Російська агресія змусила тисячі українських родин залишити рідні домівки та шукати безпечніше місце для життя. Серед них — подружжя Анатолія та Світлани Савченків із прикордонної Семенівки на Чернігівщині. Через постійні обстріли вони переїхали до Корюківки, однак думками й досі залишаються у своєму рідному місті. Про їхню історію розповіло видання «Сусіди.City».
61-річний Анатолій Савченко добре знайомий жителям Семенівки. Чоловік неодноразово порушував питання безпеки у прикордонному місті, а після посилення російських атак вирішив разом із дружиною шукати спокійніше місце для проживання. Наприкінці 2024 року подружжя придбало квартиру в Корюківці, яку вважає тимчасовим прихистком на час війни.
За словами Анатолія, рішення про переїзд було непростим. Його дружина Світлана має серйозні проблеми зі слухом, тому життя під постійними обстрілами становило для неї особливу небезпеку. Попри це, жінка досі мріє повернутися додому. Сам чоловік також зізнається, що його приваблює життя у сільській місцевості, зокрема в селі Жукля, тоді як дружина більше сумує за рідною Семенівкою.
Родина пережила й особисту трагедію. У 2024 році на фронті загинув син Анатолія від першого шлюбу Михайло. Його поховали в Семенівці. Водночас їхній молодший син Олександр залишився жити у прикордонному місті, попри небезпеку та регулярні російські обстріли.
Анатолій переконаний, що багато людей залишаються в зоні ризику через надію, що біда омине саме їх. Водночас дехто не наважується виїхати через брак коштів, необхідність доглядати за літніми родичами або страх перед невідомим майбутнім.
Після переїзду чоловік продовжує активно займатися громадською та волонтерською діяльністю. Він відвідує місцеву церкву, допомагає людям і навіть започаткував власну ініціативу з оцифрування старих фотографій, збираючи донати на підтримку волонтерських проєктів.
Світлана також поступово адаптується до нового життя. Попри проблеми зі слухом, вона займається рукоділлям, вишиває, плете вироби з бісеру та малює. Подружжя вже знайшло нових друзів у Корюківці, але зізнається, що повністю звикнути до нового місця проживання поки не вдалося.
Історія родини Савченків є прикладом того, як війна змінює людські долі. Навіть облаштувавшись у безпечнішому місці, переселенці продовжують жити спогадами про рідний дім і мрією повернутися після перемоги України.
Джерело: “Життя Семенівщини“
Новину створено за матеріалами сайту “Життя Семенівщини” в межах проєкту “Посилення голосу прифронтових медіа: Партнерство для розширення впливу”, який має на меті допомогти гіперлокальним ЗМІ розширити свою аудиторію та підвищити їхній вплив на інформаційний простір. Вся відповідальність за зміст та достовірність інформації лежить на редакції сайту “Життя Семенівщини“.
Дослідницько-аналітична група InfoLight.UA здійснює загальну перевірку матеріалів сайтів, які підтримується в рамках проєкту, та виключає з нього редакції, які свідомо поширюють неправдиву інформацію та російську пропаганду.
Залишити відповідь