«Буданову – конец»: як росія атакує голову ОП через свої мережі

Проти України ведеться когнітивна війна – і 29 липня ми побачили її чергову атаку “в прямому ефірі”. Того ранку в українських соцмережах з’явився «інсайд»: у ГУР нібито звільнили заступника начальника через «підтверджений зв’язок» із замахом на бізнесмена Вадима Єрмолаєва в Монако, а голові Офісу Президента Кирилу Буданову – «конец».

Через кілька годин Центр протидії дезінформації офіційно кваліфікував це як скоординовану російську інформаційну атаку: майданчиком старту кампанії Центр описав заблокований в Україні ресурс, що системно дискредитує спецслужби, із власником за кордоном, – не називаючи його. InfoLight.UA дослідив цю атаку: зафіксований ланцюг поширення з високою ймовірністю вказує на мережу ОРД – компроматний ресурс із двадцятирічною історією та власним конфліктом із воєнною розвідкою.

Ми реконструювали всі три хвилі атаки – і з’ясували головне: «український інсайд» у стислій формі відтворює тези, які російські державні медіа просували за три тижні до нього. Це не підтверджений витік – це фейк, зібраний із готових російських наративів.

Методологія

Дослідження базується на трьох групах джерел: (1) моніторинг соціальних мереж і месенджерів, проведений 29 липня 2026 року, з фіксацією первинних публікацій, часових міток та охоплення; (2) аналіз відкритих публікацій російських державних і навколодержавних медіа (ТАСС, «Российская газета», «Взгляд», Фонд стратегической культуры) за період 30 червня – 29 липня 2026 року; (3) профайлінг майданчика посіву за відкритими джерелами, включно з офіційними розпорядженнями НЦУ про блокування та публічними заявами головного редактора ресурсу. Твердження, що не мають незалежного підтвердження, марковані в тексті окремо.

Ми також свідомо розмежовуємо два рівні висновків. Факт первинного поширення вкиду через інфраструктуру мережі ОРД зафіксований моніторингом і не є гіпотезою. Натомість питання свідомої координації цього поширення з російською кампанією залишається предметом аналітичної оцінки: ми не виключаємо сценарію, за якого майданчик було використано «втемну», без відома його редакції.

Фактологічне ядро: справа, на якій паразитує вкид

Скоординована атака не вигадує подію з нуля – вона паразитує на реальній резонансній справі, добудовуючи до неї фальшиві елементи.

29 червня 2026 року в Монако стався вибух біля житлового будинку, внаслідок якого постраждали троє членів української родини, серед них – підсанкційний бізнесмен Вадим Єрмолаєв. 3 липня Інтерпол на запит правоохоронних органів Монако оголосив у міжнародний розшук (Red Notice) 39-річну громадянку України Анастасію Березовську, яка проживала в Німеччині. Пізно ввечері 6 липня її тіло з вогнепальними пораненнями знайшли закопаним під Києвом; 7 липня правоохоронці підтвердили це публічно. Підозрюваними у вбивстві є діючий співробітник ГУР Владислав Реут та колишній співробітник СБУ Віталій Жикович; Печерський райсуд узяв обох під варту. Убивство Березовської розслідує Національна поліція за оперативного супроводу контррозвідки СБУ; щодо самого замаху в Монако в Україні відкрито окреме провадження за процесуального керівництва Офісу генпрокурора.

Справа створює ідеальний субстрат для інформаційної операції: вона реальна, публічна, емоційно заряджена, і в ній справді фігурують представники двох силових структур. Ворогу залишається «добудувати» те, чого немає: «звільнення заступника начальника ГУР», «кадрові чистки», «втрату контролю».

Хвиля перша: російські держмедіа формують матрицю (перша декада липня)

Важливий факт: вкид 29 липня не створив наративи – він ліг у готову інтерпретаційну матрицю, яку російська пропаганда розгорнула ще на початку липня, майже за три тижні до «українського інсайду».

Вже 8 липня «Российская газета» (матеріал ретрансльовано «Рамблером» та іншими агрегаторами) опублікувала текст «На Украине подыскивают заказчика теракта в Монако», який містив усі структурні елементи майбутнього вкиду: тезу про те, що новий начальник ГУР Олег Іващенко нібито «провів чистку рядів» від призначенців Кирила Буданова і «звільнив під шість десятків радників»; фреймінг Іващенка як «людини Єрмака»; персоналізацію конфлікту силових структур через першого заступника голови СБУ Олександра Поклада, поданого як «давнього недруга Буданова» (з 17 липня 2026 року Поклад – тимчасовий виконувач обов’язків голови СБУ).

