Сьогоднішня публікація – про Охтирський дитячий вокальний ансамбль, яким керує заслужена працівниця культури України, викладачка дитячої музичної школи імені Петра Білинника Лариса Крошка.
Не від прізвища
Дехто вважає, що назва колективу «Крошки» пішла від прізвища його керівниці. Але це не так.
- Наш ансамбль створився в 1999 році. Спочатку, коли ще не було ніякої назви, моїх вихованців оголошували на сцені як «діти Лариси Крошки», – розповідає героїня статті. – Але потім прибрали моє ім.я і залишився зразковий вокальний ансамбль «Крошки». Наймолодшим учасником якого був мій син Антон, який співав з 3-річного віку.
Цілий Всесвіт
От як характеризує свій дитячий колектив пані Лариса: «Крошки – це класний, розумний, оригінальний, шалений, креативний символ оптимізму, веселощів, успіху, тепла та сонця. Крошки – це цілий Всесвіт, в якому може бути все! Ми співаємо про дружбу, сонце, родину, мир на землі. Іноді у своїх піснях ми зізнаємося в почуттях. Ми любимо наше місто Охтирку! Хочемо щоб увесь світ знав про нього. Співайте разом з нами! Танцюйте разом з нами! Даруйте людям любов та тепло, радість і гарний настрій!»
І дійсно, дивлячись на виступи цих неймовірних діточок, навіть не віриться, що ці номери підготовлені на Охтирщині, яка потерпає від ворога. Репетиції відбуваються офлайн за 40 км від країни – агресорки.
Виступи ансамблю настільки професійні, що ті, хто не місцевий, а побачили відео в соцмережах, думають, що це столичний зразково – показовий ансамбль. І лише детально роздивившись інформацію про юних артистів і їх наставницю, дізнаються, що це – творча робота з прикордоння!
100 і більше
«Крошки» стали настільки популярними, що співати в них було справжньою честю! Ще б пак: юні вокалісти побували на гастролях не лише в різних куточках України, а й усього світу!
До повномасштабного вторгнення у колективі нараховувалося майже 150 дітей віком від 3 до 17 років. А після залишилося приблизно 100.
І це не просто ансамбль, а велика дружна родина, яка дарує крила. А кожна пісня – це історія, яку проживає кожен учасник гурту. Вокальний колектив надихає голосом і дарує свої виступи тим, хто потребує підтримки. Юні вокалісти прагнуть довести світу, що Україна – незламна і талановита. Діти навчають свою публіку вірите в те, що мистецтво змінює світ на краще. Охтирські «Крошки» розповідають світу про Україну мовою музики. Емоції не потребують перекладу, І кожна перемога артистів – це не лише нагорода, а – визнання таланту на світовому рівні.
«Крошкам» є чим та ким пишатися: вони всюди та скрізь стають кращими з кращих. Від популярної колись передачі «Крок до зірок» і до минулорічного Євробачення, переможцем якого став вихованець Лариси Крошки Артем Котенко. Лариса Анатоліївна зазначає, що хлопець – надзвичайно талановитий і працьовитий, це і привело його до успіху.
- Раніше працювати було значно важче ніж зараз, бо не було інтернету, – ділиться тонкощами своєї професійної діяльності співрозмовниця. – Це зараз можна знайти в інтернеті все що завгодно. А тоді нам писала композитор Руслана Лісова, яка зараз працює в Чернігові. А авторкою текстів до перших пісень була наша місцева поетеса талановита Світлана Корнієнко. Ми старанно готували виступи і були першими, кого запрошували виступити на обласній сцені та на телевізійний конкурс «Крок до зірок». За умовами конкурсу, брати участь у ньому могли лише солісти, бо для ансамблю потрібна зовсім інша апаратура. Та все ж таки ми досягли успіху і там!
На запитання авторки статті, який відсоток дітей, які займалися в «Крошках», пов.язали своє подальше життя з музикою або досягли особистих музичних висот, Лариса Анатоліївна відповіла, що не всі стали зірками, бо не всім це потрібно.
