Одна фраза, сказана на місці сутичок під Києвом на початку листопада, за два тижні пройшла повне коло. російські канали зробили з неї «визнання мережі катівень», мережа сайтів переклала це десятком мов, а 13–14 листопада теза повернулася в українські Facebook-групи — уже як докір «чому досі не зробив».
Дослідницько-аналітична група InfoLight.UA простежила цей шлях під час постійного відстеження інформаційного простору, від 30 жовтня до ранку 15 листопада. Це історія не про те, що сталося в будинку під Києвом: це встановлює слідство. Це історія про те, як слова посадовця перетворюють на зброю проти нього і проти держави.
Історія ще не закрита, і цифри можуть змінюватися. Дані моніторингу зібрано до ранку 15 листопада, лічильники Facebook і Telegram знято того ж дня близько 12:45. Деякі дописи вже можуть не відкриватися або бути видаленими.
Головне
- 8 596 публікацій за 16 діб містять тезу про катівні й насильство поруч з іменем керівника Офісу Президента Кирила Буданова. До події їх було від однієї до 13 на добу.
- 3 800 публікацій за добу — пік 3 листопада. 14 листопада — 39.
- Шість кроків: «визнання», «карта», нові «докази», переклад, «адреси», повернення в Україну. На кожному до фрази додавали новий зміст або нову мову.
- Щонайменше десять мов: тексти про «визнання» виходили англійською, німецькою, французькою, японською, арабською та іншими мовами.
- 230 тис. учасників мають шість українських Facebook-груп, куди 14 листопада поширили допис з «адресами незаконних тюрем». У каналів і спільнот, які того дня поширювали текст про «концлагерь», — 32 тис. підписників.
- Фінал. Службове розслідування завершено, 13 учасникам заворушень оголошено підозри. За кордоном тема майже зникла: 9 публікацій 14 листопада проти 90 напередодні.
Подія і слова
На початку листопада в Петропавлівській Борщагівці під Києвом сталися сутички біля будинку, який у соцмережах назвали «катівнею» і «таємною тюрмою». Кирило Буданов приїхав на місце й говорив із людьми. Із цієї розмови розійшлася фраза про те, що «таких будівель багато».
У переказах вона звучить по-різному: «таких місць багато», «таких будівель багато», «їх сотні». Що саме і в якому контексті було сказано, з переказів уже не відновити. Саме це зробило фразу зручною: кожен дописує до неї своє.
До події тезу про насильство й катування поруч з іменем Буданова ми фіксували лічені рази на добу. 2 листопада таких публікацій стало 534. Усіх згадок Буданова за добу — 7 928 проти 694 напередодні.
2–4 листопада: «Буданов визнав»
Третього листопада тезу про катівні поруч з іменем Буданова містили 3 800 публікацій — це пік за весь період. Того дня Буданова згадали 27 830 разів, і 8 769 публікацій містили негативні тези про нього. До події таких було менше ста на добу.
Механіка проста, і вона повториться на кожному наступному кроці. Із фразою зробили три підміни:
- будівлі стали «катівнями»: слово з дописів у соцмережах приписали посадовцю;
- «багато» стало «мережею», а згодом і «по всій Україні»;
- репліка на місці події стала «визнанням» — словом, яке означає, що держава сама підтвердила звинувачення проти себе.
російські канали подали це саме так: Буданов «визнав мережу катівень». Водночас у X з’явилися англомовні дописи про «Azov torture house» і перші заклики до розправи.
Уже 4 листопада публікацій стало 1 639, п’ятого — 530. Подія відходила. Теза — ні.
5–12 листопада: хвиля спадає, теза обростає «доказами»
Від 5 до 12 листопада кількість публікацій із тезою впала з 530 до 66 на добу. Якби ми дивилися тільки на обсяг, тему можна було б закрити. Але саме в ці дні до фрази кілька разів додали те, чого в ній не було.
