Відомий охтирський мураліст Ігор Шевченко розмалював стіну акушерсько-гінекологічного відділення Охтирської лікарні.
Талант дипломом не здобудеш — з ним потрібно народитися!
— В цілому малюванням я займаюся, скільки себе пам’ятаю, — розповідає герой публікації. — Спеціальної освіти не маю, тому — художник за покликанням. Це таке в мене хобі: усе, що бачите намальоване в Охтирці, — це все моє! Основної роботи в мене немає, я фрілансер у міській галереї. Живу з батьками, тож на життя відносно вистачає.
Його величність — випадок
Одного разу Ігор, який зображував картини на паперових полотнах, вийшов на новий, невідомий для себе рівень — мурали. Усе почалося з того, що у 2015 році хлопець побачив у соцмережах оголошення про те, що благодійна організація шукає художника для виконання творчої роботи — розмалювання стіни біля міськради та пам’ятника Шевченку.
— Подав заявку, і з’ясувалося, що я був єдиним претендентом на цю роботу, тому мою кандидатуру одразу ж погодили, і я взявся до справи, зобразив Українку на фоні карти України, — згадує свої перші кроки в муралістиці співрозмовник. — За свою роботу не отримав жодної копійки, адже це був суто волонтерський проєкт — творча ініціатива без дивідендів. Нагородою за свою працю вважаю схвальні відгуки містян і гостей міста, яким дуже сподобався мурал. Взагалі, я багато чого малював у своєму житті й ніколи не рахував власні авторські роботи. І не завжди брав за них гроші. Перед тим як братися за проєкт, зважую, чи потрібно це мені: все залежить від ситуації та для чого це робиться.
Культурний подразник
Зі слів Ігоря, намальовані ним мурали є своєрідним культурним подразником для людей, який допомагає їм краще зрозуміти культурну частину міста з архітектурної точки зору. Що малює? Та все підряд! Де? Скрізь! По різних куточках Охтирки, по школах тощо. Придумуючи ідею для малюнка, художник у першу чергу думає, чи зможе це зображення викликати в людей культурний інтерес.
— Яскрава стіна в будь-якому разі краща за сіру, — аргументує на користь своїх картин чоловік. — Теми малюнків залежать від подій часу. Наприклад, у квітні 2022 року я розмалював стіну «Кнежі», зобразивши мурал із написом «Місто-герой Охтирка». Усе якось спонтанно вийшло: я запропонував меру Охтирки Павлу Кузьменку створити мурал, і він мене підтримав.
Стіна життя
Герой публікації розповідає, що ідея створення муралу в акушерсько-гінекологічному відділенні Охтирської лікарні виникла у керівництва медичної установи, а він із задоволенням відгукнувся на пропозицію.
— Для мене мурали — це ті ж самі малюнки, але більші за розмірами, — зазначає співрозмовник. — Тож коли директор лікарні звернувся до мене з проханням розмалювати вхід до відділення, у моїй голові вже вимальовувалися ескізи. З кількох запропонованих варіантів керівництво потім обрало той, який сподобався найбільше. Це перша моя співпраця з пологовим будинком, до того ж я ще не маю власних дітей, але все одно вгадав, які саме акценти потрібно розставити в зображенні.
І от, коли з ескізом визначилися, я наніс його на стіну спеціальною гумовою фарбою, додавши до неї тиккурилові барвники, а після того вже приступив безпосередньо до малювання. За півтора дня мурал розміром 2 на 2 квадратних метри був готовий. Це вийшла справжня фотозона, яка тепер прикрашає установу.
Не лише у відділенні, а й у всій лікарні!
Зі слів генерального директора Охтирської лікарні Ігоря Греська, такі мурали планується створити в усіх відділеннях медичного закладу.
— Ми працюємо за 30 км від ворога й нікуди не виїхали, тому наш колектив і пацієнти заслуговують на те, щоб бачити стіни лікарні не сірими, а — яскравими, — висловлює власну думку щодо реалій сьогодення Ігор Яремович. — От приходять зранку наші медики та санітарки на роботу — і в усіх посмішки на обличчях. Ніхто не скиглить, що вночі не виспалися через вибухи та повітряні тривоги. Ніхто не жаліється на те, що ніч не спав, бо вивозив дітей з міста. Прийшли на роботу і працюють, залишивши всі свої особисті проблеми вдома. А вже якою ціною дається їм ця посмішка — відомо лише їм самим. І несуть свою посмішку нашим породіллям, які залишилися народжувати діточок у прифронтовій Охтирці. І ці матусі мають бачити не сірі стіни пологового будинку й лікарів у бушлатах із маскоподібними обличчями, а — яскраві малюнки, від яких пахне материнським молоком і добром.
Тут народжується життя. І материнство нічим не заміниш — жодними сучасними світовими технологіями! У тваринному світі за самку б’ються насмерть, а в людському вже знайшли заміну жінці. Так не має бути! Ми повинні кричати про те, що життя народжується в лоні жінки й що мамині обійми — це найголовніше! От приходять до нас у лікарню молоді люди, дивляться на мурал і розуміють, що життя починається звідси — з дітей, які з’являються на світ саме тут.
З генеральним директором погоджується і завідувачка акушерсько-гінекологічного відділення Людмила Свинаренко, яка також зазначає, наскільки важливий для пацієнток та немовлят цей куточок щастя. Мурал став фотозоною для виписки матусь із новонародженими дітками. А отже — чудовими спогадами на все життя.
Сподіваємося, що всі решта зображень, які плануються до створення в медичному закладі, будуть не менш позитивними й змістовними, а враження від них назавжди залишаться в пам’яті!
Оксана Ковальова
Джерело: “Ворскла1930“
Новину створено за матеріалами сайту “Ворскла1930” в межах проєкту “Посилення голосу прифронтових медіа: Партнерство для розширення впливу”, який має на меті допомогти гіперлокальним ЗМІ розширити свою аудиторію та підвищити їхній вплив на інформаційний простір. Вся відповідальність за зміст та достовірність інформації лежить на редакції сайту “Ворскла1930“.
Дослідницько-аналітична група InfoLight.UA здійснює загальну перевірку матеріалів сайтів, які підтримується в рамках проєкту, та виключає з нього редакції, які свідомо поширюють неправдиву інформацію та російську пропаганду.
Залишити відповідь