Нові соціологічні дані за травень 2026 року фіксують формування чіткого суспільного консенсусу в релігійній сфері України. Суть процесу полягає не в боротьбі з вірою як такою, а в демонтажі інституційного впливу Російської православної церкви (РПЦ). В умовах повномасштабної війни ця структура, разом із афілійованою з нею мережею УПЦ МП, дедалі більше сприймається українцями не як релігійне середовище, а як диверсійно-інформаційна інфраструктура держави-агресора.
Соціологія: суспільство потребує дистанціювання від РПЦ
Дослідження Соціологічної групи «Рейтинг», проведене 4–9 травня 2026 року серед 2000 респондентів, показало важливу закономірність: українці залишаються толерантними до віри (недовіра до інших конфесій становить лише 31%), але вимагають від держави жорсткої відсічі російському впливу.
- 79% опитаних погоджуються, що держава має регулювати релігійні організації, якщо вони несуть загрозу нацбезпеці.
- 80% підтримують розрив зв’язків УПЦ з Московським патріархатом.
- 62% виступають за закон, що забороняє діяльність пов’язаних із РФ релігійних організацій.
- 57% підтримують заборону діяльності УПЦ під керівництвом митрополита Онуфрія, а 67% — запровадження проти нього санкцій.
«Очевидною є неможливість приховати залежність УПЦ від свого московського центру», — прокоментував результати опитувань Олександр Саган, завідувач Відділення релігієзнавства Інституту філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України, доктор філософських наук, професор. За словами експерта, дані «Рейтингу» чітко корелюють із дослідженнями КМІС та Центру Разумкова за 2025 рік — у багатьох звітах збігаються навіть відсотки.
ПЦУ та Епіфаній: найвищий кредит довіри на тлі краху проросійської пропаганди
На соціологічному зрізі чітко видно зміну релігійної ідентичності українців. Найбільшу довіру серед духовних лідерів має предстоятель Православної церкви України (ПЦУ) митрополит Епіфаній — 47%. Натомість очільник РПЦ патріарх Кирило має антирекордні 3% довіри.
22% українців відносять себе безпосередньо до ПЦУ, тоді як самоідентифікація з УПЦ МП впала до критичних 10%. Крім того, 60% опитаних позитивно оцінюють створення єдиної помісної церкви, а 54% виступають за об’єднання ПЦУ та УПЦ.
Професор Саган звертає увагу на парадокс: офіційна статистика досі фіксує приблизно рівну кількість громад ПЦУ та УПЦ МП, проте реальна підтримка останньої тане на очах, попри слабку увагу державних ЗМІ до питань духовної незалежності.
Експерт додає, що пропаганда «русского міра» стрімко втрачає ефективність навіть серед внутрішньої аудиторії УПЦ МП:
- Різко знизився рівень негативного ставлення її вірян до ПЦУ.
- Понад 70% вірян УПЦ МП позитивно ставляться до Євросоюзу, а більше 50% — до НАТО.
- Понад 50% позитивно оцінюють розпад СРСР, який є фундаментальним стовпом ідеології «русского міра».
Юридичний та оперативний вимір: від проповідей до коригування ракетами
Правову оцінку РПЦ вже дано на найвищому рівні. Український Закон №3894-IX прямо визначає її як «ідеологічне продовження режиму держави-агресора». Цю позицію підтверджує і ПАРЄ у своїй резолюції 2540 (2024 рік), де ієрархія Московського патріархату визнана співучасницею воєнних злочинів, яка представляє війну проти України як «священну».
Хоча керівництво УПЦ заявило про зміни до статуту від 27 травня 2022 року задля «самостійності», релігієзнавча експертиза ДЕСС довела, що це маніпуляція — УПЦ залишається частиною РПЦ. Як наслідок, 27 серпня 2025 року ДЕСС офіційно визнала Київську митрополію УПЦ афілійованою з забороненою іноземною релігійною організацією.
Безпековий вимір проблеми підтверджується цифрами СБУ. З 2022 року за матеріалами спецслужби розпочато 208 кримінальних проваджень щодо антиукраїнської діяльності представників УПЦ МП. Серед фігурантів — 27 вищих чинів церкви. 78 осіб уже отримали підозри, а 40 священнослужителів (зокрема 4 архієреї) засуджені до ув’язнення. Клірики виконували завдання російських спецслужб: від вербування агентів під час проповідей до прямого шпигунства.
Ситуація з РПЦ та УПЦ МП вимагає від України чіткої формули: захист свободи совісті має йти пліч-о-пліч із демонтажем російської агентури. Віряни не можуть бути об’єктом колективної підозри, але жодна організація не має права на недоторканність, якщо її ниточки ведуть до Кремля.
Залишити відповідь