Кириківська громада знову схиляє голову в невимовному горі. Чорна звістка, немов крижана тінь, огорнула наш край. 28 жовтня відбулося останнє прощання із захисником України, солдатом, стрільцем-гранатометником 152-ї бригади Готкою Андрієм Анатолійовичем. Його історія — це зворушливий гімн любові до родини та беззастережної відданості Батьківщині, за яку він боровся до останнього подиху. На жаль, війна забрала його життя не кулею, а виснаженням — він помер під час лікування, віддавши всі сили і здоров’я.
ІСТОРІЯ, ЩО СТАЛА ДОЛЕЮ
Наш захисник народився 10 червня 1973 року. Для Андрія з багатодітної родини, уродженця села Шипка Кіровоградської області, селище Кириківка на Сумщині стало більше, ніж просто домівка, — воно стало його непохитною долею.
Він рано залишився без батька, тож рано подорослішав. Вивчився на тракториста, потім була строкова служба в Охтирці, де його серце навіки полонила дівчина Таміла. Дружба швидко переросла у велике, чисте, як джерельна вода, кохання, і в 1992 році молоді створили родину.
Андрій не поїхав. Він залишився тут, у чужому, але тепер такому рідному і дорогому серцю краї, де народилися його діти, – Ірина та Віталій. Він працював, їздив на тяжкі заробітки, щоб його родина мала достаток. Його батьківська любов була непохитною фортецею для них.
Донька Ірина, стримуючи сльози, розповідає: «Наш тато любив нас із мамою, був добрим, щирим, веселим променем світла. На свою службу ніколи не нарікав, розповідав мало, мабуть, хотів, щоб ми за нього не хвилювалися, беріг наші нерви. У цивільному житті він захоплювався риболовлею, допомагав людям, ніколи ні в чому їм не відмовляв. Останній раз він приїжджав додому місяць тому на декілька днів. Наступний раз, на жаль, повернувся уже на щиті… Цей біль не вщухне ніколи».
ВІЙНА, ЩО ВИСНАЖИЛА ДО ОСТАНКУ
У січні 2024 року, коли ворог продовжував топтати нашу землю, Андрій Готка став до лав захисників. Його служба гранатометником — це тисячі безсонних, тривожних ночей, важкі, пекельні бойові завдання, це мужність, викувана у вогні, що вимірюється ціною власного здоров’я і життя.
Саме нелюдські навантаження, постійна напруга та випробування пеклом підірвали його сили. Він, як і багато інших наших воїнів, до останнього тримав удар, не згинаючи спини. Але війна, навіть коли вона не вбиває кулею, забирає життя повільно, висмоктуючи тіло і душу.
20 жовтня 2025 року серце Героя, зношене війною, зупинилося під час перебування на лікуванні в Національному військово-медичному центрі «Головному військовому клінічному госпіталі».
ВІЧНИЙ СПОКІЙ ПОРУЧ ІЗ КОХАНОЮ
Його скорботна доля була позначена ще однією тяжкою, нищівною втратою: лише рік тому померла його дружина Таміла. Андрій зустрів цю звістку, стиснувши зуби, перебуваючи на фронті.
Тепер, після нелегкого шляху, Андрій Готка знайшов свій останній, вічний прихисток у селі Іванівка, поруч із нею — зі своєю коханою дружиною.
Він повернувся додому навіки, як Герой, що склав своє життя на вівтар Свободи. Прощалися з Андрієм Анатолійовичем місцеві жителі, рідні, друзі та його бойові побратими, які бачили його мужність. Вони схилили прапори в глибокій повазі перед тим, хто чесно і до кінця виконав свій синівський обов’язок перед Україною.
Вічна і світла пам’ять тобі, солдате! Твоє ім’я золотими літерами вписане в історію громади як ім’я незламного Захисника! Слава Герою!
Джерело: “Ворскла1930“
Новину створено за матеріалами сайту “Ворскла1930” в межах проєкту “Посилення голосу прифронтових медіа: Партнерство для розширення впливу”, який має на меті допомогти гіперлокальним ЗМІ розширити свою аудиторію та підвищити їхній вплив на інформаційний простір. Вся відповідальність за зміст та достовірність інформації лежить на редакції сайту “Ворскла1930“.
Дослідницько-аналітична група InfoLight.UA здійснює загальну перевірку матеріалів сайтів, які підтримується в рамках проєкту, та виключає з нього редакції, які свідомо поширюють неправдиву інформацію та російську пропаганду.
Залишити відповідь