За кілька місяців до старту опалювального сезону Україна знову входить у нього в умовах війни — під ударами по енергетиці й ЖКГ та на тлі виснажених ресурсів. 13 серпня в «Інтерфакс-Україна» відбулася публічна дискусія «Зима близько: чи готові держава та суспільство?», організована Українським безпековим клубом у партнерстві з «Громадсько-військовим рухом» за підтримки Фонду Ганнса Зайделя в Україні. Аналітики, представники міської влади та експерти з енергетики й ЖКГ спробували дати відповідь: чи витримають громади ще одну важку зиму.
Готуватися до гіршого, а не сподіватися на краще
Керівник дослідницько-аналітичної групи InfoLight.UA Юрій Гончаренко, який модерував дискусію, наголосив: підготовку варто починати саме з найгіршого сценарію — без паніки, але з реалістичним плануванням. Окремо він підкреслив роль інформаційної прозорості: якщо влада мовчить про реальний стан справ, порожнечу заповнюють чутки й ворожа пропаганда. За його словами, інформаційна стійкість сьогодні настільки ж критична, як генератори та запаси палива.
Громади — сам на сам із загрозою
Голова ГВР Олексій Івашин попередив, що часу лишається обмаль, а удари по енергетичній, газовій і комунальній інфраструктурі триватимуть. Ключове питання — чи здатна громада діяти як єдиний організм, координуючи комунальників, рятувальників, волонтерів і владу. Саме на це спрямований проєкт «Зима. Місто вистоїть».
Координатор проєкту на Полтавщині Віталій Мірошниченко звернув увагу на нерівномірність готовності: Київ — у кращому становищі, тоді як обласні центри мають менший запас міцності. За офіційними заявами Міненерго, цю зиму називають найважчою за весь період повномасштабної війни. Особливо вразливі прифронтові Полтавська, Харківська та Сумська області, де під ударами опиняється паливна інфраструктура — а отже й робота комунальної техніки.
Експерт із ЖКГ Андрій Саук змістив фокус на мешканців багатоповерхівок: роками недофінансована галузь потребує не лише державних рішень, а й самоорганізації співвласників — перевірки комунікацій, об’єднання зусиль у будинках. Водночас він застеріг від надмірної відкритості щодо слабких місць інфраструктури, аби не полегшувати роботу ворогу.
Кадровий дефіцит і бюрократія
Перший заступник міського голови Львова Андрій Москаленко вказав на дефіцит фахівців теплоенерго й водоканалів та на бюрократичні перепони — зокрема постанову Кабміну №1512, яка може затягувати коригування інфраструктурних проєктів на місяці.
В.о. міського голови Полтави Катерина Ямщикова розповіла про конкретні кроки: 159 млн грн на аварійні колектори й перепідключення насосних станцій, газові генератори для критичних об’єктів, понад 18 млн грн на автономність шкіл, які водночас мають лишатися місцями офлайн-навчання, а не перетворюватися виключно на пункти незламності.
Прифронтові громади: інша логіка виживання
Секретар Лозівської міської ради Юрій Кушнір описав ситуацію громади за 80 км від фронту: постійні удари по інфраструктурі, фінансово виснажені теплопостачальні підприємства та невизначений статус транзитного центру для понад 51 тисячі ВПО, які пройшли через громаду.
Питання пріоритетів, а не лише грошей
Депутат Черкаської міської ради Сергій Шмиголь поставив під сумнів ефективність використання наявних коштів у тилових громадах, навівши приклади невикористаних донорських генераторів. Енергетичний експерт Андріян Прокіп додав стриманого оптимізму: резерви гнучкості енергосистеми вичерпані, але розподілена генерація й захист об’єктів рік у рік зміцнюються. Водночас він розкритикував ідею масового переходу міст на дрова як нереалістичну для багатоповерхової забудови.
Заступник голови Ромаданівської ТГ Олег Хижа нагадав, що й сільські громади мають обмежені ресурси й не зможуть масово прийняти мешканців міст у разі кризи — тому потребують окремої підтримки держави та донорів.
Системність замість героїзму
Учасники дискусії окреслили спільні пріоритети — децентралізація енергетики, захист критичної інфраструктури, паливні резерви, автономність водопостачання, збереження кадрів у ЖКГ, раціональне бюджетування та ефективна співпраця з донорами. Головний меседж дискусії: справжня готовність вимірюється не звітами, а здатністю конкретного будинку, підприємства чи громади продовжувати працювати тоді, коли централізована система дає збій.