Соціологія демонструє тривожну тенденцію: майже половина виборців у країнах Заходу вважають, що демократія у їхніх державах працює погано. Про це свідчать результати масштабного міжнародного опитування компанії Ipsos, оприлюднені авторитетним виданням Politico. Ці дані фіксують не ситуативне розчарування, а глибоку і системну кризу довіри до демократичних інститутів, яка дедалі сильніше визначає політичні процеси у Європі та США.
Опитування, проведене серед майже 10 тисяч виборців у дев’яти країнах, показало, що в середньому 45% респондентів незадоволені тим, як функціонує демократія у їхніх державах. Йдеться про Велику Британію, Францію, США, Іспанію, Італію, Швецію, Хорватію, Нідерланди та Польщу. Ці країни мають різний історичний досвід, рівень економічного розвитку і політичні традиції, але всі є демократичними і стикаються з дуже схожими проблемами.
Чому демократії не довіряють
Як зазначає старший директор політичного відділу Ipsos у Великій Британії Гідеон Скіннер, ключове відчуття, котре панує серед виборців полягає в тому, що національні уряди не представляють їхніх інтересів. Це відчуття підживлюється кількома факторами, які повторюються майже в усіх країнах дослідження.
Насамперед – це вплив фейкових новин і дезінформації. Соціальні мережі перетворилися на середовище, де емоції і маніпуляції часто витісняють перевірені факти. Алгоритми підсилюють радикальні та конфліктні меседжі, створюючи враження тотальної брехні і змови еліт.
По-друге, виборці дедалі гостріше реагують на корупцію і відсутність підзвітності політиків. Навіть у країнах зі стабільними інституціями громадяни не бачать реальних наслідків для тих, хто порушує правила. Це підриває саму ідею рівності перед законом.
По-третє, важливу роль відіграє зростання політичного екстремізму. Дослідження показує, що найкритичніше до демократії ставляться прихильники крайніх лівих і крайніх правих поглядів. Для них демократична система або занадто повільна і компромісна, або неспроможна забезпечити швидкі й радикальні зміни. А соцмережі лише підживлюють такі крайні діві та праві погляди, вимагаючи простих рішень для складних суспільних проблем.
Криза демократії
Найбільше занепокоєння щодо майбутнього демократії протягом найближчих п’яти років висловили громадяни у Західній Європі – у Франції та Іспанії. У Франції 86% респондентів вважають, що демократія перебуває під серйозною загрозою. Це відбувається на тлі урядових криз, ослаблення традиційних партій і постійних соціальних протестів. Іспанія демонструє схожу картину, де політична поляризація і коаліційна нестабільність підірвали довіру до інститутів.
У США 61% опитаних вважають, що стан демократії погіршився з 2020 року. Причини очевидні: події навколо президентських виборів, штурм Капітолія, радикалізація політичної боротьби, постійні сумніви щодо легітимності результатів голосування та волюнтаристські кроки діючого господаря Білого дому.
На протилежному боці опинилася Швеція. Це єдина країна в дослідженні, де більшість громадян задоволена роботою демократії. Високий рівень довіри до інституцій, незалежні суди, відносно низький рівень корупції і стабільна політична культура залишаються важливими захисними чинниками.
Найнижчий рівень довіри до демократичного представництва влади зафіксовано у Хорватії та Великій Британії. Лише 23% респондентів у цих країнах вважають, що уряд ефективно представляє їхні інтереси. Показовою є Хорватія, де половина опитаних готова підтримувати демократію лише за умови, що вона гарантує прийнятний рівень життя. Це симптом глибокої інструменталізації та кризи демократії, коли цінності відступають перед економічними очікуваннями. Потенційно, в умовах глибокої суспільної кризи, до прикладу – безпекової, демократія в цих державах перебуває на межі.
Цікавим винятком у дослідженні стала Польща. Попри загальноєвропейський тренд песимізму, більшість польських респондентів заявили, що стан демократії за останні п’ять років покращився. Значною мірою це пов’язано з високою політичною мобілізацією, рекордною явкою на президентських виборах і відчуттям реальної конкуренції за владу. Польський приклад показує, що участь громадян у виборчому процесі може частково компенсувати загальну кризу довіри. Хоча польська держава не оминула шляху націоналізму та націоцентризму, висуває історичні претензії до своїх демократичних сусідів та конфліктує з ЄС, зазнаючи навіть загрози санкцій через порушення незалежності судів.
Чи є вихід з кризи?
Важливою спільною рисою для всіх країн є роль цифрового середовища. Демократії Заходу виявилися неготовими до масштабів і швидкості інформаційних атак. Дезінформація, іноземне втручання, мова ворожнечі і політичні кампанії у соцмережах системно підривають довіру до виборів, судів і медіа. Це створює ідеальне середовище для популістів і радикалів, які обіцяють прості рішення складних проблем.
Наразі, демократії не знайшли виходу з цієї проблеми, без порушень свободи слова. Російські ботоферми, куплені блогери та пропагандисти можуть обливати брудом і брехнею демократичні уряди, сіяти розкол і зневіру в західних суспільствах, підривати їхню обороноздатність, а демократія нічого не може зробити з таким “висловленням думок”, бо люди мають право висловлюватися. Це добре усвідомлюють диктаторські режими, такі як Росія, використовуючи це давнє слабке місце демократій проти них.
Показовим є кейс Румунії, в якій у минулому році виграв вибори проросійський кандидат Келін Джорджеску – ноунейм, без грошей на виборчу кампанію, але з несподіваною підтримкою армії ботів у китайському додатку Тік Ток. Усвідомивши, що румунські виборці стали жертвами організованого іноземного маніпуляційного впливу на свідомість громадян – спецслужби країни доповіли про загрозу. Рада національної безпеки Румунії розсекретила документи, які вказують на втручання «державного суб’єкта» (йдеться про Росію), і Конституційний суд скасував перший тур голосування і постановив провести нові вибори. Де-факто, демократію використали для її знищення в мирній країні у центрі Європи.
Попри глибоке розчарування, більшість опитаних не відмовляється від демократичних ідеалів. Навпаки, громадяни чітко називають кроки, які вважають необхідними для захисту демократії. Серед них посилення антикорупційного законодавства, реальна підзвітність політиків, захист незалежності судів, інвестиції в освіту і регулювання соціальних мереж для боротьби з фейками та мовою ненависті.
Результати дослідження Ipsos фіксують не кінець демократії, а її небезпечну фазу трансформації. Західні суспільства стикаються з кризою представництва, інформаційним хаосом і зростанням радикалізму. Водночас запит на демократію як цінність зберігається, але вона набуває популістичної форми. Питання полягає в тому, чи зможуть демократичні держави адаптувати свої інститути до нової реальності швидше, ніж цим скористаються авторитарні режими. Для Європи і США це стає питанням не політичного комфорту, а стратегічного виживання.
Залишити відповідь