Російська пропаганда продовжує працювати у звичному режимі – вигадувати перемоги там, де їх немає, та перебільшувати проблеми України. Особливо активно хвиля нових фейків поширюється напередодні символічних дат та на тлі затягування війни, яка дедалі болючіше б’є по самій Росії. Кремлю дедалі важче підтримувати міф серед росіян, які все більше втомлюються від війни, що Україна ось-ось програє, а російська перемога вже нібито за рогом.
Насправді ж російські пропагандистські меседжі не витримують навіть поверхневої перевірки фактів. Черговими прикладами стали фейки про нібито захоплення Костянтинівки та про буцімто критичний дефіцит коштів для української армії.
«Костянтинівка наша»: як російська пропаганда видає бажане за дійсне
До так званого «Дня Росії» російські пропагандистські ресурси почали масово поширювати повідомлення про те, що Костянтинівка вже нібито перейшла під контроль російських військ. У публікаціях стверджувалося, що українська влада приховує реальний стан справ, а місто фактично вже захоплене. Подібні заяви супроводжувалися традиційною риторикою про «неминучий крах української оборони» та «успішний наступ російської армії». Однак реальна ситуація на фронті виглядає зовсім інакше.
Проте, згідно з оцінками американського Інституту вивчення війни (ISW), російські війська справді ведуть активні наступальні дії на Костянтинівському напрямку та досягли окремих тактичних успіхів. Але місто залишається під контролем України.
Опубліковані ISW карти свідчать, що російські сили намагаються просуватися до міста з північного сходу та південного заходу, створюючи загрозу часткового охоплення окремих районів. Водночас аналітики наголошують: російським військам не вдалося захопити залізничний вокзал Костянтинівки, а українські підрозділи продовжують контратакувати та відновлювати втрачені позиції.
Військовий оглядач Костянтин Машовець повідомляв, що російська тактична група «Бахмут» намагалася просунутися через район Ступочок та Новодмитрівки до північно-східних околиць міста, тоді як група «Дзержинськ» (Торецьк) атакувала з південного напрямку.
За оцінкою ISW, між окремими російськими штурмовими групами залишається приблизно два кілометри, що свідчить про спробу створення оперативного тиску на місто. Але це аж ніяк не означає його захоплення. Більше того, кампанія із захоплення Костянтинівки триває ще з літа 2025 року. Російське командування навіть встановлювало дедлайн – взяти місто до травня 2026 року. Цей план провалився попри перекидання додаткових резервів, бронетехніки та значні втрати особового складу.
Аналітики ISW прогнозують, що російські війська можуть і надалі досягати локальних тактичних просувань, однак наразі немає ознак того, що вони здатні прорвати всю українську оборонну систему Донбасу.
Подібні фейки не є чимось новим. Російська влада роками звітує про успіхи раніше, ніж вони відбуваються в реальності. Відомі випадки, коли навіть Путіну доповідали про нібито захоплення населених пунктів, які насправді продовжували контролюватися українськими силами. У результаті російська пропаганда дедалі частіше починає підміняти реальність власними фантазіями навіть для своїх творців.
«У ЗСУ закінчуються гроші»: вигадка російської пропаганди
Ще один новий російський фейк стосується фінансування української армії. Російські ресурси почали поширювати повідомлення про нібито величезний дефіцит коштів у Збройних силах України. У пропагандистських публікаціях стверджується, що в українському бюджеті бракує 150 мільярдів гривень для армії, а на підвищення зарплат військовим потрібно ще 120 мільярдів. Звідси робиться висновок, що Українська держава нібито не зможе виплачувати гроші військовослужбовцям.
Насправді ця інформація є маніпуляцією. Прем’єр-міністерка Юлія Свириденко ініціювала бюджетні зміни та поправки, пов’язані з додатковим фінансуванням оборонного сектору. Але йдеться не про відсутність коштів для армії, а про подальше збільшення оборонних видатків та перегляд окремих бюджетних програм.
Верховна Рада вже схвалила рекордне фінансування сектору безпеки та оборони. Загальний обсяг видатків на оборону у 2026 році становить близько 4,4 трильйона гривень – найбільшу суму за весь період незалежності України.
Окремі зміни до бюджету не містять прямих статей щодо підвищення зарплат військовослужбовцям, оскільки відповідний перерозподіл ресурсів має здійснювати Міністерство оборони у межах власного кошторису. Це звичайна бюджетна процедура, яка жодним чином не свідчить про відсутність грошей. Навпаки, українська влада продовжує працювати над збільшенням виплат військовим. Також було анонсовано суттєве збільшення винагороди за участь у бойових діях, досвід та ефективність виконання завдань.
Президент Володимир Зеленський повідомляв про впровадження спеціальних контрактів для піхотинців із виплатами від 250 до 400 тисяч гривень залежно від характеру виконуваних бойових завдань.
Але будь-які російські вигадки про кризу фінансування ЗСУ розбиваються об міжнародний фактор. Україна сьогодні має безпрецедентний рівень підтримки з боку країн ЄС. Європейські країни чудово розуміють, що українська армія стримує найбільшу військову загрозу для континенту і цим захищає мир та розвиток Європи. Тож Україна без грошей не залишиться.
Російські твердження про те, що Україна нібито залишиться без коштів на оборону, виглядають відірваними від реальності. Безпека України давно стала питанням безпеки всієї Європи. Для європейських держав життєво необхідно підтримувати українську оборону сьогодні, аніж завтра витрачати незрівнянно більші ресурси на стримування російської агресії вже на власних кордонах.
Адже якщо Україна не матиме грошей на зарплати ЗСУ – завтра російські війська вторгатимуться в Польщу і в Балтію та завдаватимуть ударів по континентальній Європі. Тому гроші на оборону в України будуть. Бо тепер – це спільна європейська проблема.
Російські фейки про те, що Україні нібито не вистачить грошей на війну – це наративи для підтримки падаючого бойового духу росіян, яких Путін втягнув у виснажливу війну з мільйоном російських жертв, з якої не здатен вибратися. Саме тому російська пропаганда намагається заспокоювати населення не реальними успіхами, а інформаційними конструкціями про «майбутню перемогу», яка постійно відкладається.
Залишити відповідь