У цифрову епоху боротьба точиться не лише за території, ресурси чи політичний вплив. Одним із головних полів битви стала людська свідомість. Іноді для перемоги достатньо не переконати людину в певній думці, а просто змусити її сумніватися в усьому.

Криза довіри як глобальна проблема

Щодня ми переглядаємо десятки новин, сотні повідомлень і тисячі заголовків. Нам здається, що ми самостійно обираємо джерела інформації та формуємо власну думку. Але чи справді це так?

Новини супроводжують людину постійно: у смартфоні, соціальних мережах, месенджерах, на відеоплатформах та інформаційних сайтах. Водночас інформаційний простір давно перестав бути лише інструментом передачі фактів. Сьогодні він став середовищем, через яке можна впливати на настрої суспільства, політичні рішення та навіть економічні процеси.

Наслідком цього стала помітна криза довіри. За даними Reuters Institute, рівень довіри до новин у світі тримається приблизно на позначці 40 %. Це означає, що більшість людей або сумнівається в достовірності інформації, або не впевнена в тому, кому можна вірити.

Сучасні інформаційні кампанії часто не ставлять за мету переконати аудиторію в певній версії подій. Іноді достатньо створити кілька взаємовиключних версій однієї історії. Коли людина бачить суперечливі пояснення тих самих подій, вона починає втрачати впевненість не лише в конкретній новині, а й у можливості взагалі встановити правду. Часто достатньо вирвати факт із контексту, змістити акценти або багаторазово повторювати одну й ту саму тезу через різні джерела.

Соціальні мережі працюють за принципом персоналізації – тобто підлаштовуються під наші смаки та світогляд. Але не слід вважати, що вони його не змінюють. Алгоритми аналізують поведінку користувача та намагаються показувати йому контент, який викликає найбільшу реакцію. Якщо людина частіше читає тривожні новини або активно реагує на конфліктні теми, система починає пропонувати ще більше схожого контенту. У результаті формується своєрідна інформаційна бульбашка.

Поступово користувач починає сприймати цей відфільтрований потік як об’єктивну картину світу. Насправді ж він бачить лише ту частину інформації, яку алгоритм вважає найбільш цікавою саме для нього. Саме тому двоє людей, які живуть в одній країні та користуються одними й тими самими платформами, можуть мати абсолютно різне уявлення про реальність.

Штучний інтелект  та ботоферми відкривають новий рівень маніпуляцій

Ще глибшою стає проблема сприйняття реальності через медіа в умовах впливу інструментів Штучного інтелекту в світі інформації.

Сьогодні користувач може натрапити на матеріал, який виглядає як професійна журналістська стаття: має логічну структуру, посилання на джерела та переконливий стиль викладу. Проте такий текст може бути повністю або частково створений штучним інтелектом. Особливість сучасних маніпуляцій полягає в тому, що вони часто поєднують реальні факти з вигаданими деталями. Завдяки цьому недостовірна інформація виглядає переконливою і значно складніше піддається перевірці.

У звіті Freedom House зазначається, що технології штучного інтелекту вже використовуються для інформаційного впливу під час виборів у різних країнах, зокрема в Румунії. Проблема посилюється тим, що створення такого контенту стає дедалі дешевшим. Один інструмент здатний за лічені хвилини генерувати десятки текстів, зображень чи відео, які зовні майже не відрізняються від справжніх.

Сучасні інформаційні кампанії дедалі частіше використовують автоматизовані інструменти поширення контенту. Йдеться про так званих ботів та імпосторів – фальшиві акаунти, які видають себе за реальних людей. Вони можуть автоматично коментувати публікації, поширювати повідомлення та створювати видимість масової підтримки певної позиції.

В рамках цього механізму спочатку штучно створюється інформаційний імпульс за допомогою ботів. Потім до обговорення долучаються реальні користувачі, які починають коментувати та поширювати повідомлення. Алгоритми соціальних мереж сприймають це як ознаку популярності та демонструють контент ще ширшій аудиторії.

У підсумку навіть невелика інформаційна кампанія може виглядати як масштабний суспільний рух.

Чому навіть спростування не завжди допомагають

І якщо люди масово вже побачили цю хвилю повідомлень, то спростувати фейки буває не простою справою. Особливість людської психології полягає в тому, що перше враження зазвичай запам’ятовується сильніше за подальші уточнення. Дослідження когнітивних процесів показують: навіть після появи переконливих спростувань багато людей продовжують пам’ятати початкову версію подій. Саме тому неправдива інформація часто залишає слід навіть після її викриття.

А оскільки ми живемо в епоху постправди – кожен вірить в те, що більше подобається, фейки стають підкріплені найсильнішою аргументацією – вірою. Люди схильні довіряти тим повідомленням, які відповідають їхнім уже сформованим переконанням, і критичніше ставитися до фактів, що їм суперечать. Через це навіть бездоганно перевірена інформація не завжди здатна змінити думку людини.

Метою багатьох інформаційних операцій уже є не переконання, а створення хаосу, сумнівів і недовіри. Людина, яка не впевнена в жодному джерелі, стає значно вразливішою до подальших маніпуляцій.

У цих умовах критичне мислення, перевірка джерел та вміння аналізувати інформацію перетворюються не просто на корисні навички, а на необхідну умову безпечного існування в цифровому світі. Адже в епоху надлишку інформації найбільшою цінністю стає не новинна інформація, а здатність відрізняти правду від майстерно замаскованої маніпуляції.

Автор: Майданюк Валерій