«Якщо я помру раптом, раптово захоплена якоюсь хворобою!.. А після моєї смерті перериють мої ящики, знайдуть цей щоденник, моя сім’я знищить його, і скоро від мене нічого більше не залишиться, нічого! Ось, що мене завжди жахало! Жити, мати таке честолюбство, страждати, плакати, боротися і зрештою – забуття… забуття, начебто ніколи й не існувала… Якщо я не проживу достатньо, щоб бути знаменитою, щоденник цей таки зацікавить натуралістів: це завжди цікаво – життя жінки, записане день у день, без будь-якої манірності, начебто ніхто у світі не повинен був читати написаного. І в той же час із пристрастним бажанням, щоб воно було прочитано; тому що я цілком упевнена, що мене знайдуть симпатичною; і я говорю все, все, все…». Сім’я не знищила її щоденник, а навпаки, оприлюднила. І про Марію Башкирцеву, талановиту українську французьку художницю знає увесь світ. На жаль, постать знаменитої художниці маловідома в Охтирці, місті, де пройшло її дитинство. Полтавчани повністю «привласнюють» постать Башкирцевої до своєї культурної спадщини. Тому виправляємо цю несправедливість і повертаймо своє! Підтвердженням біографічних фактів про Охтирку, Бабаніних (рід зі сторони матері) є рядки із її щоденника та дослідження колишнього наукового співробітника Охтирського краєзнавчого музею Юрія Береста.
МАРІЯ БАШКИРЦЕВА (1858-1884рр)
Є типи людей, про яких кажуть, що вони талановиті в усьому, чим би не займалися. Такою була Марія Башкирцева, художниця і авторка знаменитого щоденника. Доля відміряла їй занадто короткий вік – неповних 26 років. Але вона встигла неймовірно багато. Марія Башкирцева – перша жінка художниця, картини якої з’явилися у Луврі. Її знаменитий щоденник, виданий французькою, свідчить про справжній літературний талант. Українська французька художниця народилася на Полтавщині, об’їздила всю Європу, мешкала й творила в Парижі, похована в родинному склепі на цвинтарі Пассі, в Парижі.
Марія Башкирцева народилася 11 листопада 1858 (1860) року у с. Гавронці, Диканського повіту .Коли їй виповнилося два роки, батьки розлучилися ( офіційний процес розлучення тривав роками). Точніше Бабаніни забрали свою доньку із маленькою дитиною до себе. Тобто, у період з 1862 (1864) по 1870 роки маленька Муся (так її називали у дитинстві) разом із матір’ю мешкали в маєтках Бабаніних в Охтирці і в Черняхівці Харківської губернії.
«… Мати моя вийшла заміж двадцяти одного року. Вона уроджена Бабаніна. З роду Бабаніних ми належимо до старого дворянського роду. Дідусь був людина освічена. Поет. Він був військовим і жив на Кавказі… Ще дуже молодим, він одружився з m-lle Жюлі Корнеліус, лагідною та гарною дівчиною…» (Із щоденника МБ). У Бабаніних було декілька маєтків: В Харкові, Охтирці, Черняхівці. У Охтирці вони мешкали по вулиці Харківській (нині Перемоги). Маєток не зберігся. Якщо хто пам’ятає, це була стара жіноча консультація. Зараз на цьому місці будівля «Укрпошти».
«До дванадцяти років мене балували, виконували всі мої бажання, але ніколи не дбали про моє виховання. У 12 років я попросила дати мені вчителів. Я сама склала програму. Я всім зобов’язана сама собі… Закінчивши дитяче навчання, я серйозно займатимусь музикою, живописом, співом. У мене є талант до всього цього і навіть великий!.. Я хочу жити швидше, швидше, швидше… У травні 1873 року ми вирушили за кордон…» (Із щоденника МБ)
Життя Марії Башкирцевої заслуговує на фільм або на виставу. Життя молодої дівчини-дворянки, із заможної родини сповнене любовних пристрастей, подорожей, фантазій, проб і помилок, врешті, сповнене боротьби за право творити і бути почутою. І знаменитою. Вона досягла своєї мети. Її картини – в Луврі, найбільшому музеї мистецтв Франції, висять дотепер. «О, Боже мій, як я дякую тобі! Ти посилаєш мені думки, які допоможуть мені встояти на вірному шляху і не дозволять ні на хвилину випустити з очей блискучу зірку, до якої я йду…».
