ХХV Зимові Олімпійські Ігри Мілан-Кортіна (Італія) – лютий 2026 року. ІІІ Зимові Юнацькі Олімпійські Ігри в Лозанна (Швейцарія) – січень 2020 року. Що їх об’єднує? Зимові види спорту, безперечно. А ще ім’я Євгена Малишева, українського біатлоніста, нашого земляка.
У Лозанні Євген Малишев був учасником ігор. У Мілані його світлина була зображена на шоломі українського скелетоніста Владислава Гераскевича. Імена спортсменів прозвучали на весь світ.
Владислав Гераскевич на офіційних тренуваннях виступив у «Шоломі Пам’яті» колег-спортсменів, загиблих внаслідок російської агресії. Міжнародний олімпійський комітет (МОК) заборонив використання цього шолома під час змагань. Владислав Гераскевич відмовився прибрати зображення. Це була його принципова позиція.
МОК дискваліфікували Гераскевича. «Є речі важливіші за медалі», – прокоментував український спортсмен. Після інциденту Владислав Гераскевич став символом боротьби за правду про війну, його підтримали в Україні, а президент Зеленський нагородив орденом Свободи.
Якби не російсько-українська війна, можливо обидва наші спортсмени біатлоніст Євген Малишев і скелетоніст Владислав Гераскевич боролися б за свої медалі і стояли б на вищих сходинках олімпійського п’єдесталу.
Та світ такий недосконалий, у ньому багато несправедливості. Росія – справжня імперія зла. Але добро повинно перемогти зло і справедливість треба відновлювати. Про це і піде мова у матеріалі.
СПРАВЖНЯ БІОГРАФІЯ ЄВГЕНА МАЛИШЕВА
Євген Малишев народився 10 березня 2002 року у місті Охтирка Сумської області;
2009-2017 рр. – навчався у ЗОШ №5 імені Р. Рапія;
2010-2017 рр – навчання у Охтирській дитячо-юнацькій спортивній школі, відділення лижних гонок;
2017-2020 рр. – навчання у вищому спортивному училищі у місті Харків;
Січень 2020 року – учасник ІІІ Зимових Юнацьких Олімпійських Ігор, Лозанна (Швейцарія);
2020 рік – підписав контракт із Збройними силами України, до лав Національної Гвардії України. Зарахований до ВСП «Охтирський коледж СНАУ» на заочне відділення «Агроінженерія»;
26.02.2024 року – загинув при виконання обов’язків внаслідок російського авіаудару на території військової частини в Охтирці;
03.03.2022 року похований на Юріївському кладовищі міста Охтирки;
Євген Малишев нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Йому присвоєно звання «Почесний громадянин міста Охтирки».
Що ми знаємо про Євгена Малишева?
Якщо заглянути в Інтернет, Вікіпедію, то можна повірити, що український біатлоніст Євген Малишев народився, жив, займався спортом і загинув у Харкові у 2022 році. Але це не так.
Коли інформація про «Шолом Пам’яті» із зображенням Євгена Малишева з’явилася на всіх Медіа-ресурсах, першим відреагував Геннадій Порохня, охтирський військовослужбовець.
«Я знав його! Женя жив поруч із ковзанкою у мікрорайоні Дачний. І взимку годинами проводив час на ковзанці із клюшкою. А я теж частенько у вільний час катався на ковзанах і помітив швидкого, енергійного хлопця, який мотався по ковзанці наче вихор».
Потім Федір Чернов написав коротку інформацію про нашого спортсмена і захисника у проєкті СОУЛ (спадщина Охтирки у людях).
І тоді ваша кореспондентка вирішила відновити справедливість щодо справжньої біографії Євгена Малишева.
Ще раз зустрівшись із Геннадієм Порохнею, який коротко розповів те, що йому відомо про Женю а тоді ще й закликав охтирчан у соцмережах поділитися інформацією.
До мене надійшли повідомлення із телефонами батьків, тренерів Охтирської спортивної школи та запрошення зайти до Охтирського коледжу СНАУ. Телефонували друзі Євгена та його родини.
ОХТИРСЬКА ДИТЯЧО-ЮНАЦЬКА СПОРТИВНА ШКОЛА
Спочатку я пішла у Охтирську дитячо-юнацьку спортивну школу. Нинішній директор Олексій Кобзар не був викладачем у Євгена Малишева, а колишній викладач і тренер Євгена, і директор спортшколи Віктор Бондаренко помер. Але всі тренери спортшколи пам’ятають і шанують пам’ять про їхнього вихованця Євгена Малишева.
