний контроль над містом.
А Кузовлєв стверджує, що «всі райони міста під контролем», але водночас визнає «спроби прориву противника». Якщо місто в тилу, як стверджує російська пропаганда, то прориви великих сил ЗСУ були б неможливі без зміни лінії фронту на десятки кілометрів.
Класика жанру – приховування провалів через байки про «успішну оборону». Згадка про те, що українські наступальні операції в листопаді та грудні «успіху не принесли», є дзеркальним відображенням реальності. Насправді саме російські штурми на цій ділянці захлинулися і саме окупанти перейшли до глухої оборони в окремих селах, видаючи це за «контроль над Куп’янськом».
Куп’янська операція 2025 року: урок реальності для Кремля
Головна причина, чому Кремль так відчайдушно бреше про Куп’янськ – це блискуча операція Сил оборони України 2025 року.
Тоді, всупереч російським прогнозам про «затяжну стагнацію», українські підрозділи (зокрема бійці 2-го корпусу Нацгвардії «Хартія») провели серію стрімких контрударів. Встановлення контролю над будівлею міської ради Куп’янська стало символом того, що російський «контроль» був лише на папері. Російське командування допустило вхід передових груп ЗСУ в ключові вузли оборони, що призвело до дезорганізації їхніх флангів.
12 грудня з’явилася інформація про успішні дії Сил оборони України, які провели зачистку населених пунктів на північний захід від Куп’янська, а також північних околиць міста. За даними мапи DeepState, у межах Куп’янська залишаються лише поодинокі «червоні» та «сірі» зони, що свідчать про присутність окремих підрозділів російської армії. Того ж дня президент України Володимир Зеленський відвідав Куп’янськ на Харківщині та записав відеозвернення на тлі зруйнованої стели на в’їзді до міста.
Водночас Росія ще з 20 листопада поширює заяви про нібито захоплення Куп’янська. Також у Кремлі стверджували, що південніше міста буцімто заблоковані «15 батальйонів ЗСУ». А 2 грудня кремлівський військовий злочинець Путін заявляв, що російські війська нібито вже «за кілька днів» візьмуть під контроль Куп’янськ-Вузловий.
Сьогоднішні заяви Кузовлєва – це спроба виправдатися перед Путіним за військовий розгром. Генералам простіше звітувати про «успішне утримання», ніж визнати, що місто, яке вони оголосили «своїм», контролюється українським прапором. Поки росіяни розповідають про зачистку Куп’янська від ЗСУ, у місті завершується зачистка від окупантів. А нацгвардійці встановили державний прапор України над будівлею міської ради в центрі Куп’янська.
Стиль «Z-пропаганди»: Навіщо потрібна ця брехня?
Російська пропаганда працює не для того, щоб повідомити правду, а щоб створити необхідний політичний ефект. У випадку з Куп’янськом цілей кілька:
По-перше, це – тиск на Захід: ISW справедливо зазначає, що Кремль намагається переконати США та союзників у «неминучості перемоги РФ». Логіка проста: «Навіщо допомагати Україні, якщо ми вже взяли стратегічні міста?» (Купянськ – це в них стратегічне місто). Це інструмент примусу до капітуляції на умовах Москви.
По-друге – внутрішня мобілізація: російське населення має вірити, що величезні втрати (які на Куп’янському напрямку є катастрофічними) мають сенс. «Взяття міста» – це зрозумілий для обивателя результат, на відміну від «покращення тактичного положення».
При цьому, навіть у колах російських «воєнкорів» визнають, що звіти генералів нагору – суцільна фальсифікація. Система побудована так, що за правду про поразку карають, а за красиву брехню про перемогу – нагороджують.
Куп’янськ залишається кісткою в горлі російського Генштабу. Постійні фейки про його захоплення – це не ознака сили російської армії, а симптом безсилля. Росія намагається виграти війну в телевізорі, бо на полі бою вона програє українським Збройним Силам.
Залишити відповідь