Село Яблучне, розташоване в мальовничому куточку Охтирщини, колись було найбільшим селом району з населенням понад 1100 осіб. Нині тут зареєстровано близько 700 мешканців, серед яких 102 дитини. І це — без урахування внутрішньо переміщених осіб.
Попри воєнне сьогодення та життя у прикордонні Сумщини, культурне життя у селі не зникає. Навпаки — люди намагаються триматися за нього ще сильніше. Про те, як працює будинок культури у Яблучному, як зберігаються українські традиції та чим живе громада під час війни, розповіла директорка закладу Катерина Бурлака.
Від сільмагу — до сцени
Катерина Бурлака народилася і виросла у Яблучному. Після школи навчалася у Сумському технікумі роздрібної торгівлі та товаразнавства. Здавалося б, майбутнє мало бути пов’язане з торгівлею.
Ще школяркою вона із задоволенням відвідувала гуртки при місцевому будинку культури, однак тоді навіть не думала, що сцена стане справою її життя.
Після навчання жінка працювала у сільмазі, згодом — землеупорядником. Але душа все одно тягнулася до творчості.
— Щось не пішла в мене торгівля, — усміхається Катерина Василівна. — А у вільний час ми всією сім’єю ходили до будинку культури, займалися художньою самодіяльністю, брали участь у концертах. Сцена — це моє!
Омріяна робота почалася з 0,25 ставки
Справжній поворот у житті стався у 2006 році. Тоді жінка перебувала на обліку в центрі зайнятості, і її направили допомагати з ремонтом будинку культури.
Саме того будинку культури, де вона колись співала, репетирувала і проводила вечори.
— Після ремонту мені запропонували 0,25 ставки прибиральниці. І я одразу погодилася! — згадує вона.
Для когось це могла бути звичайна технічна робота. Але для Катерини — шанс бути ближче до сцени.
Вона вмикала апаратуру, допомагала записувати диски для виступів, поступово занурювалася у творчу роботу.
— Я була такою щасливою! — каже співрозмовниця.
Ведуча, художній керівник, директорка
Згодом Катерині Бурлаці довірили проводити заходи вже як ведучій. Вона виходила на сцену з мікрофоном, а не з прибиральним інвентарем.
У такому технічно-творчому режимі жінка працювала до 2014 року. А вже у 2015-му стала художнім керівником Яблучненського будинку культури.
У 2025 році попередня керівниця закладу Надія Сиротенко пішла на заслужений відпочинок, і Катерина Бурлака стала виконувачкою обов’язків директора.
13 січня 2026 року вона офіційно очолила будинок культури.
— Відповідальності стало значно більше, — говорить жінка. — Завгоспа немає, тому з багатьох господарських питань допомагає старостат.
Культура прикордоння під час війни
Сьогодні будинок культури у Яблучному працює в умовах війни та постійної небезпеки. Через ситуацію з безпекою вся гурткова робота переведена в онлайн-формат.
Втім, творчість не зупинилася.
У закладі діють шість клубних формувань:
- дитячий вокальний гурток;
- танцювальний;
- художнього читання;
- жіночий вокальний колектив;
- гурток вокального співу;
- гурток художнього читання.
Особливо пишаються у Яблучному жіночим колективом «Сузір’я».
До його складу входять шість учасниць віком від 49 до 58 років. Колектив виконує пісні акапельно та під фонограму.
— Баяніста у нас немає, але ми все одно співаємо, — каже Катерина Бурлака.
Волонтерство та допомога ЗСУ
Будинок культури у Яблучному став не лише творчим, а й волонтерським осередком.
Тут місцеві мешканці плетуть маскувальні сітки для українських військових.
— Нав’язуємо основи, потім заплітаємо, — розповідає директорка.
Також працівники закладу допомагають із благоустроєм села — прибирають території, підтримують порядок та чистоту.
Онлайн-концерти та душевні заходи
Попри дистанційний формат, працівники будинку культури продовжують організовувати тематичні заходи та творчі акції.
До Дня матері у Яблучному вшанували багатодітних матерів, які отримали звання «Мати-героїня».
Серед них — Раїса Червона, яка самостійно виховала п’ятьох дітей та дала їм вищу освіту.
Також у селі шанують Валентину Будник і Любов Олефіренко — жінок, чиї великі родини стали справжнім прикладом любові, праці та родинної єдності.
Не менш душевно у Яблучному відзначили і День вишиванки.
Працівники будинку культури написали:
«Вишиванка — мов мамина пісня, ніжна, щира, кольорова. У вишиванці — сила роду, тепло материнських рук і любов до рідної землі».
До свята колектив «Сузір’я» записав музичне привітання та пісню для жителів громади.
Пам’ять про Героїв України
Особливе місце у роботі будинку культури займають патріотичні заходи.
До Дня Героїв України у Яблучному вшанували пам’ять усіх, хто віддав життя за свободу держави.
— Герої не вмирають, поки живе пам’ять про них у наших серцях, — наголошують працівники культури.
Не самі у своїй роботі
У Яблучненського будинку культури — чимало творчих планів та ідей. І реалізовувати їх допомагає підтримка місцевої влади та Кириківської громади.
За кошти громади для закладу придбали кольоровий принтер, а також виділили фінансування на матеріали для облаштування навісу над центральним входом.
У закладі переконані: культура в прикордонні потрібна людям не менше, ніж хліб чи світло. Бо саме вона допомагає зберігати людяність, пам’ять і віру в майбутнє.
І дуже хочеться вірити, що ще не раз у Яблучному лунатимуть пісні під квітучими яблунями.
Джерело: “Ворскла1930“
Новину створено за матеріалами сайту “Ворскла1930” в межах проєкту “Посилення голосу прифронтових медіа: Партнерство для розширення впливу”, який має на меті допомогти гіперлокальним ЗМІ розширити свою аудиторію та підвищити їхній вплив на інформаційний простір. Вся відповідальність за зміст та достовірність інформації лежить на редакції сайту “Ворскла1930“.
Дослідницько-аналітична група InfoLight.UA здійснює загальну перевірку матеріалів сайтів, які підтримується в рамках проєкту, та виключає з нього редакції, які свідомо поширюють неправдиву інформацію та російську пропаганду.
Залишити відповідь