Соцмережі давно перестали бути розвагою, а перетворилися на ключовий інструмент інформаційного впливу на вибори, економіку, масову культуру та на свідомість цілого суспільства. Водночас “нейтралітет” власників корпорацій, котрі володіють соцмережами, залишається “фіговим листком”, який вже не може приховати очевидної потреби громадського контролю та відповідальності перед суспільством.
Небезпечний вплив
Попри очевидну шкоду, що накопичується в онлайн-середовищі, спокуса закликати людей повністю відмовитися від соцмереж не працює. Про це говорить навіть Шон Паркер – творець Napster і перший президент Facebook, який згодом свідомо дистанціювався від соцмереж і попереджав, що наслідки їхнього впливу особливо на молодь можуть бути непередбачуваними. Соцмережі формують звичку і викликають залежність, тому прості поради «просто сказати ні» виявляються неефективними.
Водночас дедалі більше демократичних урядів використовують соцмережі не лише для мобілізації емоцій чи популярності, а й для поширення інформації, збирання потреб громадян і залучення людей до участі в прийнятті рішень. Проте це не скасовує найбільшого виклику – подвійної природи соцмереж, які одночасно дають доступ до корисного контенту і поширюють брехню, змови, тролінг і пропаганду. Мова йде про національну безпеку – особливо коли дії в соцмережах здатні вплинути на майбутнє, добробут та існування цілих країн.
Як і у випадку вірусних інфекцій, протидія дезінформації потребує комплексу дій – від просвітницьких кампаній до оперативних попереджень у медіа про виявлені інформаційні спалахи.
У демократичному суспільстві кожен має право на власну думку, але це не означає права вихвалятися ненавистю і дозволяти її поширювати. За таких умов власники соцмереж повинні б були взяти на себе значно більшу політичну та соціальну відповідальність. Старий слоган Facebook «що більше людей ми поєднуємо, то краще» давно не відповідає реальності.
Платформи фактично стали арбітрами правди, адже їхні алгоритми визначають, що саме формує спільний інформаційний простір. Вони вже не можуть незграбно прикриватися образом нейтрального провайдера, коли екстремісти, російські пропагандисти, фанатики та тролі отримують такий самий доступ до впливу, як і легітимні інституції.
Очевидне втручання росіян у американські вибори, яке відбувалося насамперед через дві популярні соцмережі – Facebook і Twitter, здатне змінити долю не лише однієї країни, але й цілого світового порядку. Російське втручання у Brexit, підтверджені інформаційні інтервенції з Ольгіно в американські вибори ще у 2016 році є лише верхівкою айсбергу з кампанії маніпуляцій за допомогою соцмереж. Просування проросійського кандидата у президенти Румунії у 2024 році загрожувало Україні втратою стратегічно важливого союзника та економічного партнера.
Про вагомість впливу соцмереж свідчить той факт, що президент США особисто намагався домовитися з диктатором Китаю Сі Цзіньпіном про продаж американського сегменту Тік Ток США. Трамп чудово усвідомлює, як іноземна компанія з конкуруючої країни може використовувати дані про американських громадян і формувати їхню свідомість і навіть політичні погляди та електоральну поведінку.
Маніпулятивний вплив соцмереж
Інформаційні атаки, як і вірусні хвороби, б’ють по найуразливіших – по тим, хто найменш поінформований. Каскадна природа поширень означає, що легковірність однієї людини може швидко спричинити лавину дезінформації. Захист від цього – не проста порада «стати розумнішими», а вміння правильно орієнтуватися в медіапросторі. У повсякденному житті важливо пам’ятати, що значна частина контенту створена для маніпуляції.
Дослідження Стенфорда показало, що навіть старшокурсники університетів і науковці легко піддаються маніпуляційному впливу, коли спираються на єдине джерело. Помічають маніпуляції лише професійні фактчекери, бо перевіряють інформацію з різних сторін і взаємно зіставляють джерела – вони бачать Інтернет як лабіринт, повний пасток.
Інформація в Інтернеті перегукується зі стародавньою притчею про сліпих і слона, у якій кожен, торкаючись окремої частини, робить хибні висновки про ціле. Реальність одна, але зрозуміти її можна лише тоді, коли дивишся ширше та з різних перспектив.
Підзвітність соцмереж?
Тож корпорації, які володіють соціальними мережами, повинні нести пряму відповідальність перед суспільством за вплив свого продукту на громадську свідомість. Їхні платформи формують інформаційне середовище, у якому поширюються як корисні дані, так і маніпуляції, дезінформація та мова ворожнечі. Громадський контроль є ключовим інструментом для того, щоб компанії не уникали відповідальності та діяли прозоро, забезпечуючи безпеку користувачів і дотримання демократичних норм. Без нагляду суспільства алгоритми й політики платформ залишаються закритими, а шкода від їхніх рішень часто проявляється лише постфактум.
Регулярні аудити, відкриті звіти та залучення незалежних експертів дозволяють виявляти ризики і запобігати негативним наслідкам ще на ранніх стадіях. Лише поєднання громадського контролю та корпоративної відповідальності здатне зробити соцмережі безпечним і корисним інструментом для суспільства.
Для України проблема ускладнюється й тим, що наш інформаційний простір залежить від іноземних соцмереж. Причому з країни, яка останнім часом різко змінює своє ставлення до нашої держави та підтримки нашої війни за незалежність. А власники корпорацій впливових заокеанських соцмереж також залежні від волі та настроїв влади.
Якщо комусь за океаном завтра захочеться вплинути на українські вибори і показати українським користувачам те, що потрібно, або приховати і зменшити охоплення українського політичного контенту, який не подобається – це матиме чи не більший вплив, аніж все українське телебачення та преса.
Не виключено, що компанії, які володіють соцмережами, невдовзі зіткнуться з численними вимогами з боку національних урядів багатьох країн, щодо контролю та підзвітності їхнього впливу не свідомість виборців. Але водночас чи не більшою проблемою стане явна чи латентна цензура.
Соцмережі стали критичним елементом сучасного інформаційного середовища, але їхня відкритість робить суспільство вразливим до брехні, маніпуляцій та ворожих впливів. У відповідь необхідні спільні зусилля – відповідальна поведінка платформ, розвиток інформаційної грамотності громадян і здатність користувачів мислити нестандартно, перевіряти факти та бачити ширший контекст. Лише так можна мінімізувати шкоду та зберегти свободу слова без перетворення її на інструмент хаосу.
Залишити відповідь