«Карта». 8 листопада о 13:28 акаунт у X, який веде колишній співробітник СБУ, що перейшов на бік росії, оприлюднив англійською «карту місць катувань» — 752 вподобання. 9 листопада об 11:20 та сама «карта» з’явилася німецькою. 10 листопада — 25 поширень і ще п’ять мов: нідерландська, іспанська, польська, словацька, італійська. Фраза про «багато будівель» отримала картинку, яка мала показати, де саме вони є.
Висміювання. 10 листопада постійний представник росії при ООН висміяв російськомовні репліки Буданова на місці події. Так до теми катівень причепили другу — мовну. Того самого вечора, о 19:33, в Україні вийшов допис Радіо NV з переказом ефіру Юрія Бутусова: приїзд Буданова й командувача Нацгвардії на Борщагівку він назвав помилкою. Про катівні в дописі не йдеться — це критика самого приїзду. На 12:42 15 листопада лічильник Facebook показував 2,2 тис. поширень. Моніторинг за 10–14 листопада зафіксував 86 публікацій цього тексту, 80 з них — у Facebook; майже всі — поширення.
Нові «докази». 11 листопада о 05:21 російські канали запустили сюжет про «постачальників органів» — сім публікацій, о 09:58 — порівняння з «Бібліотекою», давнім сюжетом російської пропаганди про нібито таємну в’язницю в Маріуполі, — п’ять публікацій. В Україні в ці дні розходився есей «Держава хвора. Невиліковно?», опублікований у Facebook 7 листопада о 23:39. Фразу Буданова в ньому названо поштовхом до роздумів: «якщо керівництво знає про існування подібних об’єктів, то й знає, що там відбувається». На 12:44 15 листопада лічильник Facebook показував 2,5 тис. поширень. Моніторинг за 8–14 листопада зафіксував 114 публікацій цього тексту, з них 67 — 11 листопада; майже всі — поширення.
Приписане продовження. 12 листопада о 09:06 чотири сайти однієї мережі за чотири хвилини опублікували англійською текст «A Private Azov Prison in Ukraine — or russian Propaganda?». Буданову в ньому приписано вже не тільки «визнання», а й план: такі об’єкти нібито «розмістять далі від великих міст». Джерела цих слів у тексті немає. Тієї самої доби російський сайт vz.ru написав про «секретные тюрьмы в каждом батальоне ВСУ», а чеський сайт — що «депутати ЄС закликають закрити катівні в Україні, про які медіа мовчать».
12 листопада з 66 публікацій із тезою 23 вийшли в інших країнах і по 18 — в Україні й росії. Тема, яка народилася під Києвом, уперше стала насамперед закордонною.
Того ж дня з’явилася новина іншого роду: про затримання 13 учасників сутичок написали 50 публікацій.
13 листопада, ніч і ранок: переклад
У ніч на 13 листопада теза отримала те, чого їй бракувало для виходу за межі російськомовної аудиторії, — переклад і тираж.
Між 01:42 і 01:49 щонайменше 13 сайтів однієї мережі опублікували той самий текст щонайменше десятьма мовами, серед них японська, арабська й англійська. Зміст: колишня українська телеведуча діана панченко нібито отримала понад тисячу листів про «незаконні в’язниці», а Буданов «визнав, що таких будівель багато, — і не збрехав».
О 09:23 німецькомовна редакція rt опублікувала колонку «Ein Netz von Folterkammern ist zum Gesicht der Ukraine geworden» — «Мережа катівень стала обличчям України». За лічені хвилини її передрукували щонайменше 22 сайти-дзеркала. За ключовими словами це 42 публікації за одну годину — найбільше за добу.
Того ж дня російський тижневик «аргументы и факты» закріпив формулу: «даже Буданов признал, что пыточные существуют по всей Украине». Порівняйте з вихідною фразою про «багато будівель»: ні «катівень», ні «всієї України» в ній немає.
За добу 13 листопада публікацій про «катівні» з інших країн стало 90.
Що це за сайти
Адреси сайтів мережі побудовано однаково: назва мови або країни і news-pravda.com. Тексти з’являються на них одночасно, з різницею в хвилини, і є перекладами одного оригіналу. За назвами й поведінкою ці сайти схожі на мережу, яку французька служба VIGINUM 2024 року описала як Portal Kombat. Ми цього зв’язку не встановлювали — лише фіксуємо схожість.
