Російська пропаганда в Україні намагається підірвати довіру до ЄС, а в європейських країнах розпалює страхи, українофобію та спротив підтримці України. Для цього Кремль використовує старі пропагандистські міфи, підроблені відео та маніпуляції реальними фактами. Три показові приклади з Польщі, Молдови й України демонструють, як працює ця стратегія і як її елементами стали дипфейк, перекручування заяв посадовця та маніпулятивне подання результатів соціологічного дослідження.
Європа не хоче України: старий міф у новій упаковці
Росія систематично намагається підірвати європейську інтеграцію України, адже зближення з ЄС означає не лише зміну економічного курсу, а й вихід із російської сфери впливу. Тому Москва десятиліттями поширює твердження, покликані переконати українців, що Європа нібито ніколи не прийме Україну, що європейці «прагнуть винищити український народ у війні з росіянами, щоб захопити родючу українську землю й заселити її мігрантами» та інші фейки.
Такі твердження підміняють реальну дискусію про процес євроінтеграції конспірологічними поясненнями. Замість аналізу конкретних вимог ЄС, переговорів, реформ і суперечностей між державами українцям пропонують просту відповідь: Європа нібито від самого початку мала намір обдурити Україну.
Паралельно Москва блокує українську євроінтеграцію та підживлює українофобію в самих країнах ЄС, використовуючи історичні конфлікти, економічні побоювання, міграційні настрої, підкуп політичних сил та політичні суперечності. У Польщі це відбувається через маніпуляції історичною пам’яттю та провокування конфліктів між українцями й поляками. В Німеччині, Франції, Італії, Румунії, Чехії європейських країнах Росія намагається посилювати позиції сил, які виступають проти військової, фінансової та політичної підтримки України. Кремль діє з двох боків одночасно. Українців намагаються переконати, що Європа їх зрадить, а європейців змушують сумніватися в доцільності підтримки України.
Якщо обидві кампанії матимуть успіх, вони можуть створити замкнене коло недовіри: українці дедалі менше віритимуть у європейську перспективу, а громадяни ЄС дедалі частіше сприйматимуть Україну як джерело проблем. Саме на цьому перетині й працюють інформаційні операції, які маскуються під звичайні новини, громадські ініціативи або нібито щирі свідчення очевидців.
Фейк про українського командира: як підроблене відео розпалює конфлікт у Польщі
Один із прикладів такої тактики – відео, яке видають за звернення українського військового командира Юрія Федоренка до громадян Польщі. У ролику йому приписують заклик 14 жовтня організувати патрулювання біля пам’ятників українським героям у Польщі, щоб нібито захистити їх від «політичних вандалів».
Водночас у відео помітна суттєва невідповідність між рухами губ і звуковою доріжкою. За наданим описом, ролик створено на основі старого інтерв’ю Федоренка, до якого додали іншу озвучку. Це ознаки можливої дипфейкової маніпуляції: справжнє зображення людини використовують для поширення слів, яких вона насправді не промовляла.
Такий прийом особливо небезпечний, оскільки глядач бачить знайоме обличчя і може автоматично сприйняти повідомлення як справжнє. На відміну від текстового фейку, відео створює ілюзію безпосереднього свідчення. Людині здається, що вона сама почула заяву, а отже, перевіряти її вже не потрібно.
У цьому випадку важливо не лише спростувати підробку, а й зрозуміти її потенційну мету. У ширшому контексті це відповідає логіці кампаній, які використовують чутливі історичні теми для поглиблення розбіжностей між двома суспільствами.
Молдова залишиться без виноградників? Як реальний факт перетворили на катастрофу
Інший приклад стосується Молдови, де в інформаційному просторі поширювали твердження, що вступ до ЄС нібито призведе до знищення всіх виноградників країни. Для держави з потужними виноробними традиціями такий сценарій звучить як загроза не лише окремій галузі, а й частині національної ідентичності та економічного укладу.
У своїх публікаціях росіяни посилалися на міністра сільського господарства та харчової промисловості Молдови Еудженіу Осмокеску. Сам факт його інтерв’ю з обговоренням сортів винограду створив основу для маніпуляції: реальну розмову про вимоги до виробництва та структуру виноградних насаджень подали як попередження про неминуче знищення всієї галузі.
