Напередодні Всесвітнього дня свободи преси, який відзначають 3 травня, знову постає болюча тема — доля українських журналістів, незаконно ув’язнених Росією в окупованому Криму. Сьогодні щонайменше два десятки представників медіа залишаються за ґратами лише за те, що намагалися доносити правду про події на півострові.
Як пише Крим.Реалії, однією з них є Ірина Данилович — громадянська журналістка та медсестра, яку російська влада засудила до семи років ув’язнення. За словами її сестри, жінку фактично «цілеспрямовано доводять до смерті». У СІЗО їй тривалий час не надавали медичної допомоги при гострому отиті, внаслідок чого вона втратила слух на одне вухо. Попри це, належного лікування вона не отримує й досі.
Як наголошує Наріман Джелял, нині посол України в Туреччині та колишній політв’язень Кремля, за 12 років анексії Росія практично знищила незалежну журналістику в Криму. Після закриття медіа та переслідування професійних журналістів їхню роль почали виконувати звичайні громадяни — активісти та родичі політв’язнів.
Саме так виник феномен громадянської журналістики, який став ключовим джерелом інформації про обшуки, арешти та судові процеси. Проте така діяльність зробила цих людей мішенню для репресій.
Колишній політв’язень і журналіст Владислав Єсипенко підкреслює, що громадянські журналісти висвітлювали теми, які повністю ігноруються підконтрольними Кремлю медіа — від соціальних проблем до екологічних загроз та фальсифікацій на «виборах». Водночас саме вони найчастіше стають жертвами переслідувань.
За даними правозахисників, щонайменше 25 кримських журналістів зазнали репресій з боку Росії. Наразі 21 із них досі перебуває в ув’язненні. Серед них — Азіз Азізов, Ремзі Бекіров, Асан Ахтемов, Сервер Мустафаєв та інші.
Більшість із них — кримські татари. За словами Джеляла, така політика має історичне підґрунтя і пов’язана з недовірою та ворожістю російської влади до кримськотатарського народу, яка лише посилилася після окупації півострова.
Репресії мають системний характер: журналістів звинувачують у «тероризмі», «шпигунстві» чи участі в заборонених організаціях. Правозахисники ж наголошують, що ці справи є політично мотивованими.
Особливо тривожною залишається ситуація з цивільними бранцями. Як зазначає експертка Кримської правозахисної групи Ірина Сєдова, Росія практично не повертає цивільних у межах обмінів, що значно ускладнює процес звільнення журналістів.
Міжнародні організації неодноразово заявляли про тиск на незалежні медіа в Криму. Зокрема, Репортери без кордонів констатують: півострів фактично перетворився на «медіапустелю», де дозволена лише російська пропаганда.
Попри небезпеку, окремі журналісти продовжують працювати в окупації, ризикуючи свободою і життям. Їхня діяльність залишається одним із небагатьох джерел правди про ситуацію в Криму.
У день, коли світ говорить про свободу слова, Україна нагадує: десятки її журналістів досі перебувають у російських тюрмах — за право говорити правду.
Залишити відповідь