Росія відроджує одну з найжорстокіших практик Середньовіччя – перетворює дітей завойованого населення на зазомбованих яничарів, яких використовує для війни проти рідного народу.
На окупованих територіях України російська влада системно перебудовує освітній простір так, щоб він став інструментом ідеологічного впливу та мілітаризації дітей. Шкільна освіта там дедалі менше нагадує навчальний процес у класичному розумінні і дедалі більше перетворюється на механізм політичної обробки, спрямованої на формування лояльності до держави-агресора та знищення української ідентичності.
Тижні ненависті
Одним із ключових інструментів цього впливу стали так звані щотижневі уроки «Разговоры о важном». Формально вони подаються як виховні години, присвячені актуальним подіям і «цінностям», але на практиці перетворилися на регулярні сеанси пропаганди. На цих заняттях школярам розповідають про «геополітичну ситуацію», російське бачення війни та роль Росії у світі. Насправді ж дітям нав’язують кремлівські наративи, які виправдовують агресію проти України і формують образ ворога.
Учні часто намагаються уникати таких занять, але зробити це непросто. Якщо уроки математики чи фізики інколи можна прогуляти, то пропагандистські «виховні години» контролюються особливо суворо. У багатьох школах дітям навіть забороняють користуватися телефонами під час цих занять, щоб вони були змушені слухати пропаганду без можливості відволіктися.
Окрім регулярних «розмов», у школах майже щотижня проводять різноманітні пропагандистські заходи. Серед них — «День героев Росии», «День героев отечества», «День воинской славы Росии», «День защитника республики Крым», а також пам’ятні дати, присвячені російським військовим кампаніям. Всі ці події подаються як приклади «героїзму» російської армії та мають на меті формувати у дітей культ війни.
Особливе місце займають різні пропагандистські акції на кшталт «Письмо солдату» або всеросійського конкурсу «Дети рисуют победу». Під час таких заходів школярів заохочують підтримувати російських військових, які воюють проти України. Організовуються виставки, присвячені так званим «захисникам», проводяться «уроки мужества», де розповідають про місцевих жителів, які безславно загинули, воюючи на боці російської армії.
Окремим елементом ідеологічної обробки стали різноманітні «диктанти» – воєнно-патріотичний та громадянсько-патріотичний. Вони поєднують освітню форму з пропагандою, змушуючи дітей засвоювати потрібні окупантам наративи під виглядом навчальних завдань.
Серед найнебезпечніших заходів — пропагандистські програми на кшталт «Дорогами кримской весны». Під час них школярам розповідають про «переваги» анексії Криму та повторюють пропагандистські міфи про «бандерівців і распятих мальчіков», і вигадані злочини українців. Так формується спотворена картина реальності, де Росія виступає «визволителем», а Україна — ворогом.
Кремлівська пропаганда активно використовує і культ військових діячів минулого. У школах організовують заходи до річниць народження російських військових злочинців, таких як Суворов чи Ворошилов, яких подають як приклад для наслідування. Таким чином формується мілітаризований пантеон «героїв», який має впливати на світогляд дітей.
Путінюгенд на службі російського фашизму
Ця політика має й потужну фінансову підтримку. У 2025 році російська влада заклала на так звану молодіжну політику 79 мільярдів рублів. Для порівняння: у 2021 році, до початку повномасштабного вторгнення, на ці цілі виділялося трохи більше ніж 21 мільярд. При цьому офіційний бюджет – лише частина фінансування. Значні кошти надходять через спеціальні фонди, президентські програми та структури Міністерства нападу Ерефії.
Чимала частина цих ресурсів спрямована саме на окуповані території України. Мета очевидна – так звана «перепрошивка» свідомості українських дітей та підлітків, щоб вони сприймали Росію як свою державу. Одним із інструментів такої політики стала програма «Університетські зміни», запущена у 2022 році. Вона передбачає вивезення дітей з окупованих територій до російських університетів. Спочатку до участі залучали дітей із 12 років, згодом віковий поріг підвищили до 14.
Протягом кількох тижнів підлітки перебувають у російських навчальних закладах, де з ними працюють психологи та інші фахівці. Їхнє завдання – переконати дітей у перевагах життя та навчання в Росії. У цей період підлітки фактично ізольовані від рідних і перебувають під постійним контролем. Програма має на меті заохотити їх вступати до російських університетів і таким чином інтегрувати в російське суспільство.
