Щороку у другу неділю травня в Україні відзначають День матері – одне з найбільш теплих і щирих свят. У час повномасштабної війни його значення стало ще більш глибшим. Сьогодні українські матері не лише виховують дітей і бережуть родини, а й чекають синів і дочок із фронту, рятують дітей під обстрілами, волонтерять, служать у війську та переживають втрати. На цьому тлі особливо помітною стає різниця між українським розумінням материнства і тим формальним культом «мєждународнава женскава дня», який десятиліттями насаджувався радянською, а нині російською традицією 8 березня.
Історія свята та його український сенс
День матері виник на початку ХХ століття у США як день пошани до матерів, їхньої праці, жертовності та ролі у суспільстві. Згодом свято поширилося по світу. Показово, що українці його почали відзначати ще у 1920-х роках, в середовищі української діаспори та громадських організацій у Галичині. Однак радянська влада насаджувала святкування 8 березня – свята, запровадженого комуністичними діячками Кларою Цеткін та Розою Люксембург. Адже незалежні родинні та національні традиції не вписувалися в комуністичну ідеологію.
Після відновлення незалежності День матері повернувся до українського суспільства і поступово став важливою частиною сучасної української культури. Його головний сенс – не формальні подарунки дешевих букетів чи застілля, а вдячність матері за життя, турботу і виховання. Український День матері – це свято про родину, людяність і повагу.
Російсько-українська війна надала цьому святу кардинально глибшого змісту. Сотні тисяч українських матерів сьогодні живуть у постійному болю та тривозі. Одні чекають дітей із фронту, інші втратили синів і дочок у боях за Україну. Багато жінок були змушені евакуювати дітей під обстрілами, пережили окупацію або втрату дому. Матері – виносять на собі чи на найбільший тягар російської агресивної війни.
Картина “Київська Мадонна”, написана на основі реального фото, де українська жінка під час обстрілів Києва ховається з 2-місячним немовлям у метро, стала іконою в храмі Неаполя
Водночас саме українські матері стали символом стійкості. Вони організовують волонтерські ініціативи, підтримують військових, збирають допомогу для армії та постраждалих. Чимало матерів самі стали військовослужбовицями, медикинями, рятувальницями. В Україні День матері дедалі більше пов’язується не лише з родинним святом, а й із національною пам’яттю та вдячністю. Українське суспільство вшановує матерів полеглих захисників, які заплатили страшну ціну за свободу держави.
День матері та радянська традиція 8 березня
На цьому тлі дедалі очевиднішою стає відмінність між українським Днем матері та радянською традицією святкування «Васьмога марта». У СРСР так зване «жіноче свято» давно втратило свій початковий сенс боротьби за права жінок і перетворилося на формальний ритуал із квітами, застіллями та шаблонними привітаннями. А самі жінки і матері в СРСР були перетворені на дешеву робочу силу без належних і забезпечених державою умов медичного обслуговування, охорони дитинства та материнства.
У путінській Росії 8 березня часто асоціюється не з реальною повагою до жінки, а з показовими тостами з алкоголем і фальшивою «галантністю» один день на рік. При цьому реальне становище жінок у Росії залишається не кращим, аніж в ісламських диктатурах. Рівень насильства над жінками в РФ зашкалює. Правозахисники роками звертають увагу на високий рівень домашнього насильства, недостатній захист жертв та цинічне ставлення чиновників до цієї проблеми. Російське законодавство навіть частково декриміналізувало окремі форми домашнього насильства, що викликало критику міжнародних організацій.
Не менш показовим є ставлення російської влади до матерів загиблих військових. Родини солдатів, убитих у війні проти України, нерідко стикаються із замовчуванням інформації, бюрократією та байдужістю держави. Кремль використовує культ «героїзму», але самі матері часто не можуть домогтися ані правди, ані справедливості.
Російські чиновники та державні психологи навіть прямо радять жінкам і матерям терпіти насильство з боку учасників «СВО» і навіть не скаржитися!
Український День матері – про справжню повагу
На відміну від російського псевдосвята, український День матері має значно глибший сенс. Це не про офіційні букети чи ритуальні слова раз на рік. Це про повагу до матері як до жінки, яка дає життя, виховує покоління та нерідко тримає на собі всю родину у найважчі часи.
Під час війни українське суспільство особливо гостро усвідомило ціну материнської любові й жертовності. День матері в Україні став символом вдячності, пам’яті та духовної сили народу. І саме в цьому полягає принципова різниця між українським баченням свята та російсько-радянською традицією показового «шанування жінок» без реального захисту їхньої гідності та прав.
Залишити відповідь