Такий спосіб має назву — «відмивання інформації». Центр передового досвіду НАТО зі стратегічних комунікацій описує три стадії: розміщення, нашарування, вбудовування. Тезу розміщують у джерелі, якому мало хто довіряє, проводять через низку передруків і перекладів, а потім подають як те, про що «пишуть у світі».
13 листопада, після 15:00: «адреси»
Удень 13 листопада теза зробила ще один крок: до «визнання» додали «адреси».
О 17:00 текст «Концлагерь под названием Украина» з’явився в каналі «архангел спецназа» в російському месенджері max. До 17:12 він вийшов на семи сайтах: три з них російські, з назвою міста Черкаси в адресі, ще чотири належать до вже знайомої мережі й подали текст французькою, німецькою та англійською. О 19:20 його опублікував Telegram-канал «архангел спецназа» з мільйоном підписників. Формула така: «украинская журналистка опубликовала адреса…», а інформація «верная», бо про це «заявил ещё… Буданов».
Тут видно, навіщо потрібне було «визнання». Списку адрес ніхто не перевіряв. Його правдивість «доводять» посиланням на слова українського посадовця — ті самі слова, які за десять днів до того переінакшили.
За вечір 13 листопада і першу половину 14-го ми зафіксували 30 публікацій цього тексту чотирма мовами. Найбільше переглядів зібрав канал «архангел спецназа»: 102 тис. у Telegram на 12:48 15 листопада і 35,7 тис. у max на момент фіксації. Ще 45,9 тис. має пересилання цього допису в каналі з 478 тис. підписників, 14,7 тис. — публікація в каналі з 233 тис. Решта 26 публікацій разом зібрали близько 800 переглядів. Сайти переглядів не показують.
Висновок практичний. Охоплення тут створюють не десятки дрібних передруків, а два-три великі канали. Саме за ними варто стежити, щоб побачити наступний крок.
13–14 листопада: повернення в Україну
Того самого дня тема «адрес» з’явилася і в українському Facebook. О 15:37 вийшов допис із підписом «Чому досі це не зробив Буданов…» і картинкою з написом «діана панченко оприлюднює адреси незаконних в’язниць в Україні». У коментарі під ним автор навів російськомовний текст від першої особи — «Публикую адреса незаконных тюрем в Украине» — і перелік адрес. На 12:40 15 листопада лічильник Facebook показував 350 поширень, 300 реакцій і 57 коментарів. Моніторинг бачить лише частину публічних поширень: 12 за 13–14 листопада, сім із них — у групах. Останнє — 14 листопада о 09:35.
Зверніть увагу на час. Допис у Facebook з’явився раніше, ніж текст про «концлагерь» у російських каналах і на сайтах: о 15:37 проти 17:00. Обидва посилаються на те саме джерело: український допис прямо називає діану панченко, російський текст пише про «украинскую журналистку». Тому ми не стверджуємо, що українські групи взяли його з російських каналів. Дані показують інше: той самий матеріал за кілька годин розійшовся в обох просторах, і в кожному — у своїй рамці. У росії: це правда, бо «навіть Буданов визнав». В Україні: чому Буданов досі цього не зробив.
Друга рамка небезпечніша. Вона не просить повірити російському джерелу. Вона звертається до людей, які вимагають від влади порядку, і пропонує їм готовий докір замість запитання. Той, хто поширює такий допис, певен, що діє як небайдужий громадянин.
Серед груп, куди допис поширили, — «Типовий Калуш» (97,9 тис. учасників), «Про Мову» (79 тис.), група на підтримку Міхеіла Саакашвілі (41,4 тис.). Назва групи нічого не доводить: поширити допис міг будь-який учасник. Разом у шести групах, куди його поширили 14 листопада, 230 тис. учасників. У шести каналів і спільнот, які того ж дня ще поширювали «концлагерь», — 32 тис. підписників на всіх.
Теза перемістилася туди, де її читає українська патріотична аудиторія. Слова, сказані в Україні, повернулися в Україну як докір. Між цими двома точками — російські канали, «карта», мережа сайтів і десять мов.