Паралельно ТАСС із посиланням на анонімне «джерело» просував тезу про можливе кримінальне переслідування Буданова у зв’язку із замахом у Монако, приписуючи підрозділу ГУР виконання його вказівок. «Взгляд» вбудовував справу в ширший наратив «українського тероризму в Європі»: 17 липня видання приписало Жиковичу підготовку терактів у рф, хибно назвавши його «полковником ГУР». “Фонд стратегической культуры” – ресурс, який, за оцінкою Мінфіну США, перебуває під керівництвом Служби зовнішньої розвідки рф, – 24 липня додав конспірологічний шар: сценарії «шантажу», «вкидання компромату з одночасним звільненням Буданова та арештом», посилання на колаборанта Олега Царьова про нібито «свідчення Реута проти Буданова».

Отже, до кінця липня російський пропагандистський контур повністю сформував чотирикомпонентну матрицю: «чистки в ГУР» – «втрата контролю» – «Поклад мститься Буданову» – «Буданову кінець». Бракувало лише одного: «внутрішньоукраїнського джерела», яке надало б цій матриці вигляду витоку зсередини.

Хвиля друга: посів в українському сегменті (29 липня)

29 липня 2026 року в українському сегменті соцмереж з’являється повідомлення (мовою оригіналу):

«Уволен один из заместителей ГУР. Человек не Иващенко, но Буданова. Уволен из-за подтвержденной связи с убийством Ермолаева. “Подсветили” партнеры. Буданову – конец. Поклад тихо улыбается, месть – блюдо холодное»

Зафіксований моніторингом ланцюг первинного поширення:

У межах вибірки та інструментів моніторингу InfoLight.UA станом на 29 липня інших масових поширень виявлено не було. Це означає, що ЦПД і моніторингові структури зафіксували операцію на ранній стадії – до масового розгону. Водночас, за даними внутрішнього моніторингу, зафіксовано спроби розміщення вкиду ймовірно на платній основі на українських інформаційних ресурсах та в мережі телеграм-каналів – критичний індикатор, який відрізняє сплановану операцію з бюджетом від органічного поширення чуток.

Семантика посіву: 27 слів, п’ять функцій

Текст вкиду має концентровану структуру, характерну для псевдоінсайдерських повідомлень. У 27 словах закладено п’ять функціональних елементів:

1. Фальшивий «факт» – звільнення заступника начальника ГУР (не відповідає дійсності, що офіційно підтвердив ЦПД);
2. Клановий маркер – «человек не Иващенко, но Буданова»: активація наративу про «чистки від людей Буданова», запущеного «Российской газетой» 8 липня;
3. Псевдоінсайдерський сигнал – «”подсветили” партнеры»: натяк на західні спецслужби, покликаний підірвати довіру між ГУР і партнерами;
4. Політичний вирок – «Буданову – конец»: пряме відтворення цільової тези російської кампанії проти голови Офісу Президента;
5. Персоналізований конфлікт силовиків – «Поклад тихо улыбается, месть – блюдо холодное»: стиснутий до одного речення переказ фреймінгу «РГ» тритижневої давнини.

Кожен елемент має пряме продовження в російському пропагандистському контурі, розгорнутому до появи «інсайду». Це доводить наративну спадковість: вкид зібраний із тез, які вже циркулювали в російському контурі. Чи йшлося про пряме отримання тез, самостійне запозичення чи паралельне використання тих самих чуток – відкриті дані встановити не дозволяють.

Майданчик посіву: мережа ОРД

ЦПД описав майданчик так: «ресурс, вебсайт якого заблокований в Україні через постійні вкиди та дискредитацію спецслужб, а його власник проживає за межами нашої держави». Зіставлення цього опису з даними моніторингу (первинне поширення через канал «ОРД. Криминальный форум») та профілем ресурсу з високою ймовірністю вказує на мережу ОРД.

Профіль відповідності:

Блокування за вкиди проти спецслужб. Ресурси мережі ord-ua блокувалися розпорядженнями НЦУ на підставі звернень СБУ: № 195/2996 від 07.04.2025 (ord-ua.club) та № 224/3025 від 22.04.2025 (дзеркала ord-ua.eu, ord.center, ord.tw) – у межах правового режиму воєнного стану, з дією до його завершення. Публічні тексти розпоряджень підтверджують блокування за зверненням СБУ, але не розкривають детальної мотивації; характеристика ресурсу як такого, що системно публікував матеріали проти спецслужб і держорганів, походить з описів моніторингових сервісів, а не з тексту самих розпоряджень. Попри блокування, станом на липень 2026 року мережа продовжує функціонувати через ord-ua.com і дзеркало ua-ord.com, а основним каналом дистрибуції в Telegram є «ОРД. Криминальный форум» (за даними відкритих сервісів телеграм-аналітики — від 21 до 39 тисяч підписників; метрика мінлива).

