Калуський міськрайонний суд визнав винним єпископа Ужгородсько-Хустської єпархії ПЦУ Кирила (Михайла Михайлюка) у перешкоджанні законній діяльності ЗСУ. За матеріалами справи, він допомагав військовозобов’язаним отримувати фіктивні документи про нібито набуття сану диякона, що дозволяло їм уникати мобілізації.
Вирок суд ухвалив 5 жовтня 2026 року, а в Єдиному державному реєстрі судових рішень його оприлюднили 7 жовтня. Єпископ уклав із прокуратурою угоду про визнання винуватості та повністю визнав провину, розповідає Zaxid.net.
Фіктивний сан диякона для 291 військовозобов’язаного
Суд встановив, що з червня 2023 року до листопада 2025 року Кирило забезпечив оформлення документів про нібито набуття сану диякона та належність до священнослужителів для 291 військовозобов’язаного.
В одному з перших епізодів чоловік через посередника домовився про виготовлення дияконського посвідчення. При цьому він не відповідав вимогам до кандидата та не проходив передбачену церковними правилами процедуру хіротонії.
Попри це, для нього виготовили посвідчення диякона та ставленичу грамоту від імені єпархії. Крім того, на офіційному сайті єпархії розмістили інформацію про нібито проведену дияконську хіротонію.
Після подання документів до ТЦК відомості про належність чоловіка до священнослужителів внесли до відповідного реєстру. У результаті його не мобілізували та не направили для проходження військової підготовки.
Єпископ особисто підтверджував фіктивні документи
За матеріалами справи, Кирило неодноразово особисто супроводжував чоловіків до ТЦК, щоб підтвердити справжність виданих їм документів.
В одному з випадків у листопаді 2024 року єпископ прибув до ТЦК разом із військовозобов’язаним у священницькому вбранні та використав свій статус для підтвердження нібито належності чоловіка до духовенства. Після цього його не призвали.
Вартість фіктивних документів, згідно з матеріалами справи, з часом зростала. У квітні 2024 року один із військовозобов’язаних заплатив за них 1000 доларів, а в травні того ж року сума вже становила 2000 доларів. Частину коштів отримував посередник, решту — єпископ. За особистий супровід до ТЦК Кирило також отримував додатково 5 тисяч гривень.
Хотів отримати статус критично важливої організації
У 2025 році єпископ також звертався до керівництва ПЦУ щодо надання Ужгородсько-Хустській єпархії статусу критично важливої релігійної організації.
Як зазначено у матеріалах справи, це могло надалі дозволити бронювати та надавати відстрочку від призову 291 військовозобов’язаному, яким оформили фіктивні документи.
Суд дійшов висновку, що такі дії створили перешкоди для роботи ТЦК та СП, призвели до невиконання мобілізаційних заходів і спотворення даних військового обліку та відомостей про мобілізаційний ресурс.
Яке покарання отримав єпископ
31 березня 2026 року між єпископом і прокурором Івано-Франківської обласної прокуратури уклали угоду про визнання винуватості за ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Суд призначив Кирилу 5 років позбавлення волі, однак звільнив його від відбування покарання з випробуванням, встановивши три роки іспитового строку.
Серед пом’якшуючих обставин суд врахував каяття, сприяння розслідуванню та надання інформації, яка, за оцінкою суду, не була відома слідству. Також врахували благодійний внесок єпископа на потреби ЗСУ у розмірі 500 тисяч гривень.
Кирило раніше не був судимий, має інвалідність II групи та позитивно характеризується. Обтяжуючих обставин суд не встановив.
Протягом іспитового строку єпископ має перебувати на обліку в органі пробації, повідомляти про зміну місця проживання чи роботи та не залишати Україну без відповідного дозволу. Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку.
Ще 2 лютого 2026 року Священний Синод ПЦУ звільнив Кирила від управління Ужгородсько-Хустською єпархією. 18 лютого його взяли під варту, а 24 лютого він вийшов під заставу в розмірі 233 тисяч гривень.