Підроблена обкладинка авторитетного американського журналу, вигадане інтерв’ю південнокорейської оборонної компанії та спроба представити цивільну гуманітарну інфраструктуру військовим об’єктом. Російська пропаганда продовжує діяти за цинічною схемою: створювати фальшиві докази, дискредитувати Україну в очах міжнародної аудиторії та виправдовувати злочини власної армії. За цими інформаційними атаками стоїть не просто бажання поширити чергову неправду. А змінити сприйняття війни, посіяти недовіру до України та змусити світ сумніватися навіть у очевидних фактах.
Фейкова обкладинка Time: як Росія привласнює голос світових медіа
Один із поширених інструментів російської пропаганди – створення підроблених матеріалів від імені авторитетних міжнародних медіа. Така тактика дозволяє не просто поширити неправдиву інформацію, а й надати їй видимості міжнародного визнання. Якщо фейк оформлений як публікація відомого видання, частина аудиторії може сприйняти його як підтверджений журналістський факт.
Саме за такою схемою російські пропагандисти поширили підроблену обкладинку американського журналу Time із зображенням хлопця, якого сфотографували під час подій у Софіївській Борщагівці. На фальшивій обкладинці розмістили англійською типові для російської пропаганди заголовки про нібито «терор проти власних громадян», «катівні» та «повстання проти режиму». Проте Time такої обкладинки не публікував, а сама композиція текстів виразно відтворює звичні російські пропагандистські штампи.
Подібні підробки розраховані не лише на тих, хто регулярно читає російські наративи. Фейкова обкладинка може потрапити до стрічки соціальних мереж без пояснень, бути передрукованою в тематичних групах або використаною як нібито доказ того, що Захід відвертається від України. Людина, яка не перевіряє першоджерело, отримує готову емоційну картину й може навіть не здогадуватися, що перед нею підробка.
Вигадане інтерв’ю: як росіяни роздувають скандал між Україною та Південною Кореєю
Інший приклад російської інформаційної операції спрямований на українсько-південнокорейські відносини. Цього разу пропагандисти використали сфабриковане інтерв’ю представника оборонної компанії. Йдеться про південнокорейський стартап Newtype Industries, який працює над програмним забезпеченням для артилерії.
В інтернеті почали поширювати повідомлення, нібито компанія вирішила згорнути свої проєкти в Україні або поставити їх на паузу через погіршення відносин між Києвом і Сеулом. У матеріалі, який приписували виданню The Diplomat, стверджувалося, що українським військовим підрозділам нібито доручили припинити випробування артилерійського програмного забезпечення Newtype Industries. Як причину називали дипломатичну напруженість між двома країнами.
Однак сама компанія спростувала існування такого інтерв’ю. У заяві, опублікованій на LinkedIn, Newtype Industries повідомила, що представники The Diplomat не зверталися до її співробітників і не проводили жодного інтерв’ю. Цитати, які приписували керівництву компанії, були сфабриковані. У компанії наголосили, що сприймають публікацію неправдивих тверджень і вигаданих висловлювань надзвичайно серйозно.
Newtype Industries також відмовилася обговорювати конфіденційні операційні та комерційні питання, але окремо зазначила, що твердження, наведені у фейковому матеріалі, не відображають належним чином її діяльність та обставини роботи.
Ця історія б’є одразу по кількох чутливих напрямах. По-перше, створює враження, що Україна втрачає партнерів у сфері оборонних технологій. По-друге, намагається представити співпрацю Києва із Сеулом як заручницю політичних суперечностей. По-третє, підриває довіру до українських можливостей залучати міжнародні компанії до розвитку власного оборонного сектору.
У такий спосіб пропаганда намагається перетворити вигадану заяву приватної компанії на нібито свідчення ширшої дипломатичної кризи. Це особливо небезпечно в умовах, коли Україна зацікавлена в розширенні міжнародного партнерства, залученні іноземних технологій та створенні спільних оборонних проєктів.
Комишуваха: спочатку російський удар, потім – брехня
Найцинічніша складова російської пропагандистської тактики проявляється після ударів по цивільних об’єктах. Коли наслідки атаки стають очевидними, а інформація про загиблих і поранених поширюється в українських та міжнародних медіа, російська сторона починає шукати виправдання власним діям. Для цього цивільні об’єкти намагаються представити військовими штабами, пунктами дислокації або іншими нібито «законними» цілями.
Такий сценарій розгорнувся після російського авіаудару по селищу Комишуваха Запорізької області 2 листопада. Російські окупанти застосували щонайменше дев’ять керованих авіабомб. Серед об’єктів, які зазнали удару, була підземна школа, де на той момент працював гуманітарний хаб і людям видавали допомогу. За наведеними у вихідному матеріалі даними, станом на 6 листопада кількість загиблих унаслідок атаки сягнула 53 людей.
Особливо трагічним є те, що серед жертв були цивільні, які прийшли отримати гуманітарну допомогу, а також люди, які поспішили допомогти постраждалим після першого удару. Масштаб трагедії викликав міжнародну реакцію. Зокрема, очільниця Міністерства закордонних справ Латвії Байба Браже заявила про скликання позачергового засідання Ради Безпеки ООН після російської атаки.
У відповідь на повідомлення про наслідки удару російські пропагандистські ресурси почали поширювати версію, нібито в будівлі школи розташовувався військовий штаб. Відповідні твердження з’явилися, зокрема, в Telegram. Це добре знайомий прийом: замість пояснення, чому російська армія атакувала місце, де цивільні отримували гуманітарну допомогу, пропаганда намагається змінити саму природу об’єкта в очах аудиторії.
Проте існують численні відеоматеріали, які підтверджують, що йдеться саме про школу, де функціонував гуманітарний хаб, а не про військовий штаб. Ці кадри суперечать російській версії та дають можливість перевірити реальні обставини трагедії. Важливо, що в таких випадках російська пропаганда не обмежується запереченням факту удару. Вона намагається перекласти відповідальність на жертв, переконати аудиторію, що цивільний об’єкт нібито був «законною» військовою ціллю, а отже, трагедія була «виправданою».
Багато фейків – одна стратегія
Російська пропаганда давно вийшла за межі звичайного поширення неправдивих повідомлень. Вона імітує журналістику, використовує назви авторитетних медіа, вигадує цитати реальних людей і намагається створювати альтернативну картину війни. При цьому розрахунок робиться на швидкість поширення інформації та емоційну реакцію аудиторії. Спростування зазвичай потребує більше часу, ніж створення й розгін фейку.
Найнебезпечнішим наслідком таких операцій може стати не віра в кожну окрему вигадку, а поступове руйнування довіри до будь-якої інформації. Коли людина постійно стикається з взаємовиключними версіями подій, вона ризикує дійти висновку, що правди взагалі не існує, а всі сторони однаково маніпулюють. Саме такого ефекту й прагне пропаганда: не обов’язково переконати всіх у російській версії, достатньо змусити сумніватися в українській.
Саме тому, у сучасному світі, де фальшиві обкладинки та вигадані інтерв’ю можуть виглядати переконливіше за справжні документи, перевірка першоджерел стає не просто навичкою медіаграмотності, а елементом національної безпеки.