Мікс для однодумців
Зі слів героїні статті, через її колектив проходить багато дітей, які готові творити та витворяти.
- У мене не лише ансамбль, а цілий мікс!, – зазначає керівниця. – Учасники співають те, що хочуть, активно розвиваються та креативлять. А ще ми багато танцюємо і подорожуємо. Мої вихованці дуже щасливі, адже займаються улюбленою справою. Ну а той, хто нас не розуміє і не готовий до нашого ритму роботи, довго тут не затримується.
Мета наших занять – це розвиток особистості, вміння дружити, любити, творити та витворяти.
А ще в нашому колективі є велика підтримка один одного, від найменшого до найбільшого, бо ми – сім.я!
Знак якості
- «Крошки» – це як знак якості заходів, – з гордістю каже героїня матеріалу. – Якщо на якомусь концерті виступаємо ми, то це означає, що концерт – суперовий!
Дійсно, переглядаючи номери учасників вокального колективу, одразу стає зрозуміло, що ці діти буквально живуть своїм музичним захопленням! І навіть попри близькість до ворожого кордону і небезпечну ситуацію на Сумщині, ці хлопчики та дівчатка співають так, ніби вони не потерпають від постійних повітряних тривог, від ракет, що свистять над головами, від потужних вибухів і спричиненого війною смутку та болю, який висить у повітрі.
Лариса Крошка каже, що вони зі своїми юними артистами працюють в активному темпі, знімаючи по 2 кліпи на тиждень. Наприклад, номер про мову до Дня української мови записали взагалі за одну годину в бібліотеці. А наразі колектив готується до виступу на заході, присвяченому Жіночому весняному дню.
Без осуду
Лариса Крошка пишається тим, що саме її вихованці на Всеукраїнських конкурсах завжди кращі з кращих.
Але в той же час героїня публікації не засуджує інших юних артистів, які не мають таких успіхів і аншлагів на сцені.
- Під час війни взагалі не можна критикувати дітей, – висловлює власну мудру позицію керівниця «Крошок». – Навпаки, їх потрібно лише підтримувати і цінувати. В першу чергу – за те, що вони не виїхали за кордон, а залишилися на прикордонні розвивати рідну Сумщину та Україну в цілому.
Дружина військового і любляча матуся
У квітні вокальному ансамблю «Крошки» виповнюється 27 років. А це означає, що майже три десятиліття Лариса Крошка присвячує себе дітям. Ми поцікавилися в неї, чи вистачало позитивно – продуктивного ресурсу на власних діточок і взагалі на родину? У відповідь почули, що наша героїня має єдиного сина Антона, якому 30 років. Він по стопах мами не пішов, але обрав собі професію, в якій знайшлося місце музиці та всьому, що дарує людям радість.
А ще Лариса Анатоліївна розповіла нам, що її чоловік – підполковник, який вже 11 років захищає Україну від ворога. Вдома чоловік буває зрідка, востаннє – минулого року. Чи важко бути дружиною воїна? Авжеж. Але героїнею себе не вважає.
– Всі жінки, які після повномасштабного вторгнення не виїхали за кордон, а залишилися в Україні, героїні!, – цими словами керівниця вокального ансамблю завершує наше спілкування. І ми щиро віримо, що таланту й працьовитості цієї неймовірної українки вистачить ще не на одне покоління талановитих «Крошок»!
Оксана Ковальова
Джерело: “Ворскла1930“
Новину створено за матеріалами сайту “Ворскла1930” в межах проєкту “Посилення голосу прифронтових медіа: Партнерство для розширення впливу”, який має на меті допомогти гіперлокальним ЗМІ розширити свою аудиторію та підвищити їхній вплив на інформаційний простір. Вся відповідальність за зміст та достовірність інформації лежить на редакції сайту “Ворскла1930“.
Дослідницько-аналітична група InfoLight.UA здійснює загальну перевірку матеріалів сайтів, які підтримується в рамках проєкту, та виключає з нього редакції, які свідомо поширюють неправдиву інформацію та російську пропаганду.
Залишити відповідь