Коли не виходить перемогти українських військових зброєю, Кремль запускає проти них брехню, фальшиві відео та вигадані звинувачення. Українських захисників намагаються виставити катами, злочинцями й ворогами власного народу, приписуючи їм те, що насправді є частиною російських методів ведення війни. Це не поодинокі фейки, а цілеспрямована кампанія з дискредитації ЗСУ. І що переконливіше українська армія чинить опір на фронті, то активніше Росія намагається знищити її репутацію в тилу та за кордоном.
«Військовий у ямі»: як працює відеофейк
Один із прикладів такої кампанії – відео з нібито військовослужбовцем 116-ї бригади ЗСУ, якого, за твердженнями авторів дописів, командування помістило в яму. Спочатку поширювалася версія, що чоловіка начебто покарали за відмову виконувати накази. Згодом у соціальних мережах почали з’являтися нові подробиці: нібито військового утримували в ямі через небажання надати PIN-код банківської картки.
Такі історії розраховані на емоційну реакцію. Вони зачіпають чутливі для суспільства теми: ставлення до військовослужбовців, зловживання командирів, примус і фінансову експлуатацію людей у війську. Пропагандистам важливо не просто поширити неправдиву інформацію, а створити враження, що подібні випадки є системною практикою в українській армії.
Однак перевірка самого відео виявила ознаки цифрової підробки. За допомогою інструмента DeepFake-O-Meter було встановлено розсинхронізацію між рухом губ людини та звуковою доріжкою. Це вказує на те, що аудіо накладене окремо, а рух губ змінений. Ідеться не про достовірний запис події, а про deepfake, створений для імітації реального свідчення.
Тут важливо звернути увагу на сам механізм маніпуляції. Спочатку аудиторії пропонують емоційну історію, яка нібито підтверджується відео. Потім до неї додають нові подробиці, що роблять звинувачення ще обурливішими. У результаті люди обговорюють уже не достовірність запису, а вигадані обставини події. Саме цього й домагаються автори фейку.
Іранський телеканал і вигадана погроза Європі
Інший приклад демонструє, як пропагандисти використовують авторитет реальних медіа для поширення неправдивих повідомлень. У соціальних мережах з’явилося відео, яке видавали за сюжет іранського державного телеканалу IRINN. У ньому нібито лунали погрози завдати ударів по європейських містах, зокрема українських, у разі атак США на Іран.
Проте перевірка показала, що телеканал не випускав такого сюжету. Інструмент SynthID у Google Gemini визначив ознаки редагування зображення. Додаткову перевірку провели за допомогою архіву Wayback Machine, зіставивши підроблене відео з оригінальним ефіром IRINN від 3 листопада 2026 року.
З’ясувалося, що автори фейку використали реальні кадри телеканалу, наклали на них його графічну плашку, змінили зображення карти та додали інший зміст. Насправді в оригінальному ефірі ведуча розповідала про перехоплення та знищення американських безпілотників поблизу Ормузької протоки. Жодних погроз бомбардувати європейські міста в цьому сюжеті не було.
Цей випадок особливо показовий, адже пропагандисти не створювали відео з нуля. Вони взяли справжній телевізійний матеріал і використали його як основу для фальсифікації. Такий підхід значно ускладнює розпізнавання підробки для пересічного користувача: знайомий логотип, реальна студія та професійна картинка створюють ілюзію достовірності. Але справжня телевізійна графіка ще не означає, що канал справді повідомляв те, що йому приписують.
«Азов» і вигаданий розстріл жінки
Ще один фейк, який поширюється в соціальних мережах, побудований на особливо жорстокому сюжеті. На відео нібито військовослужбовці батальйону «Азов» розстрілюють молоду жінку зі зв’язаними за спиною руками, після чого ховають її в масовій могилі поряд з іншими загиблими військовими.
Звинувачення українських захисників у розстрілах цивільних і масових похованнях – один із найтоксичніших інструментів російської пропаганди. Такі повідомлення мають викликати не просто обурення, а моральне відторгнення від української армії. Розрахунок робиться на те, що шокуючі кадри поширюватимуть без перевірки, а сам факт їхньої появи в мережі сприйматиметься як доказ злочину.
Однак і тут є серйозні підстави говорити про постановочний характер відео. Зокрема, жінка, яка фігурує в ролику, вже з’являлася в іншому подібному постановочному матеріалі. Раніше VoxUkraine спростовував відео, у якому військові та представники ТЦК нібито опускали жінку зі зв’язаними руками в колодязь. Повторна поява тієї самої людини в іншому фальшивому сюжеті є важливою зачіпкою для викриття маніпуляції.
Постановочність помітна також у самій подачі сцени: неприродна поведінка учасників і невдала акторська гра не створюють переконливого враження реальної події. Але головний аргумент тут не в суб’єктивному враженні від відео, а в тому, що його учасниця вже фігурувала в іншому спростованому постановочному ролику.
Чому Росія атакує репутацію української армії
Російська пропаганда намагається створити паралельну реальність, у якій українські військові нібито катують власних побратимів, погрожують цивільному населенню інших країн і вчиняють воєнні злочини. Особливість таких інформаційних атак полягає в тому, що вони часто експлуатують реальні суспільні проблеми та страхи. Українці можуть критично ставитися до окремих рішень командування, мати питання до роботи ТЦК, знати про конфлікти у війську чи проблеми мобілізації. Пропаганда використовує ці теми як основу для вигаданих історій, намагаючись підмінити обговорення реальних проблем емоційними фальсифікаціями.
При цьому Росія нерідко намагається приписати Україні саме ті злочини та методи, які сама використовує у війні. Це частина ширшої стратегії інформаційного дзеркалення: агресор прагне представити жертву агресії такою самою злочинною стороною, а власні дії виправдати або витіснити з міжнародного порядку денного.
Розрахунок спрямований не лише на українську аудиторію. Такі відео можуть поширюватися англійською та іншими мовами, потрапляти до іноземних користувачів і формувати хибне уявлення про українську армію. Особливо небезпечним є те, що короткий емоційний ролик часто поширюється значно швидше, ніж його спростування.
Не довіряти першому враженню
Протидія таким фейкам починається з простого правила: відео не є доказом лише тому, що воно виглядає переконливо. Потрібно перевіряти першоджерело, шукати оригінальні публікації, зіставляти кадри з архівними записами, звертати увагу на невідповідність звуку та зображення. Інструменти на кшталт DeepFake-O-Meter, SynthID і вебархівів можуть допомогти, але жоден окремий сервіс не повинен бути єдиною підставою для висновку.
Не менш важливо не ставати безкоштовними розповсюджувачами пропаганди. Навіть обурений допис із підписом «подивіться, що вони роблять» збільшує охоплення фальшивки. Якщо інформація не підтверджена, її не варто поширювати, навіть із критичним коментарем.
Російська пропаганда прагне, щоб українці перестали довіряти власній армії, а іноземці почали сумніватися в тому, кого саме підтримують. І що технологічнішими стають підробки, то важливішою стає здатність суспільства відрізняти реальні факти від ретельно змонтованої вистави. Адже наступного разу фальшиве відео може бути значно переконливішим, а його автори можуть розраховувати вже не просто на перегляди, а на цілком конкретні політичні та безпекові наслідки.