Історія ресурсу. ОРД («Оперативно-розшукова справа») існує з 2004 року (попередник – «Україна кримінальна», 2002), спеціалізувався на публікації протоколів, внутрішніх документів правоохоронних органів і компромату. У середині 2000-х ресурс пережив конфлікт довкола домену й доступу до сайту (сам ОРД трактував це як тиск; обставини незалежно не встановлені), після чого, за версією редакції, переїхав на закордонний хостинг із перереєстрацією на інших осіб. Журналістка Валентина Якимів свого часу висловлювала припущення щодо бізнес-моделі ресурсу: публікація замовних скандальних матеріалів, де замовниками виступають бізнесмени, політики та представники кримінального середовища, а розрахунок можливий не лише грошима, а й інформацією для майбутніх компроматів. Зафіксовані внутрішнім моніторингом InfoLight.UA спроби платного розміщення вкиду 29 липня узгоджуються з цим припущенням, хоча факт оплати конкретних публікацій документально не підтверджено.

Головний редактор. Багаторічним головним редактором і публічним обличчям ресурсу є Станіслав Речинський – фігура з характерною біографічною траєкторією: у 1990-х – на початку 2000-х системно працював у проросійському інформаційно-релігійному середовищі (видавничий відділ УПЦ МП, московські видання, проросійська київська преса), автор українофобської публікації 1997 року «О “национальной подлости” малороссов»; у 2005-му – керівник прес-служби СБУ, у 2014–2019 роках – радник міністра внутрішніх справ Арсена Авакова. Саме на його майданчику 2006 року був оприлюднений протокол допиту у справі Гонгадзе – кримінальне провадження проти Речинського за цим епізодом закрили 2007 року.

Локація власника. Тут потрібна дослідницька чесність: за базовими даними, Речинський проживає в Києві з 1975 року, однак існують окремі твердження про можливе перебування в Берліні. Зокрема, за публікацією Сергія Грішина, під псевдонімом «Володимир Бондаренко» (той самий Facebook-профіль, що фігурує в ланцюгу поширення вкиду 29 липня) з Берліна пише саме Речинський. Незалежного підтвердження цієї версії немає; сам Речинський у 2025 році публічно коментував Бондаренка як окрему особу. Якщо формулювання ЦПД про власника «за межами нашої держави» спирається на власні дані Центру – це означає, що держава має верифіковану інформацію про релокацію; в іншому разі коло замикається на тих самих неверифікованих відкритих даних. Ми фіксуємо цю невизначеність як відкрите питання атрибуції.

Мотив. У Речинського є задокументований особистий конфлікт із ГУР: блокування ресурсу навесні 2025 року він публічно пов’язував із конфліктом зі співробітником ГУР Дмитром Усовим, який опікується напрямом обміну полоненими. Тобто майданчик має власну, не залежну від москви мотивацію атакувати воєнну розвідку..

Хвиля третя: масштабування

За даними ЦПД, одразу після створення інформаційного шуму до атаки підключилася російська пропагандистська машина: державні медіа рф (ТАСС та інші) того ж дня оперативно масштабували фейк, подаючи його під формулою «на Украине сообщили», вигадавши «кадрові чистки в ГУР після проваленого замаху в Монако» та «втрату контролю». Так замикається класичний цикл відмивання інформації (information laundering): російський фреймінг → «внутрішньоукраїнський інсайд» → російські держмедіа посилаються на «повідомлення українських джерел». На виході кожна ланка легітимізує іншу, а первинне авторство розчиняється.

Чому саме ГУР і чому саме зараз

Таймінг операції невипадковий із трьох причин. По-перше, справа Березовської – рідкісний резонансний випадок, коли чинного співробітника ГУР публічно названо підозрюваним у кримінальному провадженні: це «легітимна» точка входу для дискредитації. По-друге, кадрова конфігурація початку 2026 року –  перехід Кирила Буданова на посаду голови Офісу Президента та призначення Олега Іващенка начальником ГУР – створює природну тему «перехідного періоду», яку легко перетворити на «чистки» й «війну кланів». По-третє, ГУР належить до інституцій із найвищим рівнем суспільної довіри і є символом активної оборони: удар по ньому має мультиплікативний ефект на загальну стійкість.

