Фальшиве відео, на якому Володимир Зеленський нібито демонстративно плює під ноги королю Швеції, звинувачення на адресу британського політика Кіра Стармера та кадри автомобільних черг на польському кордоні, які видають за доказ масової втечі українців. На перший погляд, це три різні інформаційні історії. Насправді вони працюють на спільну мету: ще більше дискредитувати українську владу, посварити Україну із західними партнерами та переконати аудиторію, що держава переживає катастрофу. Вирвані з контексту події, кадри та відверті маніпуляції перетворюються на емоційні історії, які мають замінити людям факти.
Фейк про Зеленського: вигаданий скандал із королем Швеції
У російських пропагандистських Telegram-каналах поширили відео, яке нібито демонструє образливу поведінку президента України Володимира Зеленського щодо короля Швеції Карла XVI Густава. За версією авторів публікації, після того як монарх начебто відмовився потиснути українському президентові руку, Зеленський плюнув у його бік, під ноги.
Цей ролик подають як доказ неповаги українського лідера до європейського партнера. Проте відео відредаговане за допомогою штучного інтелекту, а отже – брехливе.
Мета подібної маніпуляції очевидна: створити скандал, який легко викликає обурення, швидко поширюється в соціальних мережах і не потребує від аудиторії складного аналізу. Достатньо побачити кілька секунд відео, прочитати емоційний підпис і зробити висновок про нібито негідну поведінку президента України, який начебто ображає важливого військового партнера.
Водночас сама логіка дипломатичних відносин дає підстави критично поставитися до цієї історії. Швеція є важливим партнером України у сфері оборони, і вигаданий конфлікт із її монархом може працювати на інтереси тих, хто прагне послабити українсько-шведські відносини. Цей фейк спрямований не лише проти Зеленського. Він також має посіяти недовіру між українцями та шведами, створивши враження, що український президент зневажає партнерів, від яких Україна отримує підтримку. Так інформаційна операція намагається перетворити вигаданий епізод на інструмент псування геополітичних стосунків для тих мешканців України та країн ЄС, котрі не перевіряють факти.
Інформаційна помста політику, який протидіяв Кремлю
Московські мережі поширили фейкову історію, стосується британського політика Кіра Стармера та сексуальних злочинів, про які йдеться в поширюваних матеріалах. Маніпуляція полягає в тому, що його намагаються пов’язати з цими злочинами без належних підстав. У відповідний період Стармер обіймав посаду генерального прокурора Великої Британії, але сам факт перебування на цій посаді не означає безпосередньої участі в злочинах.
Тут важливо розрізняти політичну відповідальність за рішення, ухвалені на державній посаді, можливу критику дій посадовця та твердження про його особисту причетність до кримінальних правопорушень. Це різні речі, які не можна підміняти одна одною. Щоб висувати конкретні звинувачення, потрібні докази, а не асоціації, побудовані на тому, що політик працював у державній системі в певний час.
Історія зі Стармером вписується в ширшу модель російських інформаційних атак проти західних політиків, які підтримували Україну, виступали проти російської агресії та сприяли військовій допомозі Києву. У таких кампаніях особисту репутацію політика намагаються зруйнувати через скандальні звинувачення, натяки та інформаційні вкиди, які можуть поширюватися швидше, ніж їх встигають перевірити.
Особливість цієї тактики полягає в тому, що інформаційний тиск не обов’язково припиняється після завершення політичної кар’єри людини. Навіть якщо політик уже не обіймає найвищої державної посади, його попередні рішення та позиція можуть залишатися мішенню для пропаганди. Мета полягає не лише в тому, щоб послабити конкретну людину, а й у тому, щоб дискредитувати саму ідею підтримки України та сформувати уявлення про західних союзників як про лицемірних і морально скомпрометованих діячів.
Черги на польському кордоні: тимчасову затримку видають за масову втечу
У мережі росіяни поширюють відео автомобільних черг на польському кордоні, представляючи їх як доказ нібито масового виїзду українців з країни. Візуальна складова тут здатна видатися правдоподібною: довгі ряди автомобілів справляють сильне враження і створюють відчуття масштабного руху населення.
Однак кадри, які використовують пропагандисти, пов’язані із ситуацією 16 жовтня, коли через збільшення повітряних ударів РФ та кількості повітряних тривог на пунктах пропуску тимчасово призупиняли оформлення вантажних перевезень, а також рух приватного транспорту й автобусів. Затримки були пов’язані з безпековими обмеженнями під час загрози російських атак.
Отже, черги самі по собі не доводять масової втечі українців. Вони можуть свідчити про тимчасове накопичення транспорту через зупинку або уповільнення роботи пунктів пропуску. Перетворюючи такі кадри на доказ масштабного виїзду населення, пропаганда підміняє пояснення події бажаним для себе висновком.
Додатковий маркер маніпуляції стосується оформлення відео. На ньому використано плашку з написом UNN, яку можна сприйняти як позначення українського інформаційного агентства «Українські національні новини». Проте, за наведеними ознаками, оформлення не відповідає стилю справжнього медіа: зокрема, відрізняються шрифт і колір плашки. Такий прийом може створювати хибне враження, ніби повідомлення походить від відомого українського джерела.
Для перевірки подібних матеріалів важливо встановити не лише те, що саме показано на відео, а й коли його зняли, за яких обставин утворилися черги та чи відповідає оформлення заявленому першоджерелу. Без цього навіть реальні кадри стають зручним інструментом дезінформації.
Саме поєднання таких сюжетів робить інформаційну кампанію небезпечною. Пропаганда не обов’язково намагається довести одну велику брехню. Вона може послідовно створювати десятки дрібніших приводів для недовіри, щоб у підсумку аудиторія перестала відрізняти перевірені факти від маніпуляцій.
Російська пропаганда прагне не просто переконати людей у конкретній неправді. Її стратегічна мета – сформувати атмосферу, у якій будь-яка новина про Україну чи її союзників сприймається крізь призму скандалу, зради й неминучої поразки. І якщо аудиторія звикає до такого інформаційного тла, навіть спростований фейк залишає після себе сумнів.