Українські пісні, які співали ще наші бабусі, сьогодні звучать далеко від рідних сіл Великописарівщини. Але звучать. 25 вересня народні ансамблі «Зорецвіт» і «Вечорниці» представили Великописарівську громаду на III Міжнародному фестивалі-конкурсі народної пісні «Слобожанські переливи».
Для прикордонної громади це значно більше, ніж черговий концерт. Велика частина її жителів через російські обстріли була змушена залишити домівки, змінилося життя закладів культури, а звичні сцени залишилися далеко. Та пісні, які десятиліттями звучали у Великій Писарівці й Тарасівці, продовжують жити.
«Слобожанські переливи» проводять уже втретє
Міжнародний фестиваль-конкурс народної пісні «Слобожанські переливи» відбувся на Сумщині 25 вересня 2026 року.
Фестиваль започаткували за участі Великописарівської громади та громадської організації «Україна єднає». Його головна мета — зберігати й популяризувати українську народну пісню, підтримувати аматорські колективи та передавати пісенну спадщину наступним поколінням.
Історія «Слобожанських переливів» розпочалася у 2024 році. Тоді перший фестиваль української пісні у Сумах зібрав 23 творчі колективи Сумщини. У 2025 році захід уже проходив як Міжнародний двотуровий фестиваль-конкурс народної пісні.
У 2026-му «Слобожанські переливи» відбулися втретє.
Великописарівську громаду цього року представили два добре знані землякам колективи КЗ ЦКП «Великописарівський будинок культури»:
народний аматорський вокальний ансамбль «Зорецвіт»;
народний аматорський фольклорний ансамбль «Вечорниці».
«Зорецвіт»: пісня Великої Писарівки звучить на всеукраїнських сценах
«Зорецвіт» — один із колективів, без яких упродовж багатьох років важко було уявити культурне життя Великої Писарівки.
Ансамбль продовжує виступати й тепер, коли громада живе в зовсім інших умовах.
Лише кілька місяців тому, у червні 2026 року, «Зорецвіт» під керівництвом Тетяни Гонтаренко представляв Великописарівщину на XIV Всеукраїнському фольклорному фестивалі-конкурсі імені Василя Верховинця «Золоті ключі» у Гостомелі.
Тоді колектив здобув диплом І ступеня у номінації «Вокальні ансамблі», отримав кубок фестивалю, а керівницю Тетяну Гонтаренко відзначили окремою подякою.
На «Слобожанських переливах» виступ «Зорецвіту» глядачі також зустріли особливо тепло. Гучні оплески стали найкращою оцінкою і майстерності виконавців, і тієї щирості, без якої народної пісні просто не буває.
«Вечорниці» співають пісні, які пам’ятає Тарасівка
Якщо «Зорецвіт» добре знають у Великій Писарівці, то «Вечорниці» давно стали одним із культурних символів Тарасівки.
Історія ансамблю розпочалася ще у 1968 році.
За десятиліття змінювалися його учасники, часи, сцени й обставини. Незмінним залишалося головне — старі українські пісні, які в Тарасівці співали поколіннями.
У цьому й особливість «Вечорниць». Це не просто виконання відомих народних композицій. У репертуарі колективу зберігаються автентичні місцеві пісні, особливості говірки та виконання, які є частиною культурної пам’яті Великописарівщини.
Навіть війна не зупинила цю історію.
Після вимушеного виїзду частини учасниць ансамбль продовжив збиратися й співати. У 2025 році було реалізовано проєкт «Вечорниці — пісенна хроніка»: пісні колективу професійно записали та видали окремим диском. Тираж становив 100 примірників.
Так голоси жінок із прикордонної Тарасівки залишилися не лише в людській пам’яті, а й у записі для наступних поколінь.
Історія «Вечорниць» уже стала предметом окремого дослідження про автентичний пісенний фольклор як частину локальної культурної ідентичності Великописарівщини.
Коли немає старої сцени, але залишається пісня
Мабуть, саме сьогодні найкраще розумієш ціну таких колективів.
Бо будівлю можна втратити. Концертну залу можна залишити через евакуацію. Учасниці ансамблю можуть опинитися у різних містах.
А пісню люди забирають із собою.
У ній залишається Тарасівка. Велика Писарівка. Голоси матерів і бабусь. Весілля, проводи, зустрічі, свята. Слова, які десь більше ніхто не вимовляє саме так.
Тому вихід «Вечорниць» і «Зорецвіту» на сцену «Слобожанських переливів» — це не лише концертний номер.
Це нагадування: Великописарівщина живе не тільки на карті. Вона живе у своїх людях, пам’яті й піснях. І поки вони звучать — край має свій голос.
Наталія ПАСЮГА
Фото Тетяни Гонтаренко
Джерело: “Ворскла1930“
Новину створено за матеріалами сайту “Ворскла1930“ в межах проєкту “Посилення голосу прифронтових медіа: Партнерство для розширення впливу”, який має на меті допомогти гіперлокальним ЗМІ розширити свою аудиторію та підвищити їхній вплив на інформаційний простір. Вся відповідальність за зміст та достовірність інформації лежить на редакції сайту “Ворскла1930“.
Дослідницько-аналітична група InfoLight.UA здійснює загальну перевірку матеріалів сайтів, які підтримується в рамках проєкту, та виключає з нього редакції, які свідомо поширюють неправдиву інформацію та російську пропаганду.