Голова так званого «Херсонського відділення Союзу письменників Росії» Олена Шелестенко поширила черговий пропагандистський фейк — про нібито «український переклад» Олександра Пушкіна під прізвищем «Гарматкін». Цю історію вона озвучила в інтерв’ю російським медіа, не надавши жодних доказів існування таких підручників чи програм.
Цю версію Шелестенко озвучила в інтерв’ю прокремлівським медіа, намагаючись довести, що українська освіта «перекручує» російську літературу й навмисно знищує «справжню культуру».
«Гарматкін» замість Пушкіна і «блєда русалка»
За словами Шелестенко, у херсонській школі її діти нібито не мали предмета «російська мова», а твори Пушкіна вивчали в «українському перекладі». Ба більше — вона стверджує, що прізвище поета нібито переклали як «Гарматкін», пояснюючи це тим, що слово «гармата» українською означає «пушка».
Окремо жінка обурюється перекладом уривку з поеми «Руслан і Людмила», де, за її словами, для української рими «русалку зробили блідою», а не «бледной».
Жодних доказів існування таких підручників або програм Шелестенко не наводить, бо їх, звісно, немає.
Фрагмент інтерв’ю Шелестенко
Фото: Російське видання
Автор: Російське видання
До повномасштабного вторгнення Росії твори Олександра Пушкіна входили до шкільної програми з іноземної літератури (зокрема як частина курсу світової та зарубіжної літератури), і учні дійсно могли їх читати та аналізувати у 5–9 класах. Зокрема, у типових програмах для рівня 5–9 класів Пушкін згадується разом з іншими класиками світової літератури.
Після 24 лютого 2022 року Міністерство освіти України зняло твори російських і радянських авторів (включно з Пушкіним) з програми іноземної літератури у школах у рамах дерусифікації освітнього контенту. Але ніколи Пушкіна не називали Гарматкіним — навіть жартома. Це абсолютна вигадка або особисто Шелестенко, що цілком може бути, адже вигадувала вона завжди багато, або російської пропаганди.
Ось лише один із прикладів присутності Пушкіна в підручнику з зарубіжної літератури, виданого у Києві 2017 року. Власне Пушікіна, Лермонтова, Цвєтаєву та інших російських письменників вивчали в Україні до 2022 року і не змінювали їхніх прізвищ.
Підручник з зарубіжної літератури 2017 року
Фото: https://lib.imzo.gov.ua/
Автор: https://lib.imzo.gov.ua/
Підручник з зарубіжної літератури 2017 року
Фото: https://lib.imzo.gov.ua/
Автор: https://lib.imzo.gov.ua/
Підручник з зарубіжної літератури 2017 року
Фото: https://lib.imzo.gov.ua/
Автор: https://lib.imzo.gov.ua/
Далі — більше: ЛГБТ, «не ті уроки праці» і страх за майбутнє
У своєму монолозі колаборантка також поєднує тему літератури з традиційним для російської пропаганди набором страшилок — від «ЛГБТ у школах» до «неправильних уроків праці».
Зокрема, вона заявляє, що її молодшому синові нібито пропонували написати історію про те, як «один принц одружився з іншим», а старшому — занижували оцінки через небажання вишивати на уроках.
Усе це Шелестенко подає як доказ «протиприродного підходу» української освіти, протиставляючи його «традиційним цінностям» і «російській класиці».
Хто така Олена Шелестенко
Олена Шелестенко — не випадкова спікерка. Після окупації Херсона вона очолила місцеве відділення Союзу письменників Росії та відкрито підтримує політику держави-агресора.
Раніше Кавун.City детально писав про родину Шелестенко — зокрема про те, що її батьку українські правоохоронці оголосили підозру.
Детальніше про сімейні зв’язки та колабораційну діяльність можна прочитати в нашому матеріалі.
Олена та її чоловік Геннадій Шелестенко у Херсоні протягом довгого часу представлялись журналістами, вели пропагандистське видання Дмитра Больбота «Херсонський вісник NEW» — клон закритої у 2015 році газети «Херсонський вісник», яка продовжувала працювати як електронне видання visnik.ks.ua, а згодом перетворилась на Кавун.City. У цій пропагандистській газеті вони поширювали російські наративи, розповсюджували її безкоштовно.
У 2021 році Шелестенки засвітились у скандалі з видачею посвідчень Національної спілки журналістів України російським пропагандистам. Оскільки херсонський осередок спілки їх не приймав, вони пішли до одеського, де тамтешній очільник Юрій Работін за подання Олени Шелестенко, Геннадія Шелестенко та Валерія Кулика радо прийняв до своїх лав недотичних до журналістики людей. Після скандалу всіх зі спілки виключили, але Валерій Кулик приміром наразі рядиться в патріота і активно просуває українську мову в Херсоні.
Історія про «Пушкіна-Гарматкіна» вкладається у типовий шаблон російської пропаганди: вигадані приклади, емоційні узагальнення та нав’язування образу «ворожої України», яка нібито знищує культуру й «переписує класику».
Насправді ж ідеться не про освіту чи літературу, а про спробу виправдати власну співпрацю з окупантами — прикриваючись «захистом мови» та міфами про минуле.
Про Пушкіна в українських школах:
- До 2022 року твори Олександра Пушкіна справді входили до програми зарубіжної літератури в українських школах (5–9 класи).
- Після початку повномасштабної війни російських авторів вилучили з обов’язкової програми.
- Жодних «Гарматкіних» у підручниках не існувало — ні в Києві, ні в Херсоні, ні будь-де в Україні.
- Жоден офіційний підручник не змінював прізвищ авторів — це вигадка.
Джерело: “Кавун.City”
Новину створено за матеріалами сайту “Кавун.City” в межах проєкту “Посилення голосу прифронтових медіа: Партнерство для розширення впливу”, який має на меті допомогти гіперлокальним ЗМІ розширити свою аудиторію та підвищити їхній вплив на інформаційний простір. Вся відповідальність за зміст та достовірність інформації лежить на редакції сайту “Кавун.City”.
Дослідницько-аналітична група InfoLight.UA здійснює загальну перевірку матеріалів сайтів, які підтримується в рамках проєкту, та виключає з нього редакції, які свідомо поширюють неправдиву інформацію та російську пропаганду.
Залишити відповідь