Соціальні мережі дедалі більше перетворюються на середовище, де поряд із корисним контентом активно процвітає індустрія обману. Інфоаферисти, псевдоексперти та «духовні наставники» збирають сотні тисяч і мільйони підписників, продаючи не знання чи навички, а ілюзію швидкого успіху, легких грошей і простих відповідей на складні життєві питання.
Від грошових медитацій і «енергетичних практик» до сумнівних інвестиційних порад і відверто токсичних ідей – цей контент має спільну основу. Він апелює до людського бажання отримати результат без зусиль і перекладає відповідальність за невдачі на зовнішні обставини.
Бізнес на довірі та відчаї
Показовим прикладом є діяльність блогерів, які продають курси «успішного успіху» під виглядом духовного розвитку. За повідомленнями української преси, однією з таких фігур стала Богдана Гончарук, яка позиціонує себе як «духовний мільйонер» і обіцяє фінансове зростання через медитації та спеціальні практики. Блогерка нещодавно потрапила в центр скандалів та розслідувань з приводу ухилення під сплати податків та продажу курсів, які крім боргів нічого клієнтам не дають. Її основною аудиторією стали жінки в декреті – соціально вразлива група, яка часто шукає можливості додаткового заробітку. Курси можуть коштувати від сотень до тисяч євро, а за відсутності грошей клієнтам прямо радять брати кредити.
Попри гучні заяви про «виховання десятків мільйонерок», у відкритому доступі немає підтверджених історій успіху. Натомість в мережі багато скарг клієнтів, що на цих курсах нема конкретики та розбору реальних кейсів.
Проблема не обмежується лише фінансовими втратами. Частина таких блогерів транслює сумнівні або відверто небезпечні меседжі: знецінення освіти, ідею «легких шляхів» та навіть елементи російської пропаганди.
Окрім банального викачування грошей за інфосміття з клієнтів, багато інстагуринь несвідомо чи спеціально просувають своїй численній аудиторії російські наративи про війну, погану Українську державу, непотрібність навчання. Йдеться про риторику на кшталт «не все так однозначно» щодо війни, уникання підтримки України або співпрацю з аудиторією та клієнтами з Росії та Білорусі. Іноді це виглядає як прагматичний розрахунок на розширення ринку, іноді – як свідома позиція. При цьому вони активно виводять гроші за брудними схемами. У будь-якому разі результат один: велика аудиторія отримує викривлену картину реальності.
Привіт від Аннунаків: від езотерики до онлайн-шахрайства
Окремий сегмент становить так званий ченнелінг – практика «спілкування з вищими силами». Ченнелінг (від channel – канал) – це процес встановлення зв’язку з Вищим Розумом (тут псевдогуру обирають свого інформатора: від Миколая Чудотворця до зелених чоловічків з Сіріуса, Аннунаків, Будди або усіх по черзі). У сучасному цифровому форматі це перетворилося на ще один інструмент монетизації.
«Контакти» з вигаданими сутностями – від релігійних постатей до інопланетян – продаються як унікальне джерело знань. Ченнелери стверджують, що підключаються до безмежного сховища інформації та передають його послання.
З точки зору психології, це може бути результатом самогіпнозу або серйозних психічних розладів. З наукової точки зору такі явища можуть пояснюватися самонавіюванням або психологічними станами, але на практиці часто йдеться про звичайне шахрайство.
При цьому через такі «пророцтва» нерідко поширюються дезінформаційні наративи. Окрім викачування коштів за псевдопослання від «вищих сил», ченнелери також просувають російське ІПСО та пропаганду під соусом пророцтв та послань. Так, восени 2025 року навколо блогерки-мільйонниці Тетяни Коряк (Корячка), та тарологині Юлії Левченко розгорівся гучний скандал. У спільному ролику тарологиня нібито “пророкувала”, що “частина України, зокрема Одеська, Харківська та Миколаївська області, може опинитися під контролем ворога”. Скандали навколо блогерів і тарологів, показують, як легко страх і невизначеність можна використати для впливу на масову аудиторію.
Якщо раніше подібні практики існували на периферії – у вигляді оголошень чи «сарафанного радіо» – сьогодні вони отримали потужний інструмент масштабування. Соцмережі дозволяють швидко набирати аудиторію, створювати ефект довіри та монетизувати його.
Шляхом просування російських наративів про війну, сприяння магічному мисленню, заперечення важливості навчання, саморозвитку та пропагування «легких шляхів» – блогери-шахраї просто руйнують психіку мільйонів українців.
Що не так з «духовними» блогерами успішного успіху?
Окрім безпосередньої небезпеки для гаманців підписників, інфошахраї завдають менш очевидної, але не менш важливої шкоди:
- 1. Гроші, витрачені на інфошахраїв можна було витратити на навчання, підвищення квафілікації (результат – можливість отримати кращу роботу, українська економіка отримала б кращі кадри). Або – на донати на армію, чи купувати українське, щоб підтримати наших виробників.
- 2. Формується звичка до магічного мислення. Люди втрачають здатність аналізувати інформацію, стають більш вразливими до маніпуляцій – як комерційних, так і політичних. Як наслідок – більше довіри до ворожок, продавців успішного успіху, аферистів. Більше грошей на ці афери. Людьми легше маніпулювати (вибори, російське ІПСО і тд).
- 3. Негативний вплив на формування особистості в молоді: не працюй, не вчися, зневажай інших, будь нахабним.
- 4. Дехто з підписників бере приклад і також стає інфошахраями.
- 5. Психологічні наслідки: постійне порівняння себе з «успішними» блогерами призводить до зниження самооцінки, тривожності та депресивних станів.
У результаті формується ціла екосистема, де: фейковий успіх продається як норма, критичне мислення знецінюється, маніпуляції стають частиною контенту.
Замість висновків
Інфошахрайство в Україні стало масовим явищем, а не маргінальною практикою. І саме соцмережі дали йому масштаб і легітимність в очах аудиторії. Основний інструмент інфошахраїв – маніпуляція емоціями та бажанням швидкого результату. Саме це робить такі схеми особливо ефективними. Проблема виходить за межі грошей: йдеться про вплив на мислення, цінності та інформаційну безпеку. Магічне мислення – ключовий фактор вразливості. Чим слабше критичне мислення, тим легше такою аудиторією маніпулювати.
У підсумку, інфошахраї продають не просто «курси» чи «практики» – вони продають ілюзію контролю над життям. І чим більше людей у це вірять, тим сильнішою стає індустрія, що живиться довірою, страхами та надіями.
Протидія цьому загрозливу явищу, яке намагаються не помічати, потребує системного підходу. І тут загальний рівень освіти громадян, медіаграмотність і відповідальність інформаційних платформ є не менш важливими, ніж юридичні механізми.
Залишити відповідь