20 листопада математик компанії Anthropic Левент Альпьоге (Levent Alpöge) заявив, що разом із моделлю штучного інтелекту Claude знайшов доведення гіпотези Рімана – найвідомішої нерозв’язаної задачі математики, сформульованої ще 1859 року. Доведення подано не статтею, а величезним архівом коду мовою Lean, який перевіряє комп’ютер. Перші незалежні перевірки воно пройшло, але математики наголошують: розв’язаною задачу визнають ще не скоро.
Чотиристорінкову заяву Альпьоге виклав на своєму сайті alpo.ge, пише Scientific American. За словами математика, той самий метод доводить і узагальнену гіпотезу Рімана для L-функцій Діріхле – ширше твердження, на яке спираються сотні теорем теорії чисел.
«Я вважаю, що, працюючи з Claude, знайшов доведення гіпотези Рімана», – так починається заява Альпьоге.
41 день і 239 мегабайтів коду
Хронологію роботи, за словами Альпьоге, склав сам Claude, переглянувши їхні спільні напрацювання. Вона охоплює 41 день – з 6 жовтня до 16 листопада 2026 року. Математик пише, що задавав напрям і поєднував інструменти з різних галузей теорії чисел, а Claude виконав основну частину технічних викладок і на фінальному етапі просувався швидше за нього, переказує заяву ZME Science.
«Claude злітав, танцював і сяяв біля фінішної прямої», – описує Альпьоге останні тижні роботи.
Доведення виклали архівом із 14 частин: це 175 187 файлів і близько 17,4 млн рядків коду Lean, загалом 239 МБ. Згенерований машиною текст доведення, за повідомленнями, перевищує 250 тис. сторінок. Тому Альпьоге вирішив показати лише код Lean, а не текст, який жодна людина не здатна прочитати, і пообіцяв згодом спростити й пояснити аргумент сам.
Для самого математика це особистий момент. Він зізнається, що мріяв узятися за гіпотезу Рімана ще студентом, а тепер утрачає головний дороговказ своїх досліджень. Водночас побачене називає «світанком чогось значно більшого» для всієї науки.
Що таке гіпотеза Рімана
У листопаді 1859 року німецький математик Бернгард Ріман надіслав до Прусської академії наук статтю «Про кількість простих чисел, менших за дану величину». Прості числа – 2, 3, 5, 7, 11, 13… – діляться лише на одиницю й на самих себе. Вони здаються розкиданими хаотично, але Ріман показав, що їхній розподіл записаний у властивостях однієї функції – дзета-функції ζ(s). Докладно про неї – в українській Вікіпедії.

Для дійсних s, більших за 1, дзета-функція – це проста сума ζ(s) = 1 + 1/2s + 1/3s + 1/4s + …, а ще Леонард Ейлер помітив, що ту саму величину дає добуток по всіх простих числах. Ріман поширив функцію на всю комплексну площину – числа виду s = a + bi – і зосередився на точках, де вона дорівнює нулю.
Нулі бувають двох типів. «Тривіальні» передбачувано лежать у від’ємних парних числах: −2, −4, −6… Решта, «нетривіальні», – їх нескінченно багато – містяться у вузькій вертикальній смузі між прямими Re(s) = 0 і Re(s) = 1. Гіпотеза Рімана стверджує, що всі вони лежать точно посередині – на «критичній прямій» Re(s) = 1/2.

Саме ці нулі керують «шумом» у розподілі простих чисел. Якщо гіпотеза правильна, кількість простих чисел до будь-якого x відхиляється від середньої оцінки щонайбільше приблизно на √x·ln x, а проміжки між сусідніми простими числами не можуть бути надто великими. На практиці ці проміжки дуже нерівні: буває 2, буває 4, а 2017 року Мартін Рааб знайшов проміжок у 6 582 144 між двома ймовірно простими числами по 216 841 цифрі – усі числа між ними складені.

