В українському сегменті соціальних мереж набирає обертів чергова хвиля ворожих інформаційно-психологічних операцій. Цього разу російські технології дезінформації випробували новий сюжет: нібито військово-політичне керівництво країни планує повністю утилізувати чоловіче населення на фронті, а порожні робочі місця та міста віддати мігрантам із Південної Азії та Африки. На тлі важкої війни, втоми від мобілізації та гострих соціальних дискусій ця вигадка знаходить свій відгук. Проте за фасадом тривожних постулатів ховається класична деструктивна конспірологія, покликана розколоти суспільство зсередини.
Анатомія фейку: як Кремль конструює міф про «заміщення»
«Українців винищать, а землю заселять мігрантами» – останніми місяцями ворожі анонімні фейсбук-акаунти, телеграм-канали та ботоферми активно тиражують інформацію, у якій йдеться про залучення 1,3 мільйона іноземних фахівців задля заміни українців, які мають бронь від призову. Пропагандисти переконують: «Іноземні фахівці повинні замінити чоловіків, які мають бронь від залучення до війська. Звичайно, залучення людських залишків (це слово вже мало б насторожити читачів – ред) до війська відбудеться не в один момент – іноземні фахівці будуть замінювати чоловіків у тилу поступово, протягом 1-2 років. Тому у кожного буде час підготуватися» – пишуть російські іпсошники.
Російська пропаганда переконує, що українців нібито свідомо відправляють на передову в рамках «спланованого геноциду та заміни населення». Подібні наративи є лише адаптацією відомої західної конспірологічної теорії «великого заміщення», яку пропагандисти пристосували до українських реалій.
Абсурдність таких тез розбивається об просту економічну та військову логіку. Будь-яка держава, яка веде тотальну оборонну війну, зацікавлена в збереженні власного людського капіталу та збереженні стабільності тилу. Жодна іноземна робоча сила не здатна компенсувати втрату висококваліфікованого місцевого населення чи забезпечити функціонування оборонно-промислового комплексу.
На чому паразитує дезінформація: реальні болі та тригери
Російські інформаційні атаки не виникають у порожнечі. Вони ефективні саме тому, що спекулюють на наявних внутрішніх проблемах суспільства. На жаль ворог спекулює на реальних тригерах та болючих моментах, які не завжди адекватно сприймаються пересічними українцями. Корупційні скандали, несправедливість під час мобілізаційних заходів, коли основний тягар часто лягає на бідних жителів сільської місцевості, серед еліти дуже мало українських патріотів, недостатня прозорість дій влади створюють сприятливий ґрунт для недовіри. Але це не означає підтвердження російської пропаганди. А радше це –свідчення, що тривалий час ані виборці, ані держава не приділяли уваги національному патріотизму.
Ворог витончено грає на етнічних та соціальних картинах світосприйняття. Вкидаються тези про «наживання еліт на війні», маніпуляції щодо етнічного походження окремих урядовців чи військових командирів. Це поглиблює недовіру до влади, яку російські пропагандисти та частина українців називають етнічно чужою Україні. Активно використовується теза про велику кількість осіб іншої національності серед олігархів та політиків в Україні. Частина українців болісно сприймають наявність не етнічних українців у політичному та військовому керівництві. Частиною цієї пропагандистської конспіративної теорії став міф нібито «етнічний росіянин Сирський винищує українців у кривавих штурмах, «безглуздій Курській операції» та створив штрафбати, для винищення українців».
Російські дезінформатори намагаються переконати українців, що їхнім головним ворогом є власне керівництво, а не загарбники з РФ. Це стандартна техніка підриву цивільно-військового єдності, де об’єктивні недоліки державної системи видаються за свідомий план знищення власного народу.
Історична реальність: боротьба гартує, а окупація вбиває
Твердження про те, що мобілізація та захист Батьківщини призведуть до зникнення нації, суперечать фактам світової історії. Жоден народ у світі не зник через те, що чинив запеклий опір агресору. Досвід Фінляндії, Японії, Німеччини чи Ізраїлю свідчить про зворотне: саме збройна боротьба за власне існування мобілізує внутрішній потенціал, кристалізує національну ідентичність і створює потужний клас ветеранів, які стають рушійною силою розвитку держави.
Нації гинуть не в боях за свободу, а в окупації – через репресії, депортації, примусову асиміляцію та втрату власної держави. Окрім того, попри всі труднощі, армія для багатьох громадян стає новим соціальним ліфтом, а ветеранські спільноти після закінчення бойових дій сформують найвпливовіший осередковий актив суспільства.
До того ж, влада б не випускала українську молодь юнаків за кордон, якби хотіла винищення української нації.
Демографія та іноземний досвід: де закінчується фейк і починається політика
Спроби залучення іноземних працівників є поширеним економічним інструментом для багатьох країн, що переживають демографічні трансформації. З подібними викликами стикаються і націоналістичні Польща, і Угорщина, і держави Перської затоки, проте ніхто не звинувачує їхні уряди у планах свідомого знищення власного корінного населення.
В Україні є процеси та явища, які потребують негайної реакції та виправлення з боку суспільства. Це і дієве національно патріотичне виховання нації, підвищена відповідальність еліт – в тому числі й участю у війні та обороні народу, який вони очолюють, і справедлива реформа мобілізації. І продумана демографічна політика, яка має спиратися не на невдалий досвід ЄС, де мігранти не асимілювалися, а стали джерелом соціальної нестабільності, а насамперед на повернення на Батьківщину мільйонів українців з-за кордону.
Але точно не слід вірити у абсурдні російські вигадки. Конспірологічні теорії про «заміщення українців мігрантами» є цілеспрямованою інформаційною атакою ворога, покликаною посіяти паніку, підірвати мобілізаційні процеси та спровокувати внутрішній конфлікт. Вони не покликані нам допомогти. А створені щоб Україну послабити, розколоти і зламати.