Вибух на 4-му енергоблоці Чорнобильської АЕС став найбільшою техногенною катастрофою XX століття, наслідки якої відчуваються й досі. Причини аварії остаточно не встановлені: серед ключових версій — конструктивні недоліки реактора та помилки персоналу. Радянська влада тривалий час приховувала масштаби трагедії, що призвело до додаткових жертв і неконтрольованого радіаційного впливу на населення.
У 2016 році над зруйнованим реактором звели новий безпечний конфайнмент — захисну споруду у вигляді арки, яка накрила старий саркофаг і має стримувати поширення радіоактивних речовин. Проєкт розрахований на щонайменше 100 років експлуатації та дозволяє проводити роботи всередині об’єкта з меншим ризиком для персоналу, йдеться у матеріалі від Суспільне.
Втім, у ніч на 14 лютого 2025 року російський ударний безпілотник пошкодив дах «Арки». Унаслідок цього постраждала зовнішня оболонка конфайнменту, що створило нові виклики для безпеки об’єкта. Станом на 2026 рік триває пошук технічних рішень для відновлення конструкції. Міжнародні партнери вже виділили близько 30 млн євро на першочергові роботи, тоді як загальна вартість ремонту може сягнути 500 млн євро. Завершення відновлення планується до 2030 року.
Основна функція конфайнменту — ізоляція радіоактивних матеріалів під старим об’єктом «Укриття». Його ефективність критично важлива як у штатному режимі, так і у випадку часткової руйнації старих конструкцій. Пошкодження «Арки» ставить під ризик довгострокову безпеку об’єкта та може мати екологічні наслідки у разі затягування ремонтів.
Після аварії у 1986 році пожежу на реакторі гасили протягом десяти днів, а до ліквідації наслідків залучили близько 600 тисяч людей. Більшість із них зазнали значного опромінення. Загалом радіаційного впливу зазнали мільйони людей, а Україна зіткнулася зі зростанням онкологічних та інших захворювань.
Радіоактивна хмара після вибуху швидко поширилася за межі СРСР, а евакуація населення із зони відчуження розпочалася лише через кілька днів. Місто Прип’ять було повністю виселене, а прилеглі території залишаються непридатними для постійного проживання.
Попри це, зона відчуження поступово перетворилася на унікальний природний заповідник. Тут відновлюються екосистеми, зокрема мешкають рідкісні тварини, такі як коні Пржевальського. Водночас територія залишається небезпечною через радіаційне забруднення та нові ризики, пов’язані з війною.
Залишити відповідь