У майже знищеній російськими обстрілами Костянтинівці на Донеччині досі залишаються жити від півтори до двох тисяч людей. Серед них — не лише літні мешканці, які відмовилися евакуюватися, а й чоловіки призовного віку, які побоялися виїжджати через страх мобілізації.

Про це, як пише OBOZ.UA, розповів офіцер 36-ї бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського з позивним «Сміян». За його словами, частина чоловіків фактично опинилася у пастці серед постійних бойових дій, обстрілів та руйнувань.

Військовий зазначив, що місто значною мірою перетворене на руїни, однак там досі залишаються люди. Частина літніх жителів не захотіла покидати свої домівки, пояснюючи це тим, що народилися у Костянтинівці й хочуть залишатися там до кінця. Водночас деякі чоловіки призовного віку не евакуювалися саме через побоювання мобілізації і тепер ховаються від війни в самому пеклі бойових дій.

За словами офіцера, евакуація з міста нині є надзвичайно складною навіть теоретично. Автомобільне сполучення у напрямку Олексієво-Дружківки практично відсутнє через постійні атаки російських дронів та артилерії. Вихід пішки також залишається смертельно небезпечним навіть для добре підготовлених військових, адже загроза чатуює буквально на кожному кроці.

Попри це, окремі мешканці все ж намагаються вибратися з міста, користуючись поганими погодними умовами, коли російським операторам FPV-дронів важче вести полювання.

Костянтинівка продовжує залишатися однією з найгарячіших точок Донеччини. Російська армія щодня завдає ударів по місту артилерією, реактивними системами залпового вогню, авіабомбами та безпілотниками, руйнуючи житлові будинки та інфраструктуру.

За словами військових, інтенсивність боїв останнім часом суттєво не змінилася — щодоби фіксують десятки бойових зіткнень. Окупанти намагаються знищувати логістику українських сил, завдаючи ударів по прилеглих населених пунктах і транспортних шляхах.

Місто, яке колись було великим промисловим центром Донеччини, сьогодні дедалі більше нагадує привид серед руїн і постійної небезпеки.

Автор: Пушкарьова Світлана

Залишити відповідь