Олексій Кобзар: «У 2010 році Євген Малишев, 8-річний школяр був зарахований на зимовий вид спорту, на лижні гонки. Хлопець був дуже здібний, наполегливий і мав великі спортивні амбіції. У 2011-ому йому було присвоєно ІІ юнацький розряд. У 2014-ому – ІІІ дорослий розряд із лижних гонок. Результати свідчили про значний потенціал спортсмена. Тому директор Охтирської спортшколи і одночасно тренер Євгена Віктор Бондаренко «передав» його на навчання до Харківського вищого училища фізичної культури і спорту на відділення біатлону для подальшого вдосконалення спортивної майстерності. Відомо, що Євген був багаторазовим призером, чемпіоном України та Всеукраїнських змагань з біатлону. Член збірної команди України з біатлону».
Олександр Єрмоленко, тренер Охтирської спортшколи: «Я знаю Женю із 10 років. Ми жили в одному будинку. Хлопець завжди був активним, позитивним і доброзичливим. Пам’ятаю, як ми тільки заселялися, якийсь ремонт у квартирі робили, підходить хлопчина і каже: «можна я вам допоможу» І взявся носити цеглу. А взимку Женя пропадав на хокейному майданчику, що в нашому дворі. І вчив мого малого сина кататися на ковзанах. Євген дуже наполегливо тренувався. Бігав крос і в спеку, і в холод, в любу погоду.
Його тренер Віктор Анатолійович дуже пишався своїм вихованцем. На змаганнях у Норвегії Жені запропонували залишитися там, продовжити тренування і виступати за їхню країну. Євген відмовився і повернувся в Україну. А в нас війна…».
ОХТИРСЬКИЙ КОЛЕДЖ СНАУ
Надія Більченко, викладачка коледжу запросила прийти до закладу. У холі на всю стіну – «Дошка пошани», на якій наші герої: ті, хто у свій час навчався у коледжі, і загинули, захищаючи Україну. Серед них і світлина Жені Малишева у військовій формі. Надія Василівна поділилася особистими спогадами про студента Євгена Малишева: «Він був водієм у Нацгвардії і вирішив підвищити свої знання, тому поступив у наш заклад, щоб здобути фах механіка. Про жахливий день в історії Охтирки, 26 лютого 2024 року, згадувати моторошно, але треба пам’ятати, як воно було. Тоді від російської повітряної атаки загинуло понад 80 людей. Після першого удару, другий. Євген був водієм санітарної машини. І біг до неї, щоб рятувати людей. Не добіг…».
СПОГАДИ БАТЬКІВ
З батьками Євгена розмова відбулася в телефонному режимі.
Батько Валентин Анатолійович згадує: «Мій син у спорті з дитинства, з 8 років. Коли у нашому дворі залили ковзанку, Женя навчився кататися на ковзанах за один день. На другий день потягнув мене на ковзанку, щоб похвалитися: «Тату подивися, як я вмію». Він ще й мотокросом захоплювався. І показував високі результати. Я теж мотогонщик, займався у мотоклубі Охтирки, що на 8-ій соні. Туди й сина повів. І там побачили його здібності, він приймав участь у змаганнях. В Охтирці він зайняв 2 місце. Керівник мотоклубу Юрій Сидоренко відправляв Женю на змагання до Харкова й Полтави. А тоді він почав займатися у спортшколі. Віктор Бондаренко, директор направив його у Харківське спортивне училище. Женька сказав: Мені більше подобаються лижі».
Мама Євгена, Тетяна Віталіївна згадує: « Женя був добрим і здібним хлопцем. У нього все виходило, за що б не брався. Весь час чимось цікавився: і в гурток народних інструментів ходив, грав на ложках, ще й їздили на концерти по Сумській області. І в клуб «Юний технік» бігав. Його цікавило все. У 7-ому класі його направили в Харків. Юнацька Олімпіада. Та війна порушила всі плани мого сина. Загинув. Нам зателефонували 28-го лютого. Моторошний день. Похорони. Можна було б і на Алеї Героїв поховати, але тоді така нерозбериха була. І ми вирішили поховати на Юріївському кладовищі, там чоловікові батьки».