ВИПРОБУВАННЯ
Доля приготувала їй жорстоке випробування. У 16 років медики поставили їй діагноз – туберкульоз. Спочатку у неї пропав голос, а Марія спочатку хотіла присвятити себе музиці і співу. Потім пропав слух. Але ж вона могла малювати. Усвідомлюючи, що її життя недовге, Марія так поспішала жити. Ще з дитинства. Пам’ятаєте «швидше, швидше, швидше…». Вона вилась малювати професійно у паризьких майстрів. Конкурентів вистачало. Ніхто не вірив, що Марія може їх «переплюнути» Але наша українка працювала невтомно. Її картини завойовували медалі на мистецьких конкурсах, а французькі газети писали про неї із захопленням. Марія листувалася із Гі де Мопассаном. Після її смерті французький письменник написав: «Це була єдина Троянда в моєму житті, чий шлях я всіяв би трояндами, знаючи, що він буде таким яскравим і таким коротким…»
ПАМ’ЯТЬ
Марія Бабаніна, мати Марії Башкірцевої робила все для того, щоб ім’я її доньки не розпорошилося у Вічності, не було забутим. Вона підготувала до видання щоденник доньки, зберігала її роботи, передавала їх у художні музеї. Роботи Марії Башкирцевої після її смерті закупили провідні музеї Європи. Частина робіт була втрачена під час Другої світової війни. Наразі творча спадщина Марії Башкирцевої зберігається у Франції, Нідерландах, США, Україні та в інших країнах. В Україні – у художніх музеях Сум, Харкова, Дніпра. Щоденник Марії Башкирцевої зберігається у Національній бібліотеці Франції.
У фондах бібліотек Охтирки є книга Михайла Слабошпицького «Марія Башкирцева». В інтернеті, на сайті Вікітека, ви можете знайти «Щоденник Марії Башкирцевої».
У день смерті Марії Башкирцевої, 31 жовтня, на цвинтарі Пассі, в самому центрі Парижа – перед її мармуровим склепом з’являються білі хризантеми, традиційні квіти Дня всіх святих. Їх залишають французи та шанувальники мисткині. А ми пишаємося нашою Зіркою на ім’я Марія, життя якої пролетіло яскравим метеоритом у свій час і залишилось світити над вічністю.
ЗУСТРІЧІ
У минулому році майже на День усіх святих «Український клуб Охтирки» мандрував у Диканьку. Там діє картинна галерея імені Марії Башкирцевої. Статуя художниці у білому зустрічає мандрівників на вході. На жаль, у галереї тільки один зал присвячений знаменитій художниці, нашій землячці. І тут тільки копії її картин.
Зустрічі не бувають випадковими. І ми знову зустрічаємося з Марією Башкирцевою у студії охтирської мисткині Світлани Бєлік, що на вулиці Перемоги! (колишня Харківська). Саме в цьому районі росла маленька Муся, саме там майбутня зірка поставила собі за мету стати знаменитою. Сьогодні у студії – Париж на всю стіну. Париж, який так любила Марія Башкирцева, в якому жила, творила, боролася за визнання… Роздивляємося портрети молодої художниці, привабливої панянки із серйозним поглядом, та її картини. Ми пам’ятаємо, пишаємося і шануємо.
Джерело: “Ворскла1930“
Новину створено за матеріалами сайту “Ворскла1930” в межах проєкту “Посилення голосу прифронтових медіа: Партнерство для розширення впливу”, який має на меті допомогти гіперлокальним ЗМІ розширити свою аудиторію та підвищити їхній вплив на інформаційний простір. Вся відповідальність за зміст та достовірність інформації лежить на редакції сайту “Ворскла1930“.
Дослідницько-аналітична група InfoLight.UA здійснює загальну перевірку матеріалів сайтів, які підтримується в рамках проєкту, та виключає з нього редакції, які свідомо поширюють неправдиву інформацію та російську пропаганду.
Залишити відповідь