Рік пам’яті земляка — поліцейського Херсонщини Сергія Вакуліна, який загинув на блокпості внаслідок авіаційного удару
Для колег він був частиною великої поліцейської родини. Для сина — прикладом мужності й безмежної батьківської любові. До останнього подиху залишався вірним присязі та професії, якій служив гідно й самовіддано.
Сергій віддав життя, виконуючи службовий обов’язок.
Про нього пам”ятають колеги та земляки: розповідають як жив, був на варті безпеки, як загинув.
Рік тому, 3 березня 2025 року, російські війська скинули чотири керовані авіабомби на один із населених пунктів Бериславського району. Одна з КАБ поцілила поблизу блокпоста, де ніс службу 46-річний поліцейський сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №2 Каховського районного відділу поліції — старший сержант поліції Сергій Вакулін. Отримані ним травми виявилися несумісними з життям.
Сергій загинув, виконуючи службовий обов’язок — так, як жив: відповідально, чесно, по-справжньому.
Колеги згадують, що вже в перший день повномасштабного вторгнення він разом із керівником вивіз із підрозділу всю зброю та службову документацію, аби вони не дісталися ворогу. Дорога до місця тимчасової дислокації була складною й небезпечною, але наказ було виконано. Згодом вдалося евакуювати і його родину.
У найважчі моменти він залишався спокійним і рішучим — саме таким, яким має бути поліцейський.
Колега Оксана Пишна згадує Сергія як надзвичайно світлу людину:
«Він був настільки добрий, що я не знаю нікого, хто міг би сказати про нього щось погане. У нього були золоті руки — пів райвідділу зроблено ним. Дуже любив риболовлю, постійно ходив на Дніпро з сином. Незадовго до смерті сказав мені, що купив металодетектор, бо ж повертатися додому, а там усе заміновано. Переживав, як відпустить дитину до води».
За суворою формою поліцейського ховалося велике серце турботливого батька. Сина Данька він обожнював, брав із собою на риболовлю, мріяв власноруч зробити човен. Усі його плани були про тихе, мирне життя поруч із рідними на березі річки. Він навіть розробив бізнес-план із розведення креветки: вивчав деталі, рахував витрати, будував перспективи. Попри війну, він продовжував мріяти й працювати задля майбутнього.
Сергій був звичайним поліцейським із Херсонщини — без гучних звань і високих посад. Але саме з таких людей тримається держава. Він чесно ніс службу, захищав людей, виконував накази й залишався в строю до кінця.
Для колег він назавжди залишиться частиною великої поліцейської родини. Для сина — прикладом мужності, сили й любові.
Указом Президента України Сергія Вакуліна нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).
Він залишиться назавжди в строю…Світла пам’ять про Сергія Вакуліна збережеться в пам”яті тих, хто його знав і хто мав честь служити з ним.
Джерело: “ГорностаївкаСН.info“
Новину створено за матеріалами сайту “ГорностаївкаСН.info” в межах проєкту “Посилення голосу прифронтових медіа: Партнерство для розширення впливу”, який має на меті допомогти гіперлокальним ЗМІ розширити свою аудиторію та підвищити їхній вплив на інформаційний простір. Вся відповідальність за зміст та достовірність інформації лежить на редакції сайту “ГорностаївкаСН.info”.
Дослідницько-аналітична група InfoLight.UA здійснює загальну перевірку матеріалів сайтів, які підтримується в рамках проєкту, та виключає з нього редакції, які свідомо поширюють неправдиву інформацію та російську пропаганду.
Залишити відповідь