У спальному районі Черкас з‐поміж сірих дев’ятиповерхових «панельок» розташувався коричнево‐блакитний будиночок. Він тут з минулого року. Дерев’яний, зо два метри у висоту, з прибудовою, обтягнутою металевою сіткою. Крізь неї видно годівнички, наповнені зерном, підвішені металеві «дашки», кілька стільчиків і білі мішки, віник і шпатель. Лише малюнки на стінах будиночка підказують, хто в ньому живе. Білою та коричневою фарбою виведені голуби у польоті.
Біля голубника щодня можна побачити пана Ігоря та його тезку. Чоловіки доглядають за птахами удвох. Вони познайомилися у Черкасах, хоча обидва зі Слов’янська. «18000» розпитали в Ігоря Назарова, як доглядати за голубами, як відрізнити породистих від вуличних, де хлопчик, а де дівчинка, і роздивилися малечу, ще вкриту жовтим пушком.
Голуби замість рибок і собак: історія хобі довжиною в життя
Ігор Назаров родом із Харкова, проте згодом його сім’я переїхала у Слов’янськ на Донеччину. Сорок років він працював на залізниці й вже понад п’ятдесят – займається голубами. Пан Ігор захопився птахами у другому чи третьому класі, а в шостому вже мав власний голубник.
– Це моє хобі на все життя. Хтось має песика, інший – рибок, ще хтось – пташок. Мені подобаються «Миколаївські» голуби. Вони дуже високо літають і повертаються додому, – розповідає пан Ігор.
Миколаївські голуби в Черкасах
Перший голубник ще підлітком Ігор змайстрував сам – невеликий, півтора на півтора метра. Він був домом для десятка голубів. Як доглядати за птахами, дізнавався у досвідчених голубоводів. У них же і купував голубів за гроші, що накопичував, інколи отримував птахів у подарунок.
У дорослому житті сталося чимало подій: армія, переїзди – своїх голубів доводилося залишати знайомим людям, а на новому місці починати все спочатку. Так сталося й у 2022 році, коли Ігор Назаров із сім’єю переїхав у Черкаси: війна змусила.
– Усе залишилося там. Тільки картка з пенсією в кишені. Сумка, дружина і я – ось ми тут, – додає пан Ігор. – Маємо в Черкасах родичів.
Голубник у Черкасах: як доглядають за птахами
У Черкасах є клуб голубівників. Він об’єднує близько 30 осіб, та кажуть, що раніше охочих було набагато більше. Пан Ігор із членами клубу – знайомий. Коли облаштовувався на новому місці, познайомився зі своїм тезкою – Ігорем, який теж займається голубами. Разом вони знайшли чоловіка, який довірив їм свій голубник. Так будиночок із «Митниці» переїхав у «Південно‐Західний» мікрорайон.
Минулої осені іржавий, занедбаний голубник привели до ладу: пофарбували, прилаштували до нього невеликий вольєр. Як каже пан Ігор, «щоб не соромно було й нікому очі не муляло».
– Хтось із місцевих пожалівся – до нас прийшов інспектор. Запитав, що тут і як, побачив, що ми нікому не заважаємо, чистота й порядок. Тому пішов, а в нас усе залишилося, як було, – каже Ігор Назаров.
Голубник у Черкасах
Коли ж люди дізналися, що будиночок для голубів, напруга спала. Тепер навіть приходять на екскурсію – цікаво і дітям, і дорослим.
Пан Ігор зізнається, що нині утримувати голубів важче, ніж раніше – все дорожчає. За місяць птахи з’їдають приблизно 112,5 кілограма зерна, а це близько 1 125 гривень. І це лише їжа.
– Голуби нині дорогі, не кожний хлопець, як я у юності, зможе їх завести й утримувати. Зерно теж грошей коштує: насіння, просо, ячмінь і решта. А ще треба голубник придбати й облаштувати його, щоб протягів і вологи не було – цього голуби бояться, – розповідає пан Ігор. – Крім цього, потрібно слідкувати за чистотою, прибирати в будиночку, доглядати за голубами: вакцинувати, годувати вітамінами й мінералами.
Як літають «Миколаївські» голуби?
Голубник панів Ігорів розташований біля невеликого саду плодових дерев. Аромат білого цвіту вишень і яблунь вабить комах. Між яскраво‐зеленим листям ховаються пташки, які виспівують весняну мелодію. Ігор Назаров зникає у будиночку й за мить повертається з голубом у руках – «кримський». Птах – білий із чорними дрібними «плямами» на грудині та по краю пір’я.
– Це хлопчик, – каже Ігор Назаров. – Щоб розрізняти голубів, потрібний досвід. По голівці можна. Воркочуть зазвичай голуби, а не голубки. Хлопчик ще мете хвостом. А взагалі – це ціла наука, буває, що й голубка воркоче.