«Я НЕ ХОЧУ УБИВАТИ ЛЮДЕЙ…»
Олександр Зайцев, друг родини Малишевих, зателефонував і запропонував поїхати до могили Євгена. Там, зі сльозами на очах, чоловік поділився своїми спогадами: «Я теж мотогонщик, як і батько Євгена. Ця дитина стоїть у мене перед очима. І невимовно боляче, що гинуть такі золоті діти. Женя був світлою, молодою людиною, а клята росія зі своїм імперіалізмом, так запросто вбила його і продовжує вбивати наших людей, дітей… Я пам’ятаю розповідь Валентина, батька Євгена, коли я запитав про його справи. І той поділився рішенням сина перед тим, як іти до війська. «Тату, як бути? Я ж біатлоніст, і вмію поводитися зі зброєю. Я не буду признаватися про це, бо я не хочу убивати людей…».
ЖЕНЯ – ЯСКРАВА ЗІРКА
Охтирська ЗОШ №5 стала ліцеєм №5 імені Романа Рапія. Тож прямуємо туди. Повітряна тривога, тому учні продовжують заняття в укритті. Мене направляють до класної керівниці Євгена Малишева, Людмили Дашутіної. Вчителька теж зі сльозами на очах, згадує про свого учня:« Я всього два роки була у нього керівником, але Женю не можна забути. Це була така щира, відкрита дитина: завжди усміхнений, готовий прийти на допомогу. Мав багато друзів і добре навчався. Женя – це яскрава зірочка, саме таким його пам’ятаю. Цікавився географією, спорт на першому місці, і музика. А якщо якесь прибирання у класі, на подвір’ї, на клумбах – Женя тут як тут. І батьків своїх любив. Він любив життя, міг би досягнути великих результатів у спорті. Міг би стати олімпійським чемпіоном, якби не росія зі своєю війною».
У ХАРКОВІ
Валерія Харченко, тренерка із тенісу Охтирської спортшколи, подруга Євгена розповідає: «Ми знайомі зі шкільних років. Познайомилися через спільних друзів. Потім нас об’єднала наша спортшкола – я ходила на теніс, а Женя – на лижі. Ми разом навчалися, гуляли. Женя був добрий, товариський, ніколи нікого не ображав. Потім ми разом навчалися у вищому спортивному училищі Харкова. Жили в інтернаті у Померках. Поряд був парк імені Горького, а зараз він Центральний. Ми любили там гуляти. Та заняття були напружені, бо ми одночасно навчалися в середній школі і тренувалися у спортивній. Зранку – тренування, потім школа, і вечірні тренування. Женя приймав участь у всьому: концерти, театральні вистави. Пам’ятаю як він гарно танцював зі своєю дівчиною на випускному. Згадуючи Юнацькі Олімпійські Ігри 2020, Віктор Анатолійович був упевнений, що там щось не так із лижами було. А так би Женя обов’язково став би призером. Міг би далі продовжувати свою спортивну кар’єру…».
Якби не війна… Якби не росія зі своїм імперіалізмом… Ми б у лютому цього року вболівали за нашого земляка, яскраву зірку Євгена Малишева, який би виборював спортивну честь України на зимових олімпійських іграх. На могилі Євгена зображено летючого мотогонщика і усміхненого біатлоніста. І написано: «Він був наче вітер…». Але росія обірвала політ Євгена Малишева. 10 березня йому б виповнилося 24. Але йому назавжди 19.
Вічна і світла пам’ять нашому Герою Євгену Малишеву!
Матеріал підготувала Валерія Бакуліна
Джерело: “Ворскла1930“
Новину створено за матеріалами сайту “Ворскла1930” в межах проєкту “Посилення голосу прифронтових медіа: Партнерство для розширення впливу”, який має на меті допомогти гіперлокальним ЗМІ розширити свою аудиторію та підвищити їхній вплив на інформаційний простір. Вся відповідальність за зміст та достовірність інформації лежить на редакції сайту “Ворскла1930“.
Дослідницько-аналітична група InfoLight.UA здійснює загальну перевірку матеріалів сайтів, які підтримується в рамках проєкту, та виключає з нього редакції, які свідомо поширюють неправдиву інформацію та російську пропаганду.
Залишити відповідь