14 листопада: противага і відповідь на неї
14 листопада медіа оприлюднили перший коментар президента щодо цих подій, зроблений напередодні на зустрічі з журналістами: події в Петропавлівській Борщагівці — «підготовлена історія», а відповіді мають дати правоохоронці (LB.ua, «Апостроф», ZN.UA). У тих самих публікаціях нагадують перебіг подій: керівник Офісу Президента, командувач Національної гвардії та керівництво поліції разом із представниками людей, що зібралися, зайшли до будівлі й перевірили підвали. Чутки про «катівню» не підтвердилися.
Відповідь надійшла за кілька годин. О 14:41 російський тижневик «аргументы и факты» переказав коментар президента й окремо назвав Буданова серед тих, хто прибув на місце. О 16:00 сайт мережі news-pravda французькою нагадав читачам: Буданов на початку справи «сам заявив про це на камери». Спростування використали як привід ще раз повторити «визнання».
Обсяг тим часом падає. Публікацій із тезою про катівні й насильство: 12 листопада — 66, 13-го — 86, 14-го — 39. З інших країн 14 листопада вийшло 9 публікацій про «катівні» проти 90 напередодні: сайти-дзеркала, які добу тому тиражували колонку rt, замовкли.
Фінал: розслідування завершено, тема згасає
13 листопада на годині запитань до уряду міністр внутрішніх справ повідомив, що Національна гвардія завершила службове розслідування подій 2 листопада й передає матеріали Державному бюро розслідувань. За його словами, приміщення офіційно використовувала Нацгвардія, а «сорока заручників» і загиблого там не було. Учасників заворушень встановлено понад 160, тринадцятьом оголошено підозри (ТСН). 14 листопада про це згадали 33 публікації з іменем Буданова.
Водночас тема майже зникла з іноземних сайтів і з російських каналів. Текст про «концлагерь» 14 листопада мав шість публікацій, уранці 15-го — жодної. Останнє публічне поширення допису з «адресами», яке бачить моніторинг, — 14 листопада о 09:35.
Формула «Буданов визнав» при цьому лишилася в обігу. Уранці 15 листопада у Facebook знову поширювали російськомовний текст від 13 листопада, де та сама фраза звучить так: «мы знаем про множество таких подвалов».
Чи означає це кінець історії? Досвід двох тижнів радить обережність. Обсяг падав і раніше — з 3 800 до 66 публікацій на добу. І саме на спаді до тези додавали «карту», «постачальників органів» і «адреси».
Перетини з іншими лініями
Історія «катівень» не існує окремо. За два тижні вона щонайменше тричі перетнулася з іншими темами довкола військово-політичного керівництва країни.
Мова. Епізод на Борщагівці дав одразу дві теми: «катівні» й російськомовні репліки посадовця. Другу 10 листопада підхопив представник росії при ООН. Мовний омбудсмен повідомила, що порушення визнано, а передбачений законом штраф буде сплачено (Kyiv Post). Після пресконференції в Абу-Дабі 11 листопада мовна тема стала головною: 12 листопада — 962 публікації, близько третини всіх згадок Буданова за добу. Поширювачі зводять обидві теми до одного закиду: правила — не для керівництва.
Переговори. 10–11 листопада, коли в Абу-Дабі тривали переговори, Буданова згадували 5 550 і 4 367 разів на добу, а тезу про катівні — лише 141 і 89 разів. Але вже наступного ранку мережа сайтів опублікувала англійською текст із приписаним «планом», а ще за добу — переклад десятьма мовами. Саме тоді ім’я Буданова було на слуху за кордоном. Чи це збіг, дані не кажуть.
Поширення у Facebook-групах. У ті самі дні, 12–14 листопада, в українських Facebook-групах 907 разів з’явилися вісім текстів про керівництво держави: 57 дописів і 850 їх поширень. Про найбільший із них — окремий розбір InfoLight.UA «Три хвилі старого тексту». Допис «Чому досі це не зробив Буданов…» розходився в такому самому середовищі й так само — поширеннями в групах. Чотири з десяти його джерел поширювали й ці тексти.