Політ «Миколаївського» голуба
У пана Ігоря «Миколаївські» голуби донецького напрямку різної масті, як‐от «кримські», «молочні», «сірі». Їх не сплутати з вуличними: ці більші й літають лише вгору – така їхня особливість. Вони можуть піднятися так високо, що зникають з поля зору. Ігор Назаров каже, що метрів на 300. Чоловік підкидає голуба у повітря, птах здіймається і підіймається все вище:
– Він то з’являється у блакиті, то зникає. Буває, тримаються по кілька годин у повітрі. Вітерець має бути їхній, ледь‐ледь, – каже пан Ігор.
У чоловіка є улюблений птах, точніше, це голубка, їй близько року. Своїм коричнево‐білим забарвленням відрізняється від решти.
– Так, це моя улюблена. Подобається її зовнішній вигляд і те, як красиво літає, – додає, милуючись птахою Ігор Назаров.
Улюблена голубка пана Ігоря
Дах голубника намагаються фарбувати у яскравий колір, щоб птахи у повітрі мали орієнтир. Хоча це їх не рятує від місцевих хижаків.
– Губляться. Буває, сокіл заганяє – це їхній ворог. Чотирьох з’їв за зиму, – каже пан Ігор.
Тим часом голуб, не вловивши вітру, повернувся на галявину. Сьогодні майже безвітряно. Він не намагається злетіти знову, ніби покірно чекає на свого господаря.
– Скажеш «гу‐лю‐лю», вони виходять. Насипав корму – «гу‐лю‐лю» – кличу їх і вони заходять назад, – пояснює пан Ігор.
Голубник ізсередини: гнізда, зерно й власні правила
Зазвичай ближче до літа Ігор не турбує голубів польотами. Їхня пора – з осені до весни. В інший час – вирощують голуб’ят. Йдемо розглядати малечу. Пан Ігор заходить до птахів – вони його знають, зокрема за голосом. Помітивши мене, голуби здається, запанікували: завовтузилися у гніздах, перелітають з місця на місце. Щоб не лякати місцевих жителів, залишаюся при вході.
Усередині будиночка на стінах розміщені дерев’яні полиці у кілька ярусів. На деяких із них – дерев’яні коробочки для гнізд, подекуди – відділений простір перпендикулярно меншими дошками, над іншими – металеві дашки. Тут живуть близько п’ятдесяти птахів. Найстаршому – дев’ять років, молодшим – понад місяць.
Який голубник зсередини
– У кожного свій характер. Можуть і побитися, залазять у чужі гнізда, клюють одне одного. Хоча в кожного є гніздо, вони хочуть відвоювати ще більше. Це певна боротьба за територію, – розповідає власник голубів.
На підлозі – коритце, наповнене зерном, і напувалка. До голубів пан Ігор навідується щодня двічі: погодувати, напоїти, випустити птахів пощипати траву, поприбирати у їхньому будиночку.
Коритце з їжею для голубів
– Я для них кульбабу нарізаю, щоб вітамінів набиралися. А взагалі їдять пшеницю, ячмінь, просо, соняшникове насіння, – розповідає чоловік. – Біля голубника теж прибираю, щоб тут навіть крихти не було і прошу людей не кидати того, що може нашкодити. Їм не можна овочі чи готові страви – тільки зерно. Все є на гуртовому ринку.
«Голубине молоко»: як птахи вигодовують малят
З‐поміж дорослих голубів на мене з гнізд дивляться менші. Вони тільки вкриваються пір’ям, з‐під якого де‐не‐де стирчить жовтий тоненький пушок. Їхнє туркотіння ще нагадує пищання курчат.
– Голуби орієнтовно 20 днів висиджують яйця. Коли з’являються малята, годують їх із місяць, поки ті не стануть самостійними. Перші кілька днів – молочком, потім «кашкою», а після переходять на зерно, – розповідає Ігор Назаров.
Голуб’ята
Нині голубівники мають близько двадцять молодих птахів. Віддавати їх не планують, навпаки – приділятимуть їм час, аби приносили радість. Згодом на лапках кожного з них з’являться спеціальні кільця. Вони міститимуть інформацію про рік народження птахи, телефон та ім’я їхнього власника.
– Це справа всього мого життя. Голуби допомагають відпочити душею. Слідкую за ними, прибираю у них – це релакс, – додає пан Ігор.
Будиночок для голубів у «Південно‐Західному» мікрорайоні
Побачити Ігоря Назарова біля голубника зазвичай можна близько 14:00 та 19:00 години. Тоді тут лунає тихе «гу‐лю‐лю». Так переселенець зі Слов’янська кличе своїх голубів — птахів, у яких після втрати дому знайшов розраду.
Джерело: “18000“
Новину створено за матеріалами сайту “18000” в межах проєкту “Посилення голосу прифронтових медіа: Партнерство для розширення впливу”, який має на меті допомогти гіперлокальним ЗМІ розширити свою аудиторію та підвищити їхній вплив на інформаційний простір. Вся відповідальність за зміст та достовірність інформації лежить на редакції сайту “18000“.
Дослідницько-аналітична група InfoLight.UA здійснює загальну перевірку матеріалів сайтів, які підтримується в рамках проєкту, та виключає з нього редакції, які свідомо поширюють неправдиву інформацію та російську пропаганду.
Залишити відповідь