Перевірити гіпотезу перебором неможливо. Комп’ютери вже підтвердили, що понад 12 трлн перших нетривіальних нулів лежать на критичній прямій (сувора перевірка Девіда Платта і Тіма Трюджіана до висоти 3·1012), але нулів нескінченно багато, і одного винятку досить, щоб гіпотезу спростувати. Тому 1900 року Давид Гільберт вніс її до свого списку головних задач століття, а 2000 року Інститут математики Клея – до семи «задач тисячоліття» з премією $1 млн за кожну.
Гіпотеза має несподіваного «родича» у фізиці. На початку 1970-х математик Г’ю Монтгомері та фізик Фрімен Дайсон помітили, що відстані між нулями дзета-функції розподілені так само, як рівні енергії у важких атомних ядрах і в моделях квантового хаосу. Чому чиста абстракція так точно відтворює статистику фізичного світу, досі ніхто не пояснив.
Хто і як перевіряє доведення
Lean – мова, у якій комп’ютер механічно перевіряє кожен логічний крок. Але успішна компіляція відповідає лише на частину питань. Фахівцям треба переконатися, що код не спирається на приховані припущення (аксіоми) і що формальне твердження в ньому справді є гіпотезою Рімана, а не схожим, але іншим твердженням, пояснює lean4.dev.
Перші результати з’явилися того ж дня. Математик Массачусетського технологічного інституту Ендрю Сазерленд незалежно скомпілював архів: за даними Kingy AI, усі 175 187 модулів пройшли перевірку ядром Lean, а головні теореми спираються лише на стандартні аксіоми. Сазерленд назвав це «історичним моментом», але наголосив, що математичні деталі ще належить розібрати. Математик Еліот Глейзер написав, що формалізоване твердження – справді узагальнена гіпотеза Рімана.
Іронія в тому, що саме Сазерленд у розмові з Scientific American ще 2024 року сказав фразу, яку тепер цитують усі:
«ШІ, здатний довести гіпотезу Рімана, – не той, з яким я хотів би зустрітися. Якщо це станеться, робота для математиків буде найменшою з наших проблем».
Ендрю Сазерленд, MIT
Інші реагують стриманіше. «Подивімося спершу, чи воно компілюється», – прокоментував новину Кевін Баззард з Імперського коледжу Лондона. Філдсівський лауреат Теренс Тао у своєму блозі назвав обговорення спільноти Lean на Zulip найкращим місцем, щоб стежити за перевіркою. «Зараз водночас чудовий і жахливий час, щоб бути математиком-дослідником», – каже Джеймс Маккі з коледжу Royal Holloway Лондонського університету.
Навіть якщо все підтвердиться, премію не вручать швидко: правила Інституту Клея вимагають публікації, щонайменше двох років перевірки і загального визнання спільнотою. Поки що гіпотеза офіційно залишається нерозв’язаною.
Рік, коли ШІ взявся за «задачі тисячоліття»
Заява Альпьоге – кульмінація року гучних результатів ШІ в математиці. У серпні Anthropic повідомила, що дослідницька версія Claude, отримавши завдання «серйозно спробувати» довести гіпотезу Рімана, її не довела, зате підняла доведену частку нулів на критичній прямій з 41,6% до 67,2%. Перевіряли той результат якраз Альпьоге та Ральф Фурман.
8 вересня OpenAI заявила про розв’язання іншої задачі тисячоліття – про рівняння Нав’є – Стокса, що описують рух рідин. Над ним 88 годин працювали близько 10 тис. ШІ-агентів одночасно; сама компанія пише, що взялася за роботу після чуток, пов’язаних з Альпьоге та математиком Трістаном Бакмастером, і довкола авторства досі тривають суперечки. У жовтні OpenAI оприлюднила сотні нових результатів, зокрема доведення «квазігіпотези Рімана» – слабшої версії задачі.
Підхід Альпьоге інший: за його описом, людина визначала стратегію, а ШІ прискорював роботу і доводив до кінця технічну частину. Чи стане це моделлю для науки, залежить від того, чи вдасться людям зрозуміти доведення, а не лише переконатися, що воно правильне.
Чи загрожує це шифруванню
У соцмережах новину вже пов’язують з кінцем криптографії: безпека алгоритму RSA тримається на складності розкладання великих чисел на прості множники, а гіпотеза Рімана теж про прості числа. Але прямого зв’язку тут немає. Доведення гіпотези не дає способу швидко знаходити множники – воно підтверджує те, у що математики й так вірили і що давно припускали в багатьох розрахунках. Математик Алон Аміт ще 2021 року назвав поширену тезу про загрозу для інтернет-безпеки «цілковитою нісенітницею».
Не загрожує доведення і криптовалютам: підписи в Bitcoin побудовані на еліптичній кривій над скінченним полем із простим модулем, і їхня стійкість від гіпотези Рімана не залежить. Реальний виклик для RSA і нинішніх цифрових підписів – квантові комп’ютери, через які світ уже переходить на постквантові алгоритми.
Найближчими тижнями спільнота Lean продовжить перевірку, а математики спробують зрозуміти саму ідею доведення: Альпьоге описує свій метод як нащадка методу Степанова, де потрібну кратність дає ланцюжок тета-підйомів між унітарними групами. Якщо доведення витримає перевірку, найвідомішу задачу математики вперше розв’яже людина в парі зі штучним інтелектом.
Головне фото: портрет Бернгарда Рімана, 1863 рік, Wikimedia Commons, суспільне надбання. Ілюстрації: стаття Рімана 1859 року, Jan Homann, Slonzor – Wikimedia Commons, суспільне надбання.