В Росії відбувається формування своєрідної екосистеми, в якій дитина перебуває під пропагандою практично весь час: спочатку в школі, а після уроків — у різноманітних молодіжних організаціях. Так само як нацисти в Третьому Рейху зомбували дітей у рамках молодіжної організації Гітлерюгенд, в Ерефії створили ще масштабніший механізм зомбування дітей, який в народі називають Путінюгенд.
Найвідомішою серед них є «Юнармія». Якщо після її появи в окупованому Криму до руху долучилося близько півтори тисячі дітей, то сьогодні їх уже понад 15 тисяч. Подібні структури активно створюють і на окупованих територіях Херсонської, Запорізької, Донецької та Луганської областей.
Наслідки такої політики вже проявляються. Є випадки, коли молоді люди, які виросли під впливом цієї пропаганди, після досягнення повноліття вступали до російської армії і гинули на війні проти України – фактично проти власної батьківщини.
Табори пропаганди
Важливим інструментом мілітаризації є також дитячі та юнацькі табори. Вони працюють не лише влітку, а протягом усього року. У таких таборах дітей навчають елементам військової підготовки, зокрема використанню спорядження, тактиці та командній роботі. Наприклад, у таборі «Артек» діє «школа майбутніх командирів», де дітей навчають не лише воювати, а й керувати людьми, вести за собою товаришів, завойовувати авторитет.
У ці програми держава-агресор вкладає значні ресурси – закуповує форму, обладнання, піротехніку, навчальну зброю. Це демонструє, наскільки важливим для Кремля є формування нового покоління, вихованого в мілітаристській ідеології.
Не менш важливим інструментом пропаганди стали підручники. Багато з них фактично втратили освітню функцію і перетворилися на ідеологічні матеріали. У них Україна або взагалі не згадується як окрема держава, або подається як «територія Росії». Повторюються ті самі пропагандистські тези про «захисну війну» Росії проти Заходу. Ці ідеї присутні навіть у підручниках з географії, літератури чи правознавства. Навіть у букварях з’являються образи російських військових, щоб з раннього віку формувати у дітей уявлення про військову службу як про найпочесніший життєвий шлях.
При цьому будь-які прояви української ідентичності можуть викликати переслідування. З дітьми можуть проводити «профілактичні» розмови психологи, а після досягнення 14 років їхні дії можуть кваліфікувати як екстремізм.
Позашкільні заходи також мають переважно мілітаристський характер. Військово-спортивні ігри, «патріотичні» конкурси та різноманітні святкування російських військових дат інтегровані в освітній процес. Для повного ідеологічного контролю створено мережу молодіжних рухів – «Юнармія», «Орлята», «Движение первых», вербування до яких часто відбувається прямо у школах.
Чому дітей зробили мішенями?
Причина чому ж саме діти стали головною мішенню такої політики давно відома пропагандистам тоталітарних режимів: дитяча свідомість значно вразливіша до маніпуляцій. У підлітковому віці людина лише формує власний світогляд, тому її легше переконати, нав’язати потрібні цінності та образи ворога.
Тому діти і підлітки часто стають учасниками збройних конфліктів у різних регіонах світу. Наприклад, у багатьох війнах в Африці використовувалися так звані дитячі солдати. Озброєні угруповання вербували підлітків, тому що ними легше керувати, вони більш залежні від авторитету командирів і часто не до кінця усвідомлюють наслідки своїх дій.
Подібну логіку використовує і російська пропагандистська машина. Формуючи мілітаристський світогляд ще в школі, вона прагне виростити покоління людей, для яких служба в російській армії здаватиметься природним і навіть почесним шляхом.
У довгостроковій перспективі це становить серйозну загрозу не лише для України, а й для Європи. Росія намагається створити покоління, виховане у ворожості та готовності до війни. Водночас ця політика свідчить і про страх Кремля перед українською ідентичністю. Якщо окупаційна влада витрачає мільярди на пропаганду, це означає, що вона усвідомлює: без системного ідеологічного тиску українська ідентичність зберігається навіть в умовах окупації.
Саме тому боротьба за свідомість дітей на окупованих територіях стає одним із ключових фронтів цієї війни. І від того, чи зможе Україна зберегти зв’язок із цим поколінням, значною мірою залежить майбутнє цих регіонів після завершення війни.
Залишити відповідь