За оцінкою InfoLight.UA, кінцева мета операції – не разовий фейк. Це довгострокова ерозія довіри до воєнної розвідки, конструювання образу «внутрішнього розколу силовиків» та підготовка ґрунту для наступних хвиль – насамперед проти Буданова як політичної фігури.

Складний контекст: подвійний статус Речинського

Дослідницька коректність вимагає зафіксувати обставину, яка ускладнює будь-яку протидію. У грудні 2025 року голова Комітету ВРУ з питань свободи слова Ярослав Юрчишин – з дозволу НАБУ – оприлюднив перелік журналістів, за якими фігуранти справи «Мідас» («Міндічгейт») вели незаконне стеження. До переліку, поряд із Юрієм Бутусовим, Юрієм Ніколовим, Андрієм Куликовим і Володимиром Федоріним, увійшов і Станіслав Речинський. У січні 2026 року поліція відкрила кримінальне провадження за фактом незаконного стеження (ч. 1 ст. 182 КК України); у лютому НАБУ підтвердило відсутність комунікації з Нацполіцією у цьому провадженні. Медіаправозахисні організації висвітлюють Речинського у журналістській рамці.

Практичний наслідок: в одному контексті Речинського публічно розглядають як представника медійної професії, тоді як в іншому його ресурс кваліфікують як інструмент дискредитації інституцій. Будь-яка обмежувальна дія проти ОРД частиною аудиторії автоматично зчитується як тиск на пресу, а сусідство у переліку «Мідас» із фігурами високої репутації посилює довіру до його наративу.

Прогноз: наступний хід ворога

Виходячи з логіки операції та історичної спеціалізації майданчика (публікація «протоколів» і «внутрішніх документів» правоохоронних органів), ми оцінюємо як правдоподібний сценарій подальшої ескалації: вкид фальшивих «документів» – підроблених наказів про «звільнення», «протоколів допиту» Реута зі «свідченнями проти Буданова» (цю тезу вже анонсував Фонд стратегической культуры з посиланням на Царьова), «внутрішнього листування» ГУР і СБУ. Редакціям і аналітикам варто заздалегідь налаштувати фільтри верифікації на цей клас підробок.

Дослідницько-аналітична група InfoLight.UA системно відстежує російські інформаційні операції проти українських безпекових інституцій. Матеріал підготовлено на основі відкритих джерел та власного моніторингу; довідкові матеріали передано профільним державним структурам.

Межі атрибуції: що доведено, а що ні

Дослідницька коректність вимагає чітко розмежувати рівні впевненості наших висновків. Високий рівень впевненості: повідомлення про «звільнення заступника начальника ГУР» є неправдивим (офіційна позиція ЦПД); канал «ОРД. Криминальный форум» був серед перших майданчиків його поширення; зміст вкиду відтворює наративи, які російські державні медіа сформували протягом попередніх трьох тижнів; того ж дня сюжет масштабував ТАСС; ЦПД офіційно кваліфікував кампанію як скоординовану ворожу атаку.

Середній рівень впевненості: мережа ОРД свідомо виконувала роль проміжної «української» ланки у відмиванні наративу, а не була використана «втемну».

Низький рівень впевненості / не доведено відкритими даними: пряме оперативне управління ОРД з боку російських структур; оплата конкретних публікацій; передача автору вкиду готових тез; тотожність профілю «Володимир Бондаренко» і Речинського; фактичне місцеперебування Речинського за кордоном. Ці питання залишаються предметом подальшого дослідження та, за наявності підстав, компетенції правоохоронних органів.

Джерела: повідомлення ЦПД від 29.07.2026 (t.me/CenterCounteringDisinformation/18712); моніторингова довідка InfoLight.UA від 29.07.2026; розпорядження НЦУ № 195/2996 від 07.04.2025 та № 224/3025 від 22.04.2025; публікації LB.ua, «Главком», УНІАН, РБК-Україна, Suspilne, «Українська правда» (справа Монако, липень 2026); публікації rg.ru (08.07.2026), vesti.ru/ТАСС, vz.ru (17.07.2026), fondsk.ru (24.07.2026) — наводяться як об’єкт аналізу пропаганди; матеріали «Детектор медіа», ІМІ, ZMINA щодо переліку журналістів у справі «Мідас» (грудень 2025).

Автор: Редактор