Смертна кара для корупціонерів, довічне для хабарників і показна справедливість під твердою рукою диктатури – у такі міфи про Китай вірить не лише значний відсоток вітчизняних обивателів, але й чимало українських професійних антикорупціонерів. Але за блискучою фасадною картинкою суворого порядку криється інша, значно похмуріша реальність: факти засвідчують лише політичні переслідування неугодних, арешти конкурентів в боротьбі між різними угрупуваннями Компартії та повне безправ’я людей, яких китайський чиновник без доказів назвав «корупціонерами».
Антикорупційна кампанія, що триває вічно
Боротьба з корупцією у виконанні Сі Цзіньпіна триває вже понад 13 років – від 2012 року, коли він прийшов до влади, і за цей час перетворилася на безкінечну політичну кампанію. Вона супроводжується гучними арештами, показовими судами та навіть смертними вироками. Проте за фасадом «очищення країни» стоїть не стільки прагнення викорінити хабарництво, скільки бажання посилити контроль над державним апаратом і бізнесом.
Як зазначає видання The Economist у статті «Why are so many Chinese bosses disappearing?», у 2025 році фіксується стрімке зростання кількості випадків «зникнення» топменеджерів китайських компаній. Їх забирають органи системи Лючжі – спеціального позасудового механізму, що діє в межах антикорупційної кампанії.
Лючжі – це не суд, не прокуратура і не поліція. Це – внутрішня «служба розслідувань» Комуністичної партії Китаю, створена на основі старої партійної дисциплінарної системи. Її мета – карати тих, кого партія вважає «корумпованими». На практиці ж – тих, хто втратив довіру або став політично незручним.
Затримані в межах Лючжі позбавлені будь-яких прав. Вони:
- не мають доступу до адвоката;
- не можуть оскаржити затримання;
- можуть утримуватися до трьох місяців, із продовженням ще на три, а подекуди – до восьми;
- перебувають у камерах без вікон, під постійним освітленням і спостереженням.
Фактично це – система позасудового арешту, де людина зникає на невизначений час без жодних гарантій.
Репресії під виглядом «очищення»
За офіційними даними, лише з січня по вересень 2025 року Лючжі затримала 39 керівників публічних компаній. Це вже більше, ніж за весь минулий рік, який і так став рекордним. За прогнозами, до кінця 2025 року кількість відкритих антикорупційних справ може сягнути одного мільйона – проти 590 тисяч у 2024-му.
Проте масштаби кампанії не свідчать про її ефективність. Навпаки – вона дедалі більше нагадує полювання на «своїх» і зведення рахунків між фракціями партії. Коли під слідство потрапляє чиновник, під перевірку автоматично потрапляє і вся його бізнес-мережа, що часто призводить до арештів підприємців, які не мали жодного стосунку до хабарництва.
На місцевому рівні набув поширення феномен, який китайські журналісти назвали «глибоководною риболовлею». Суть його полягає в тому, що антикорупційні органи однієї адміністрації розслідують справи бізнесменів з іншої. Якщо знаходять «порушення», майно компанії конфіскують, а вилучені кошти поповнюють бюджет тієї адміністрації, яка проводила розслідування. Таким чином, боротьба з корупцією перетворюється на джерело корупційних доходів для самих чиновників.
Масові переслідування терор бізнесу
За офіційними звітами, минулого року в Китаї антикорупційні органи покарали 60 000 осіб у фармацевтичній сфері та 17 000 у фінансовому секторі. Але справжні масштаби невідомі, адже більшість справ не потрапляють у публічний простір.
Ще одним засобом контролю є «кредитний чорний список» (credit blacklist). Потрапляння до нього означає фактичне соціальне вигнання: заборона на користування банківськими послугами, бронювання авіаквитків чи швидкісних поїздів, а подекуди – навіть неможливість орендувати житло. У 2025 році до цього списку внесено понад 200 000 осіб, значна частина з них – підприємці.
Не дивно, що в атмосфері постійного страху й невизначеності зростає кількість самогубств серед бізнесменів. Лише цього року відомо про п’ять гучних випадків, коли керівники великих компаній наклали на себе руки, не витримавши тиску.
Політична доцільність замість справедливості
Фактично система Лючжі – це аналог радянського НКВД і інструмент примусу до лояльності. Вона дозволяє владі демонструвати показну «боротьбу з корупцією», але справжньою її метою є контроль над суспільством і економікою, особливо в умовах економічного спаду, мілітаризації та підготовки до потенційної війни.
Кожне нове «викриття» служить сигналом: у Китаї ніхто не захищений від репресій, особливо, якщо не має високих покровителів у партійній верхівці.
Так звана «боротьба з корупцією» в Китаї є не що інше, як війна одних злодіїв проти інших. Вона ведеться брутальними методами, які нівелюють не лише права людини, а й саму ідею справедливості. Система, покликана нібито очищувати державу, перетворилася на механізм збагачення бюрократів.
У такій моделі невинні люди можуть стати жертвами без суду й слідства, а справжні корупціонери – піднятися ще вище у владній ієрархії. Під гаслом «боротьби з хабарниками» Китай фактично побудував державу страху, де корупція не зникає, а лише змінює обличчя – стаючи привілеєм верхівки диктаторського режиму.
Залишити відповідь