Затримання ветерана в Києві за лічені години стало сюжетом для десятків російських державних медіа. InfoLight.UA дослідила, як пропаганда бере реальну подію і добудовує навколо неї потрібний кремлю наратив.
1 серпня в Києві затримали колишнього військовослужбовця Гліба Новостройного з позивним «Дніпрянин». Про затримання повідомив засновник підрозділу KRAKEN Костянтин Немічев, зазначивши, що справа засекречена, а за неофіційною інформацією вона може стосуватися вбивства Ігоря Комарова на Балі. Офіційні органи деталей не розкривають. Здавалося б, звичайна кримінальна хроніка, де майже нічого не відомо напевно.
Але для російської пропаганди невідомість — не проблема, а можливість. Уже того ж дня історія з’явилася на РИА Новости, Lenta.ru, «Вестях», у ВЗГЛЯДі та десятках менших майданчиків. І в кожній версії реальна подія обростала деталями, яких у першоджерелах немає.
Що відомо насправді
Факти, які можна перевірити, вкладаються в кілька речень. У Києві затримали ветерана спецпідрозділу KRAKEN, якого, за неофіційною інформацією, можуть підозрювати у причетності до вбивства українця Ігоря Комарова на Балі. Офіційних заяв українських правоохоронних органів щодо затримання не оприлюднено. Пізніше Суспільне з посиланням на джерела в судових органах повідомило, що ветерану висунули звинувачення за шістьма статтями Кримінального кодексу — від ухилення від військової служби до шахрайства.
Ключова деталь, яку російські медіа послідовно ігнорують: джерело у воєнній розвідці повідомило, що Новостройний уже рік не є військовослужбовцем «Кракена» чи інших складових ГУР, а спроби прив’язати його до воєнної розвідки — «або незнання ситуації, або свідома маніпуляція». Це підтверджує і Немічев: боєць був звільнений зі служби за станом здоров’я ще 2025 року.
Що з цього зробила російська пропаганда
А тепер порівняймо з російськими заголовками. РИА Новости: «В Киеве задержали боевика “Кракена” по делу об убийстве на Бали». «Вести» пішли ще далі: «Боевик “Кракена”, убивший украинца на Бали, задержан в Киеве» — без «підозрюють», без «можливо». Людина, чию справу не бачив ніхто, крім слідства, у російському ефірі вже «вбивця».
Зверніть увагу на слово «боевик». Не «ветеран», не «колишній військовий» — саме «боевик», термін, який російська пропаганда десятиліттями закріплювала за терористами. Поруч обов’язкова приписка: полк «признан террористическим и запрещен в РФ». Так одна кримінальна справа однієї людини перетворюється на «доказ» того, що цілий український підрозділ — терористична організація.
Анатомія маніпуляції: п’ять технік в одному сюжеті
Перша — підміна статусу. Людину, яка рік як не служить, подають як чинного бійця. Це не дрібниця: саме на цій підміні тримається вся конструкція «українська розвідка вбиває людей за кордоном».
Друга — презумпція винуватості. Справа засекречена, підозра офіційно не підтверджена — але російські заголовки вже виносять вирок.
Третя — ланцюгове цитування. Першоджерелом для РИА Новости стало видання «Страна.ua» — ресурс, який перебуває під українськими санкціями. Схема відпрацьована: підсанкційний майданчик публікує — державні агентства цитують «украинское издание» — і наратив отримує вигляд «самі українці визнають».
Четверта — нашарування фейків. ВЗГЛЯД між абзацами про Балі вставляє твердження, що «в марте боевики “Кракена” отказались выполнять боевые задачи», а «в мае российские войска нанесли поражение отрядам» підрозділу — вигадки, які не мають жодного стосунку до справи, але «приклеюються» до реальної події й подорожують разом із нею.
П’ята — демонстрація всюдисущості. ТАСС окремим матеріалом повідомив, що «спецслужбы РФ следили за телефоном» затриманого. Перевірити це неможливо, зате меседж очевидний: російські спецслужби нібито бачать усе, що відбувається в Україні.
Навіщо це кремлю
Дискредитація «Кракена» — не новий сюжет. Російська пропаганда роками розповсюджує наратив про злочинність українських спецпідрозділів: їм приписують нацизм, радикалізм, наркозалежність. Справа на Балі просто дала свіжий інформаційний привід для старої кампанії.
Цільових аудиторій щонайменше три. Для внутрішньої російської — підтвердження тези «з ким ми воюємо»: не з армією, а з «бандитами й терористами». Для міжнародної — образ України як держави, чиї силовики скоюють злочини за кордоном. Для української — посіяти недовіру до власних Сил оборони й розвідки, вбити клин між суспільством і військом.
І тут головна пастка: пропаганді навіть не потрібно, щоб фігурант виявився винним чи невинним. Реальна подія вже відбулася, реальна справа існує — а трактування росія додає своє. Це найефективніший тип дезінформації: не вигаданий фейк, який можна спростувати фактчеком, а справжній факт із фальшивою рамкою.
Як читати такі новини
Правило просте, але робоче. Коли резонансна кримінальна справа стосується військових чи розвідки — розділяйте три шари: що підтверджено офіційно, що кажуть неофіційні джерела і що додано в переказах. У випадку «Дніпрянина» офіційно підтверджено мінімум. Усе інше — версії. І якщо якесь медіа подає версії як вирок, а колишнього військового — як чинного «боевика», ви читаєте не новину. Ви читаєте зброю.