Сказав дружині, що намагатиметься виїхати за кордон, а сам пішов шукати працюючі військкомати — так розпочав свій бойовий шлях військовослужбовець 5 Слобожанської бригади «Скіф» Національної гвардії України Костянтин з позивним «Кастет».
Про це повідомляє 5 Слобожанська бригада «Скіф» НГУ.
Гвардієць розповів про бої на Запорізькому напрямку, і хто чекає на нього вдома — у північному прикордонні Харківщини.
Про початок великої війни, згадує Костянтин, дізнався дорогою на риболовлю. Через його рідне селище у північному прикордонні летіли російські ракети на Харків. Костянтин з друзями повернувся додому. Щоб дружина не хвилювалась, сказав – спробує повернутись до Польщі, де до цього був на заробітках.
«Передчуття було, що зайдуть, звісно … Я, чесно, не думав. Але так і вийшло…. Я не думав, що вони (росіяни – авт.) такі тупі. Коли уходив, я взяв наплічник, зібраний вже. От, жінки сказав, що їду до Польщі, доки не закрили кордон. Я залишив всі документи їм, забрав лише військовий квиток і паспорт закордонний. Жінка, ну так, повірила – не повірила, але батько одразу все зрозумів», – пригадує перші дні війни «Кастет».
Серце боліло за рідних, говорить Костянтин, вони опинились в окупації. А він тим часом шукав працюючі військкомати, але … Так потрапив до Національної гвардії України. Перші бої, за словами гвардійця, стались на Північній Салтівці – великому житловому масиві Харкова. Згодом Костянтин з побратимами штурмували ворожі позиції на Запорізькому напрямку, в районі Роботиного. Там отримав поранення — його БТР підірвався на протитанковій міні.
«Я втратив свідомість, коли прийшов до тями – механік-водій кричав – в нього ногу майже відірвало. Я також не відчував обох ніг. Люки всі були відкриті, задимленість була в БТРі. Ну, ми вибралися. Я зайняв позицію і почав відстрілюватися. Відповзли …. Добре, що нам пощастило, що була висока трава. Ми в траву, коли залізли, ворог нас загубив», – кратко описує «Кастет» бій, під час якого отримав важке поранення.
Після лікування в шпиталі до свого штурмового підрозіду Костянтин вже не повернувся — дались наслідки поранення. Зараз гвардієць служить на Південно-Слобожанському напрямку. Радіє кожній нагоді навідати родину. І саме тут зустрів побратимів, з якими починав бойовий шлях.
«Додому, коли приїжджаєш, то ніколи. Треба допомогти жінці по господарству: то дошка десь відпала, то шиферина. Ну, і дома ж також – Слатино – туди частенько прилітає. То там поб’є, то там в мене, до речі, двічі кришу розбивала на хаті. Зробили – батько робив з сином. Я бува шуткую, а вони кажуть: «Додому їдеш?» Я відповідаю: «Ні, там змушують працювати».
Побратими поважають «Кастета» за врівноваженість, надійність та притаманний йому, навіть в найскладніших ситуаціях, гумор.
«Чого він мені запам’ятався? Тому, що він був в домашній одежі.» – так пригадує першу зустріч з Костянтином на самому початку війни його побратим на позивний «Хома» – «Йому тоді не вистачило часу (переодягтись в однострій – авт.), і він отак от нас на позицію пішов. Пішки прийшли захищати Батьківщину. На таких, як він, і тримається Україна!»
На біль в нозі та труднощі «Кастет» не жаліється – найбільше хоче, щоб ця війна закінчилась на ньому і не торкнулась сина. В рідному селищі на повернення Костянтина чекає вже і дворічна онука.
Джерело: “Хроніки“
Новину створено за матеріалами сайту “Хроніки” в межах проєкту “Посилення голосу прифронтових медіа: Партнерство для розширення впливу”, який має на меті допомогти гіперлокальним ЗМІ розширити свою аудиторію та підвищити їхній вплив на інформаційний простір. Вся відповідальність за зміст та достовірність інформації лежить на редакції сайту “Хроніки“.
Дослідницько-аналітична група InfoLight.UA здійснює загальну перевірку матеріалів сайтів, які підтримується в рамках проєкту, та виключає з нього редакції, які свідомо поширюють неправдиву інформацію та російську пропаганду.
Залишити відповідь