У час російсько-української війни мова – це не лише питання культури чи ідентичності, а й складник національної безпеки. На засіданні Українського безпекового клубу його голова, військовослужбовець Юрій Міндюк, наголосив на потребі переходу від окремих громадських ініціатив до системної державної політики та представив перші напрацювання Концепції програми мовної активації і переходу на українську мову для російськомовних і двомовних громадян.
29 вересня 2026 року Український безпековий клуб провів експертну дискусію «Мова як фактор національної безпеки: фундаментальний елемент національної ідентичності». Захід організували ГО «Український безпековий клуб» та ГО «Фонд сприяння демократії» за підтримки Фонду Ганнса Зайделя.
Відкриваючи дискусію, Юрій Міндюк підкреслив, що мовне питання давно стало частиною гібридної війни. За його словами, російська агресія використовує мовний фактор як один з інструментів впливу на українське суспільство, а формування української ідентичності безпосередньо пов’язане зі зміцненням позицій української мови.
«Мова є таким самим безпековим викликом. Вона давно вже ним є. Дякуючи нашому північному сусіду, вона завжди була елементом гібридної війни, гібридної атаки. І на сьогоднішній момент питання формування або завершення формування нашої ідентичності прямо пов’язане з мовою, яка є нормотворчим і смислотворчим фактором для будь-якої нації», – зазначив Юрій Міндюк.
Окремо голова УБК звернув увагу на ситуацію у великих українських містах, зокрема в Києві, де частина молоді та людей середнього віку досі спілкується російською в повсякденному житті. На його думку, розв’язання цієї проблеми не може бути лише завданням громадських активістів та окремих ентузіастів.
Міндюк поставив питання, якою має бути роль держави в цьому процесі та чи потрібен окремий механізм, відповідальний за системну політику мовної активації. Мовиться, зокрема, про створення умов, які допоможуть російськомовним і двомовним громадянам перейти до повноцінного користування українською та зміцнити українську ідентичність.
«Зрозуміло, що це вже не може робити групка ентузіастів, громадських активістів. Це має бути цілеспрямована державна політика, допомагати людям позбуватися зросійщення, допомогти їм зрозуміти, що це елемент гібридної війни, врешті-решт, допомогти їм повернутися до української ідентичності», – наголосив голова УБК.
Водночас, за словами Юрія Міндюка, державна політика в мовній сфері має бути не лише нормативною, а й практичною. Потрібні інструменти, які сприятимуть переходу на українську та формуватимуть відповідне середовище.
Саме тому під час засідання він презентував перші напрацювання «Концепції програми мовної активації та переходу на українську мову». Документ перебуває на початковій стадії. Як пояснив Міндюк, це первинний набір ідей і напрямів, який планують доопрацювати, розширити та винести на обговорення громадянського суспільства й державних інституцій.
Програма має бути спрямована насамперед на російськомовних і двомовних громадян. Її мета – створити додаткові умови та стимули для переходу на українську й закріпити цей перехід у щоденному житті.
«Ми хочемо напрацювати готову програму, яка би могла бути презентована для влади, для громадянського суспільства як одна з тих, які можуть якось позитивно поміняти ситуацію і посприяти динаміці саме цих процесів», – пояснив Юрій Міндюк.
Таким чином, у центрі запропонованої концепції – не лише констатація проблеми, а пошук конкретного механізму її розв’язання. Ідеться про перехід від розрізнених громадських ініціатив до системного підходу, за якого держава, громадянське суспільство та експертне середовище спільно формуватимуть умови для зміцнення україномовного простору.
На думку голови Українського безпекового клубу, мовну політику в сучасній Україні варто розглядати також крізь призму інформаційної безпеки. Тож мовне питання пов’язане не лише з культурою та комунікацією, а й зі стійкістю суспільства до зовнішнього впливу.