Старший сержант Сідий до повномасштабного вторгнення працював водієм — розвозив хліб по торгових точках. Після 24 лютого 2022 року його життя кардинально змінилося.
Про цо розповідає 5 Слобожанська бригада «Скіф» НГУ.
Того ранку він, як завжди, був за кермом.
«Я їхав на роботу, заїхав до Харкова близько четвертої ранку, стояв біля магазину — і почалися перші вибухи», — згадує Сідий.
Упродовж наступних місяців він продовжував свою справу. Поки місто здригалося від обстрілів, він доставляв хліб.
«Ми возили хліб на ринки та в магазини. Загроза життю була постійною. Бувало, роздаємо хліб — і починається обстріл. Лягали просто на землю, але нам щастило», — розповідає він.
У грудні 2022 року Сідий пішов до військкомату, а вже у січні 2023-го опинився в Серебрянському лісі. Його завдання — забезпечення піхоти. Це непомітна, але критично важлива робота, без якої фронт не протримається й доби.
«Саме там почався один із найважчих періодів служби. Я возив хлопцям боєприпаси, воду, їжу. Піхота без цього не воює», — каже гвардієць.
Не раз він потрапляв під ворожий вогонь.
«Одного разу ми поверталися з позицій під Кремінною і потрапили під удар КАБів. Іншим разом нас накрили «Гради». Був випадок, коли ми мінували поле вночі й втратили орієнтування. Нас помітили ворожі безпілотники типу «Mavic», і дві години по нас працювала 152-мм артилерія. Ми лежали в лісі, не піднімаючи голови, але завдання виконали — поле замінували», — згадує Сідий.
Він неодноразово був поруч зі смертю, втратив зятя і троюрідного брата, бачив, як після штурмів улітку 2023 року в стрій поверталося дедалі менше бійців. Попри постійні ризики, Сідий каже, що йому щастило обходитися без поранень.
Слобожанський «Скіф» розповідає про випадок, який став легендою в його підрозділі: «За 50 метрів від мене після прямого влучання палав танк, а мій старенький «ГАЗон» стояв поруч неушкоджений».
Сам гвардієць каже, що не хоче «гнівити Бога», адже за весь час не отримав навіть подряпини. Перед кожним виїздом читає «Отче наш» і думає про родину.
Сьогодні старший сержант Сідий служить у 5-й Слобожанській бригаді «Скіф». За його плечима — бої на Лиманському та Оріхівському напрямках, а також виконання завдань на Сумщині.
Для нього війна — це щоденна робота за кермом, де головне — вчасно доставити необхідне і зберегти життя побратимів. Його мотивація залишається незмінною — сім’я та держава. І поки він у дорозі, на позиціях знають — допомога дістанеться, попри обстріли.
Джерело: “Хроніки“
Новину створено за матеріалами сайту “Хроніки” в межах проєкту “Посилення голосу прифронтових медіа: Партнерство для розширення впливу”, який має на меті допомогти гіперлокальним ЗМІ розширити свою аудиторію та підвищити їхній вплив на інформаційний простір. Вся відповідальність за зміст та достовірність інформації лежить на редакції сайту “Хроніки“.
Дослідницько-аналітична група InfoLight.UA здійснює загальну перевірку матеріалів сайтів, які підтримується в рамках проєкту, та виключає з нього редакції, які свідомо поширюють неправдиву інформацію та російську пропаганду.
Залишити відповідь