Чому звичайне рішення обласної ради про рік УПА спричинило дипломатичний скандал, а керівника пошукового центру «Доля» не пускають до Польщі? На ці питання 27 жовтня у Львові відповідав депутат облради Святослав Шеремета на засіданні Українського безпековий клубу «Право на власну пам’ять: національна ідентичність, діалог з сусідами і російський чинник», яке транслював Укрінформ.
Що сталося
20 жовтня Львівська облрада проголосила 2027 рік Роком Романа Шухевича, УПА та Олега Ольжича. Реакція Варшави була різкою: прем’єр Дональд Туск назвав рішення схожим на провокацію, сеймик Люблінського воєводства розірвав угоду про співпрацю з Львівщиною, укладену 2004 року, Перемишль призупинив співпрацю зі Львовом. МЗС України назвало рішення контрпродуктивним і ухваленим без консультацій з дипломатами.
21 жовтня глава МВС Польщі Марцин Кервінський повідомив, що за поданням Радослава Сікорського Шеремету внесли до реєстру небажаних осіб до 20 жовтня 2031 року. Фактично це п’ятирічна заборона на в’їзд до Шенгенської зони.
Позиція Шеремети
Депутат наполягає, що облрада діяла в межах звичної практики: раніше вже були роки УПА, Шухевича, Ольжича, Бандери. Тому реакцію він називає несподіваною.
Щодо Шухевича Шеремета, історик за фахом, наводить хронологію: той очолив УПА в листопаді 1943 року, тобто після подій на Волині, які припали на липень і серпень. За його словами, ця деталь губиться в гарячій дискусії, а діалог мають вести історики.
Ласків
Контекст, який, за словами Шеремети, лишився поза увагою медіа: за кілька днів до рішення облради він очолював експедицію в селі Ласків. У березні 1944 року село знищили підрозділи Армії Крайової та Батальйонів Хлопських, загинули 327 людей. Роботи тривали за польським дозволом від 31 серпня, їх проводили центр «Доля» і кафедра археології ЛНУ імені Франка на замовлення УІНП.
17 жовтня роботи завершили. На кладовищі знайшли останки понад 40 людей, серед них жінки й діти. Наступний етап — ексгумація та ідентифікація — тепер під питанням, адже «Доля» залишилась без керівника, якого не пускають до Польщі.
Не вперше
Шеремета нагадав, що схожу заборону отримав і 2017 року, після відкриття меморіалу українським січовикам на Верецькому перевалі, розстріляним у 1939-му. Пов’язувати події він не береться, але «аналогія напрошується».
Він наводить і приклад невиконаних домовленостей: меморіал 64 українцям на горі Монастир, який польська сторона мала встановити в обмін на дозвіл упорядкувати польські поховання на Личаківському цвинтарі, нині плюндрують, а відновлювати його ніхто не береться.
Головне
— Українці не диктували полякам, як шанувати Станіслава Басая («Рись»), якого пов’язують із пацифікацією Ласкова, і очікують взаємності.
— Вимоги відмовитися від частини історії лунають у момент, коли Україна захищає всю Європу.
— Учасники засідання, серед яких керівник аналітичної групи InfoLight.UA Юрій Гончаренко, економіст Роман Матис, історик Микола Посівнич і політолог Тарас Радь, дійшли висновку: право на історичну пам’ять є частиною суверенітету, а односторонніх примирень не буває.
Засідання організували УБК і ГО «Фонд сприяння демократії» за підтримки Фонду Ганса Зайделя. Запис: https://www.youtube.com/live/tTDxbT6kGA4