Що з цього випливає
Небезпечний не обсяг, а новий шар. За два тижні обсяг упав у десятки разів, а зміст тези виріс: від «багато будівель» до «мережі», «плану» й «адрес». Стежити треба за тим, що додають, а не лише за тим, скільки пишуть.
«Визнання» — це інструмент. Слова посадовця цінні для пропаганди тим, що знімають потребу в доказах. Коротка неточна репліка працює проти того, хто її сказав, довше за саму подію. Найдешевший спосіб перервати такий ланцюжок — дослівна цитата з контекстом, оприлюднена в перші години. У переказах, які ми бачили, такої цитати немає.
Переклад — окремий етап, і його видно. Одночасна публікація на десятках сайтів із різницею у хвилини — ознака мережі. Її можна описати й показати партнерам раніше, ніж текст потрапить у місцеві медіа.
Найризикованіша ділянка — внутрішня. Докір «чому досі не зробив» у патріотичних групах не схожий на пропаганду. Відповідати на нього варто не словами про «російський фейк», а фактами: що встановило слідство, що перевірено, що буде далі.
Противага працює, але із запізненням. Підсумки службового розслідування оголосили на одинадцятий день після події, перший коментар президента медіа оприлюднили на дванадцятий. За цей час теза встигла пройти п’ять кроків із шести.
Що з цим робити:
- читачам — перш ніж поширити допис про «адреси» чи «визнання», з’ясувати, що саме й де було сказано;
- медіа — наводити слова посадовців дослівно і з контекстом, а приписані продовження називати приписаними;
- державним комунікаціям — оприлюднювати дослівні цитати й результати перевірок швидко, не чекаючи, поки тезу перекладуть;
- дослідникам і партнерам — перелік сайтів, каналів і час публікацій InfoLight.UA може надати за запитом.
Як ми рахували
Дані зібрано під час постійного відстеження відкритих джерел, яке веде дослідницько-аналітична група InfoLight.UA: соцмережі, месенджери, сайти, відеоплатформи. До розбору взято публікації зі згадкою Кирила Буданова від 30 жовтня до 14 листопада 2026 року і за ранок 15 листопада. Час усюди київський.
У розборі два лічильники, і їх не слід змішувати. Перший — публікації, що містять тезу про злочинне насильство й катування: за ним побудовано добовий ряд на рис. 1, він охоплює 30 жовтня — 14 листопада. Другий — публікації з ключовими словами про катівні, концтабори й таємні в’язниці: він ширший, за ним наведено дані про публікації з інших країн. Ряди за попередні доби моніторинг із часом доповнює, тому числа можуть трохи відрізнятися від названих раніше.
Публікації ми рахуємо за унікальним посиланням і розрізняємо власні дописи та їх поширення. Однаковий текст у поширеннях сам собою нічого не доводить: так працює кнопка «Поширити». Аудиторія груп — сума їхніх учасників; одна людина може бути в кількох групах. Перегляди показують не всі платформи: Facebook і більшість сайтів їх не розкривають, тому охоплення там ми не оцінюємо. Лічильники Facebook і перегляди трьох найбільших публікацій у Telegram знято з платформ 15 листопада, час указано в тексті; решту переглядів наведено на момент, коли публікацію зафіксував моніторинг. Лічильник Facebook рахує всі поширення, моніторинг бачить лише публічні, тому ці числа різняться.
Що сталося в будівлі в Петропавлівській Борщагівці, ми не досліджували: це справа слідства. Дослівного запису слів Буданова на місці події в наших даних немає — лише перекази. Первинної публікації «адрес» у наших даних немає: обидва тексти лише посилаються на неї. Імен приватних осіб ми не наводимо. Посилань на російські джерела в тексті не ставимо; перелік публікацій із часом і адресами можемо надати за запитом.
Автоматизована система моніторингу може помилятися в окремих записах. Наші висновки описують поширення інформації і не є звинуваченням на чиюсь адресу.
Підготувала дослідницько-аналітична група InfoLight.UA. Головне зображення згенеровано за допомогою ШІ. English version: The path of the “torture chambers” claim.