Життя у Великописарівській громаді для тих, хто далеко, може здаватися нереальним. Але таке воно вже є. Будинки горять чи не щодня. Так само майже щодня є поранені. До цього не звикаєш, але з цим живуть.
І водночас — звичайні речі нікуди не зникли.
У вцілілих магазинах стоять черги. І не лише за продуктами. Люди купують насіння овочів — починаються городи. Хто з осені встиг зорати землю, тим трохи легше: вони вже потихеньку обробляють свої ділянки. Граблями скородять землю, не очікуючи техніку, щоб заборонувати.
Ті, хто не зміг зорати — беруться за лопати. Перекопують вручну хоча б невеликий шматок. Аби щось посадити. Кажуть, що це і про запас на майбутнє, і щоб не сидіти без діла. Бо робота на землі трохи відволікає. Коли щось садиш чи пораєшся на городі — менше думаєш про обстріли. Хоч ненадовго, але стає спокійніше.
І життя все одно триває.
Повернулися лелеки. Вони знову сідають на свої гнізда, навіть якщо ті пошкоджені або обгорілі. Один із них — просто на згорілому будинку культури. Сидить і лагодить.
А поруч — інша реальність. Нещодавно знову горіли будинки на вулицях Шевченка і Кобзарській.
Кілька днів тому по Ямному та навколо нього за день прилетіло більше 100 дронів.
І так тут є. Десь горить, а десь уже готуються садити картоплю.
Люди просто живуть.
Джерело: “Ворскла1930“
Новину створено за матеріалами сайту “Ворскла1930” в межах проєкту “Посилення голосу прифронтових медіа: Партнерство для розширення впливу”, який має на меті допомогти гіперлокальним ЗМІ розширити свою аудиторію та підвищити їхній вплив на інформаційний простір. Вся відповідальність за зміст та достовірність інформації лежить на редакції сайту “Ворскла1930“.
Дослідницько-аналітична група InfoLight.UA здійснює загальну перевірку матеріалів сайтів, які підтримується в рамках проєкту, та виключає з нього редакції, які свідомо поширюють неправдиву інформацію та російську пропаганду.
Залишити відповідь