Приклад російської брехні та маніпуляцій, котрі мають на меті дискредитувати євроінтеграцію Молдови
Однак, згідно з наведеними даними, міністр не заявляв, що після вступу до ЄС вирубають усі виноградники. Йшлося про невелику частину насаджень сортів «Лідія» та «Ізабелла», а також про можливість змінити асортимент продукції відповідно до вимог і перспектив торгівлі з ЄС. Це принципово інший зміст, ніж обіцянка знищити виноградарство. Масштаб перебільшення стає зрозумілим, якщо порівняти наведені площі. За вихідними даними, насадження «Лідії» та «Ізабелли» займають близько 5 тисяч гектарів, тоді як загальна площа виноградників Молдови становить приблизно 109,7 тисячі гектарів. Отже, йдеться про окремі сорти, а не про всю виноградну галузь країни.
Проте російські медіа поширювали значно категоричніші заголовки. До прикладу: «Молдавия лишится всех своих виноградников, если вступит в ЕС» і тд. Інші публікації стверджували, що вступ до Союзу призведе до заборони популярних сортів через невідповідність європейським вимогам. Це класична схема маніпуляції: взяти реальний факт, вилучити його з контексту, перебільшити масштаб проблеми й подати можливі зміни як неминучу катастрофу. Така інформація не обов’язково має бути повністю вигаданою. Навпаки, часткова опора на справжню заяву посадовця робить її переконливішою, адже читач може знайти першоджерело, але не помітити, як змінився його зміст.
Для Молдови ця історія має ширше значення. Якщо європейську інтеграцію вдається представити як загрозу традиційним галузям, звичному способу життя та національній культурі, суспільну дискусію можна перевести з питання про конкретні переваги й витрати членства в ЄС до страху перед євроінтеграцією.
«Третина українців не довіряє ЄС»: маніпуляція цифрами
Третій приклад демонструє інший механізм впливу: замість підроблення відео або перекручування слів посадовця маніпулятор використовує реальні соціологічні дані, але вибудовує навколо них хибний акцент.
Видання «Украина.ру» поширило твердження, що третина українців не вважає ЄС надійним партнером. Як основу для цього висновку використали дослідження Центру «Нова Європа». Утім, повна картина результатів опитування значно складніша за заголовок, який акцентує увагу на недовірі.
За наведеними даними, 64,6% опитаних вважають ЄС надійним довгостроковим партнером України у сфері безпеки та оборони. З них 49,7% відповіли, що «скоріше погоджуються» з цим твердженням, а 14,9% – що «повністю погоджуються». Не погодилися з такою оцінкою 32% респондентів, ще 3,46% не визначилися.
Таким чином, майже дві третини учасників опитування позитивно оцінюють ЄС як довгострокового партнера. Проте маніпулятивне подання результатів висуває на перший план частку тих, хто не погоджується, а показник повної згоди у 14,9% використовує так, ніби він відображає всю кількість прихильників цієї позиції.
У цьому й полягає головна хитрість. Вислів «лише 14,9% повністю погоджуються» формально спирається на один із показників опитування, але приховує іншу важливу категорію відповідей – тих, хто «скоріше погоджується». Читачеві пропонують не повну структуру результатів, а вибіркову картину, яка підштовхує до заздалегідь визначеного висновку.
Водночас сам факт наявності 32% незгодних не можна ігнорувати або автоматично трактувати як російську пропаганду. Соціологічні дані можуть відображати реальні сумніви, розчарування та критичні оцінки частини суспільства, котре часто чує від ЄС як не «глибоку занепокоєність», то дозовані постачання зброї спливаючій кров’ю Україні. Проблема починається тоді, коли ці результати подають без важливого контексту, щоб створити враження, нібито більшість українців не довіряє ЄС.
Саме тому перевірка маніпуляцій потребує не лише пошуку першоджерела, а й уважного читання запитання, варіантів відповідей і всіх оприлюднених показників. У випадку соціології одна цифра може бути правдивою, але висновок, який на її основі нав’язують аудиторії, виявиться оманливим.
Чому ці фейки працюють на одну мету
Найбільша небезпека полягає в тому, що успішна дезінформаційна кампанія може не змусити людей відкрито відмовитися від європейського майбутнього. Їй достатньо посіяти сумнів, зробити перспективу членства менш переконливою, а партнерів – менш надійними в очах суспільства. І тоді навіть без гучних політичних рішень та масштабних протестів Москва отримує бажаний результат: Україна та Європа починають віддалятися одна від одної.
Наступний етап цієї боротьби може бути ще менш помітним. Замість очевидних фейків аудиторіям пропонуватимуть тисячі правдоподібних історій, у кожній із яких буде частина правди, але всі разом вони формуватимуть картину неминучого розчарування Європою. І головне питання полягатиме вже не в тому, чи повірить суспільство конкретній брехні, а в тому, чи зможе воно зберегти стратегічну довіру, коли маніпуляція буде виглядати як звичайний здоровий скепсис.