Вона – мати чотирьох дітей, яка добилася, щоб її взяли в бойовий підрозділ Нацгвардії й стала медиком.
Рятує на передовій бійців, тягне по 12 кілометрів на ношах. І мріє повернути свою малу батьківщину – Луганщину – розповідає 5 Слобожанська брагада «Скіф» НГУ..
Велика війна заскочила її в рідному Лисичанську. Наталя працювала у виконкомі.
«Було розбито відразу дві дев’ятиповерхівки, де було дуже багато постраждалих. Але адміністрація продовжувала працювати», – пригадує ті дні Наталя, яку Слобожанські «Скіфи» нарекли Матушкою.
Швидко прийшло усвідомлення: треба бути з тими, хто захищає. Та у військкоматі їй відмовляли кілька разів – і через вік, і через те, що жінка. Пропонували службу в ТЦК, але в бойові підрозділи не брали. Родина, а в Наталі четверо дітей, теж не одразу прийняла її рішення.
«Мої діти навіть зараз просто ревнують. Вони кажуть, що ті тобі дорожчі, ніж ми. Але вони розуміють і підтримують мене», – розповідає Наталя.
До 5 Слобожанської бригади «Скіф» жінку спершу взяли діловодом. Та, коли побачили диплом медика, запропонували спробувати себе у якості бойового медика. Наталя 27 років не займалася медициною, але погодилася.
«Прийшлось усе заново почитати, вивчити. У мене не було часу на те, щоб розкачатися. Тому я все робила між виходами на бойові», – пригадує Матушка.
Про свій перший бойовий досвід згадувати досі боляче.
«Було просто пекло. Це була купа поранених. І в той час, коли почали кричати, я вже забула про все. Я забула про страх, я забула про все. Я чула тільки, що мене кличуть – і все. І я розуміла, що їм тяжче, їм важче, і я потрібна там», – пояснює Наталя.
Матушка добре пам’ятає першого врятованого хлопця.
«Він просто кричав: «Якщо я без ноги, бо він її не відчував, просто добийте мене, добийте мене». Все, що я пам’ятаю, – це те, що я йому обіцяла: «Ми обов’язково будемо танцювати, і все буде добре!», – говорить Наталя.
Після таких виходів бійці й дали нашій посестрі позивний “Матушка”. Вона для них – і найближчий друг, і психолог. Наталя витягла так багато хлопців, що пам’ятає не за іменами, а за пораненнями.
«Ми пам’ятаємо, коли тобі кажуть: “От пам’ятаєш, Кремінна, нога, третя сосна”. Оце так. От тоді ти це згадуєш. У мене був випадок, коли це був не наш боєць. Ми потім випадково перетнулися на полігоні. І він пізнав мене по одній єдиній фразі: “От ти пам’ятаєш, ось там зірвалась машина, і ти забрала другого пораненого, ти його тягла на ношах і сказала одну єдину фразу: «Ну, ти тепер молися. Господи, допоможи». Ось по цій фразі він мене пізнав», – пригадує Матушка.
Рятуючи бійців, жінці доводилося тягти пораненого більш як 10 кілометрів.
«12 км – це волокуші. Буває так, що і так стається, що немає групи евакуації або група евакуації залишається на підтримку позиції, і ти тягнеш, скільки можеш витягнути», – розповідає Наталя.
«Матушка» показує свій наплічник.
«Це називається рідний і надійний побратим, який не просто закриває спину. Тут знаходяться розчини, ампульні препарати, системи, внутрішньокісткові доступи».
Каже: від 2022-го змінився і характер війни, і методи надання домедичної допомоги.
«Ми раніше дуже неспецифічно ставилися до тампонади й всіх цих маніпуляцій. У нас було більше ампутацій, і повинна була бути дуже швидка евакуація. Зараз найбільше з тампонадою хлопець провів 22 доби. І він залишився з кінцівкою», – розповідає медикиня.
Та й бійці постійно навчаються тактмеду, їхні дії вже настільки професійні, що дивуються навіть лікарі.
«Хлопці добу тримали пораненого – і вони врятували його. Вийшов хірург і сказав: «Покажіть мені оту пігулку чарівну, якою ви його протримали з такою кількістю внутрішніх ушкоджень. Ви його врятували», – пригадує випадок Наталя.
Сидячи в бліндажі, Наталя мріє…
«Пройтися по своїй рідній Луганщині. Все-таки я дуже сподіваюся, що мій будинок залишиться цілим».
А після війни хотіла б розбудовувати місцеве самоврядування.
«І якщо саме на ці посади й в цій адміністрації прийдуть люди, які дійсно знають ціну цьому всьому, які здобували цю перемогу, які знають ціну кожного метра цієї землі, то в нашій країні дуже багато зміниться», – впевнена бойова медикиня 5 Слобожанської бригади «Скіф» НГУ.
Джерело: “Хроніки“
Новину створено за матеріалами сайту “Хроніки” в межах проєкту “Посилення голосу прифронтових медіа: Партнерство для розширення впливу”, який має на меті допомогти гіперлокальним ЗМІ розширити свою аудиторію та підвищити їхній вплив на інформаційний простір. Вся відповідальність за зміст та достовірність інформації лежить на редакції сайту “Хроніки“.
Дослідницько-аналітична група InfoLight.UA здійснює загальну перевірку матеріалів сайтів, які підтримується в рамках проєкту, та виключає з нього редакції, які свідомо поширюють неправдиву інформацію та російську пропаганду.
Залишити відповідь