14 жовтня 1942 року вважають символічною датою створення Української повстанської армії (УПА). У час, коли Європа була охоплена Другою світовою війною, на Волині та Поліссі почав формуватися український визвольний рух, який виступив проти нацистського та радянського тоталітарних режимів.
Про історію виникнення УПА, причини боротьби на два фронти та особливості повстанського руху розповів Олесь Друкач — український журналіст, випусковий редактор «24 Каналу» та письменник.
Як формувалася Українська повстанська армія
Перші збройні загони, які згодом пов’язували з УПА, з’явилися ще 1941 року на Поліссі та Волині під проводом Тараса Бульби-Боровця. Водночас формування армії, яка стала одним із найвідоміших українських визвольних рухів, активізувалося восени 1942 року за участі Організації українських націоналістів (бандерівців), ОУН(б).
Основними осередками повстанців були важкодоступні ліси Волині та Полісся. До загонів долучалися учасники підпілля, формувань самооборони та колишні службовці української допоміжної поліції, які переходили до лісу зі зброєю.
Датою заснування УПА згодом визначили 14 жовтня — свято Покрови Пресвятої Богородиці, яку традиційно вважали покровителькою українського козацтва. Масштабне розгортання бойових підрозділів під керівництвом Василя Івахова, Дмитра Клячківського та Романа Шухевича відбувалося вже на початку 1943 року.
Чому повстанці боролися проти нацистів і СРСР
Нацистська окупація українських земель зруйнувала сподівання на створення незалежної держави. На території Райхскомісаріату Україна окупаційна влада розглядала місцеве населення як дешеву робочу силу, а українські землі — як ресурс для забезпечення потреб Німеччини.
Примусова праця, вивезення людей до Німеччини, продовольчі реквізиції та каральні операції проти населення посилювали спротив. У цих умовах ліси ставали прихистком для тих, хто не хотів коритися окупаційному режиму. Боротьба УПА проти німецьких сил була спрямована, зокрема, на протидію економічній експлуатації краю та захист населення від переслідувань.
Водночас повстанці не розглядали повернення радянської влади як безумовне визволення. Пам’ять про Голодомор 1932–1933 років, масові репресії, депортації та розстріли за часів сталінського режиму визначала ставлення значної частини українського підпілля до СРСР.
Після окупації Західної України Радянським Союзом у 1939 році регіон пережив репресії та депортації до Сибіру, а також переслідування української інтелігенції. Тому в 1943–1944 роках частина українських повстанців сприймала Червону армію не як визволительку, а як силу, що несе відновлення радянського контролю.
Підпільна боротьба проти радянських сил
Після повернення радянської влади УПА та українське підпілля продовжили збройний опір. Боротьба проти НКВС та інших радянських сил тривала в умовах значної нерівності ресурсів.
Важливу роль у протистоянні відігравала мережа криївок — прихованих підземних сховищ, які допомагали повстанцям переховуватися, зберігати запаси та підтримувати діяльність підпілля. Опір радянській владі тривав і після завершення Другої світової війни, аж до середини 1950-х років.
Для учасників руху поразка часто означала загрозу страти, ув’язнення або депортації. Водночас історію УПА тривалий час висвітлювали крізь призму радянської пропаганди, що впливало на суспільне сприйняття визвольного руху.
Чому дата 14 жовтня має символічне значення
Рішення боротися проти двох тоталітарних режимів було пов’язане з прагненням українців до незалежності та страхом перед відновленням репресивної влади. УПА діяла в умовах, коли українська державність була відсутня, а територія України стала ареною боротьби між нацистським і радянським режимами.
14 жовтня 1942 року закріпилося в історичній пам’яті як символічна дата створення армії, яка стала одним із найпомітніших проявів українського збройного опору в роки Другої світової війни та після її завершення.